Ухвала

від 23.04.2021 по справі 420/468/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 420/468/20

адміністративне провадження № К/9901/11660/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №420/468/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства АО РАЙЗИНГ до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство АО РАЙЗИНГ звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 02.04.2021, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою та до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження податковий орган вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 6, 11 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, статті 1, пункту2 статті 3, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункт 1.2, пункт 2.1, пункт 2.2, пункт 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що стосуються завищення витрат та положення норм пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Розділ 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також не ураховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №804/15864/15, від 17.12.2020 у справі №808/2569/18, від 08.12.2020 у справі №1.380.2019.005426, від 03.12.2020 у справі №823/1462/16, від 06.10.2020 у справі №826/13468/18.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне застосування норм права, а також не доводить подібності правовідносин, натомість лише зазначає норми прави, які, на думку податкового органу застосовано неправильно.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимоги щодо наведення мотивів незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до не згоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому відповідач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №420/468/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства АО РАЙЗИНГ до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень повернути особі, яка її подала.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.В. Хохуляк