Ухвала

від 23.04.2021 по справі 479/199/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 479/199/20

провадження № 61-6222ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною та зобов`язання укласти трудовий договір,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, повний текст якої складено 18 березня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, які не враховані судами попередніх інстанцій.

Також підставою касаційного оскарження рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року заявник визначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання на застосовані судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 5 вересня 2018 року у справі № 647/2279/17 та від 27 березня 2019 року у справі № 349/81/18, проте заявником не наведено обґрунтованого мотивування необхідності відступлення від таких висновків.

За таких обставин ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Касаційна скарга ОСОБА_1 містить твердження про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Звільнення від сплати судового збору за вимоги про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною та зобов`язання укласти трудовий договір Законом України Про судовий збір не передбачено.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 заявлено дві вимоги немайнового характеру .

Тому за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 363,20 грн (1 681,60(840,80*2)*200%), про що надати відповідний документ або документ, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору.

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2021 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко