Постанова

від 19.04.2021 по справі 520/3502/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 р.Справа № 520/3502/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. (ухвалене суддею Заічко О.В., повний текст якого складено 10.06.2020 р.) по справі № 520/3502/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеларго" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пеларго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 р. № 00000520517, № 00000530517.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач до суду апеляційної інстанції надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без мін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Пеларго" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ "Торгівельний Дім "Неко" (податковий номер 42292155) за січень 2019 року, ТОВ "Грідмент" (податковий номер 42597536) за лютий 2019 року, ТОВ "Камакура Груп" (податковий номер 42597735) за лютий 2019 року, ТОВ "Бакумацу" (податковий номер 42597725) за лютий 2019 року, ТОВ "Дерріда" (податковий номер 42597515) за лютий 2019 року, ТОВ "Акацукі" (податковий номер 42597075) за лютий-березень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), у зв`язку з отриманням узагальненої податкової інформації щодо зазначених контрагентів , якими не підтверджено здійснення підприємствами фінансово - господарської діяльності з постачальниками та покупцями та ненадання пояснень та їх документально підтвердження.

За наслідками перевірки викладено акт від 17.10.2019 р. № 381/20-40-05-17-06/41553660, за висновками якого встановлено порушення вимог абз. "а" п. 198.1, абз. 1, 2 п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1. п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 1813239,10 грн., в тому числі: за січень 2019 року в сумі 113 333, 34 грн., за лютий 2019 року в сумі 1416598 грн., за березень в сумі 283307,76 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету в сумі 345879 грн.; в тому числі : за лютий 2019 року в сумі 263376 грн., за березень 2019 року в сумі 82503 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1467360 грн., в тому числі : за січень 2019 року в сумі 113 333 грн., за лютий 2019 року в сумі 1153222 грн., за березень 2019 року в сумі 200805 грн.

На висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 р.: № 00000520517 про збільшення суми грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість у сумі 518818,50 грн. (345879 грн. - за основним платежем, 172939,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 00000530517 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1467 360 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правочини, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з ПДВ, укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Крім того, доводи контролюючого органу про їх нереальний характер ґрунтуються виключно на податковій інформації, зібраній органами податкової служби, яку не можна брати до уваги в підтвердження нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що що необхідною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ є фактичне здійснення господарських операцій, які є підставою для визначення податкового кредиту, а також їх підтвердження належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судовим розглядом встановлено, що 22.10.2018 р. між позивачем та ТОВ "ТД "Неко" (постачальник) укладено договір № 22/10/18-1 з придбання макухи з насіння соняшнику, олії соняшникової нерафінованої, лушпиння соняшнику згідно специфікацій до договору № № 1, 2, 3.

Вищевказана господарська операція підтверджуються, наступними первинними документами: видатковими накладними № 56 від 25.01.2019 р.; № 57 від 28.01.2019 р.; № 58 від 29.01.2019 р.; № 59 від 30.01.2019 р.; № 60 від 31.01.2019 р.; товарно - транспортними накладними № 56 від 25.01.2019 р.; № 56/1 від 25.01.2019 р.; № 57 від 28.01.2019 р.; № 57/1 від 28.01.2019 р.; № 58 від 29.01.2019 р.; № 58/1 від 29.01.2019 р.; № 59 від 30.01.2019 р.; № 59/1 від 30.01.2019 р.; № 60 від 31.01.2019 р.; № 60/1 від 31.01.2019 р.

Крім того, за наслідками фінансово - господарських операцій ТОВ "ТД "Неко" склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні: № 34 від 25.01.2019 р.; № 35 від 28.01.2019 р.; № 36 від 29.01.2019 р.; № 37 від 30.01.2019 р.; № 38 від 31.01.2019 р. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

04.02.2019 р. між позивачем та ТОВ "Грідмент" (постачальник) укладено договір поставки № 04/02-2019 з придбання олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку (пресованої) відповідно до специфікації № 1 від 04.02.2019 р.

Вищевказана господарська операція підтверджуються, наступними первинними документами: видатковими накладними від 16.02.2019 р. № № 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110; товарно - транспортні накладні від 16.02.2019 р. № № 102, 105, 108.

За результатами фінансово - господарських операцій ТОВ "Грідмент" складено та зареєструвано в ЄРПН податкові накладні від 16.02.2019 р. № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

12.02.2019 р. між позивачем та ТОВ "Камакура Груп" (постачальник) укладено договір № 12/02-2019/1 на постачання олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку (пресованої) відповідно до специфікації № 1 від 12.01.2019 р.

Вищевказана господарська операція підтверджуються, наступними первинними документами: видатковими накладними від 16.02.2019 р. : № № 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, ; товарно - транспортні накладні від 16.02.2019 р. № № 96, 100, 102, 104, 104/1.

За результатами фінансово - господарських операцій ТОВ "Камакура Груп" склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні від 16.02.2019 р. № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

07.02.2019 р. між позивачем та ТОВ "Бакумацу" (постачальник) укладено договір поставки № 07/02-2019/1 на придбання олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку (пресованої) відповідно до специфікації № 1 від 07.02.2019 р.

Вищевказана господарська операція підтверджуються, наступними первинними документами: видатковими накладними від 16.02.2019 р. № № 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 108; товарно - транспортними накладними від 16.02.2019 р.: № № 98, 101, 104, 106, 108. За результатами фінансово - господарських операцій ТОВ "Бакумацу" складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 16.02.2019 р.: №,№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

06.02.2019 р. між позивачем та ТОВ "Дерріда" (постачальник) укладено договір № 06/02-2019 на придбання олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого ґатунку (пресованої) відповідно до специфікації № 1 від 06.02.2019 р.

Виконання ТОВ "Дерріда" своїх зобов`язань за договором № 06/02-2019 підтверджується: видатковими накладними від 16.02.2019 р. № № 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109; товарно - транспортними накладними від 16.02.2019 р. № № 101, 104, 107.

За результатами фінансово - господарських операцій ТОВ "Дерріда" складено та зареєструвано в ЄРПН податкові накладні від 16.02.2019р.: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

05.02.2019 р. між позивачем та ТОВ "Акацукі" (постачальник) укладено договір поставки № 05/02-2019 на придбання макухи та/або штор соняшнику, олії соняшникової нерафінованої відповідно до специфікацій № 1 та № 2 від 05.02.2019 р.

Вищевказана господарська операція підтверджуються, наступними первинними документами: видатковими накладними від 16.02.2019 р. № № 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106; від 01.03.2019 р. № № 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123; товарно - транспортними накладними від 16.02.2019 р.: № № № 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, від 01.03.2019 р. № № 115, 116, 117, 118, 121.

За результатами фінансово - господарських операцій ТОВ "Акацукі" складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 16.02.2019 р. № №: № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; від 01.03.2019 р. № № 1, 2, 3, 4 , 5, 6, 7, 8, 9. Оплату за товар здійснено, що сторонами у справі не заперечувалося.

В подальшому, частину товару, який був отриманий від перелічених вище контрагентів - постачальників було реалізовано позивачем по ланцюгу постачання контрагентам: ТОВ "АГРОПРОДУКТ", ТОВ "ВАЛЕЙ ТРЕЙД", ПП "В.І.П. СТРОЙ", ПСП "КАЇССА", ТОВ "Нововодолазький масло-жировий комбінат , ТОВ "АГРОКОМБІНАТ "СЛОБОЖАНСЬКИЙ", ТОВ "ВЛАДА ІНК", а інша частина отриманого товару після переробки була реалізована ТОВ КОМПАНІЯ "ПРАЙД . Вказані відомості було підтверджено при судовому розгляді в суді першої інстанції належними документами та господарськими договорами та згідно доводів апеляційної скарги вказані факти не спростовувались. Частина товару, яка не була нереалізована, зберігається на складі підприємства, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку № 281 за лютий 2019 - червень 2019 року.

Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача є необґрунтованим, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами та чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 22.05.2020 р. (справа № 804/9510/15).

Доводи апелянта, що позивачем під час проведення перевірки не надано первинних, бухгалтерських та інших документів по операціях з контрагентами - постачальниками, чим порушено абз.1 п. 44.6 ст. 44 ПК України, суд апеляційної інстанції вважає помилковим з наступних підстав.

Згідно із абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причини такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показними, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказана норма ПК України лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору.

Відповідно до положень п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в зв`язку з ненаданням документів до перевірки 09.10.2019 р. складено акт № 687/20-40-05-17-06/41553660 Про ненадання документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пелагро , проте, матеріали справи не містять доказів відмови платника податків від надання документів, а також доказів застосування до позивача відповідальності за ненадання ним контролюючому органу відповідних документів при здійсненні податкового контролю внаслідок порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Крім того, пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне накладення штрафу у визначеному розмірі. Разом з тим, доказів застосування такої відповідальності до позивача в матеріалах справи відсутні.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 р. у справі № 813/2908/15 та від 11.11.2020 р. у справі № 815/1888/15.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведеної операції, які узгоджуються між собою

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 по справі № 520/3502/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 26.04.2021 року