Постанова

від 15.04.2021 по справі 389/730/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2021 року м. Кропивницький

справа № 389/730/20

провадження № 22-ц/4809/667/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агродар-Україна Плюс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року у складі судді Ябчик Н.М. і

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агродар-Україна Плюс (далі - ТОВ Агродар-Україна Плюс ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,14 гектарів, у тому числі ріллі - 4,14 гектарів з кадастровим номером 3522282600:02:000:0365, шляхом заборони ОСОБА_1 чинити перешкоди ТОВ Агродар-Україна Плюс та здійснювати обробіток зазначеної земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2014 року між позивачем, як орендарем, та ОСОБА_2 , як орендодавцем, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 20 років передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3522282600:02:000:0365, яка знаходиться на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,14 гектарів, у тому числі ріллі - 4,14 гектарів, яка належала орендодавцю на підставі Державного акту на право приватно власності на землю.

Вказаний договір був зареєстрований у відділі ДРРП РС Знам`янського МРУЮ від 19.12.2014 за № 8153109.

Після смерті орендодавця новим власником земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2016 року став відповідач - ОСОБА_1 .

На час звернення до суду позивач не може використовувати земельну ділянку за призначенням та здійснювати її обробіток, так як нею користується відповідач.

Зокрема, ОСОБА_1 самоправно, всупереч встановленому законом порядку, за наявності діючого договору оренди, без погодження з позивачем зайняв земельну ділянку та здійснює її самостійний обробіток, посів зернових сільськогосподарських культур та їх збір.

Відповідач чинить фізичні перешкоди в доступі працівників та техніки позивача, які прибувають на земельну ділянку з метою обробітку, які унеможливлюють користування позивачем ТОВ Агродар-Україна Плюс земельною ділянкою.

Оскільки відповідач на неодноразові звернення ТОВ Агролан-Україна Плюс з вимогою звільнити земельну ділянку не реагує, позивач звернувся до суду з позовом.

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ Агродар-Україна Плюс та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- розірвати договір оренди землі від 17 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агродар-Україна Плюс , зареєстрований 19 грудня 2014 року відділом ДРРП РС Знам`янського МРУЮ за № 8153109;

- стягнути заборгованість по орендній платі за 2016-2019 роки в розмірі 27 926 грн 67 коп та судові витрати.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.07.2016 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3522282600:02:000:0365, загальною площею 4,14 гектарів, у тому числі ріллі - 4,14 гектарів, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Кіровоградської області для ведення сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на змелю.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість із відповідачем уклав договір оренди землі від 17.12.2014 на 20 років, який зареєстрований 19.12.2014 відділом ДРРП РС Знам`янського МРУЮ.

Між ОСОБА_1 та ТОВ Агродар-Україна Плюс в 2016 році виникли суттєві розбіжності щодо умов договору та їх невиконання і, як наслідок, судом розглядався спір до 2019 року, за яким ТОВ Агродар-Україна Плюс позивався до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

За час судових спорів з 2016 року орендар жодного разу не сплачував орендну плату, посилаючись на судове вирішення розбіжностей.

Несплата орендарем орендної плати в обумовлений договором строк суттєво змінила відношення ОСОБА_1 до договору оренди землі із ТОВ Агродар-Україна Плюс .

За запитом адвоката Мхітарян М. А. намагався врегулювати спірні відносини, але з відповіді на запит дійшов висновку, що орендар повністю усунувся від виконання договірних домовленостей, внаслідок чого власник земельної ділянки звернувся до суду з зустрічним позовом.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року в задоволенні позову ТОВ Агродар-Україна Плюс до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ Агродар-Україна Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати відмовлено.

Судові витрати залишено по фактично понесеним.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ Агродар-Україна Плюс не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач вчиняв буд-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві).

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Агродар-Україна Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції виходив з того, що несплаті орендної плати передувало порушення з боку орендодавця договірних зобов`язань, але при цьому орендарем не доведено чинення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а ОСОБА_1 не доведено протилежного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року в частині відмови зустрічного позову та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог є необґрунтованим та незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції зроблена неправильна оцінка обставин, наданих доказів та зроблені невірні висновки.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції базується на припущеннях, а суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення по справі, та помилково застосував ст. 27 Закону України Про оренду землі .

Суд першої інстанції встановив факт систематичної несплати товариством орендної плати, тобто порушення ним договірних відносин, а представник ТОВ Агродар-Україна Плюс в суді підтвердив вказаний факт, пояснивши, що орендар в період 2016-2019 років усунулось від оренди земельної ділянки.

Посилання суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 визнається та не заперечується обробіток зданої в оренду земельної ділянки із посиланням на ст. 90 ЗК України є неспроможним та помилковим.

В судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав внаслідок поганого здоров`я, а юридичне представництво здійснювалось через адвоката.

Жодної обставини та належного, допустимого доказу, щодо обробітку власником земельної ділянки суд першої інстанції не досліджував і суду не надавалось.

Зазначене також підтверджується обставинами, встановленими судом першої інстанції при розгляді позовних вимог ТОВ Агродар-Україна Плюс .

Суд першої інстанції фактично усунувся від розгляду зустрічної позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, пов`язавши її із тим, що ОСОБА_1 має доводити невинуватість в порушенні з боку орендодавця договірних зобов`язань, що свідчить про упередженість та необ`єктивність суду.

Досліджуючи договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції залишив поза увагою, що за п. 12.4.5. договору оренди земельної ділянки на вимогу сторони за рішенням суду внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, договір припиняється, що кореспондується із п. 10.4.3. договору оренди земельної ділянки про порушення обов`язку орендаря із належної, своєчасної сплати орендної плати.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Агрода-Україна Плюс до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не оскаржувалось, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає.

Від адвоката Позненка Ю.В., кий представляє інтереси ТОВ Агродар-Україна Плюс , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Рабеко М.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ Агродар-Україна Плюс в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Від директора ТОВ Агродар-Україна Плюс Гончаренко С.О. надійшло клопотання про перенесення судового засідання справи у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19 та введенням урядом України та органами місцевої влади протиепідемічних заходів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

30 березня 2020 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України.

Ураховуючи наведене, позивач не був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на те, що, ТОВ Агродар-Україна Плюс не надало доказів на підтвердження того, що неможливість брати безпосередню участь в судовому засіданні зумовлена карантинними обмеженнями.

З огляду на викладене суд не визнає наведені директором ТОВ Агродар-Україна Плюс причини неявки в судове засідання поважними, а тому клопотання про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, а наведені представником позивача в клопотанні підстави для відкладення розгляду справи суд визнає неповажними, інші підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України удове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повністю зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2014 між ОСОБА_2 та ТОВ Агродар-Україна Плюс укладено договір оренди землі строком на 20 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3476 гривень, що передбачено п.п. 3.1 пункту 3 Договору оренди землі.

Підпунктом 3 пункту 3 Договору оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням щорічної індексації.

Підпунктом 2 пункту 3 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі (готівковій або безготівковій формі), але за письмовим погодженням Сторін, а також може бути сплачена шляхом поєднання різних форм орендної плати (грошової, натуральної, відробіткової).

В підпункті 3.5 пункту 3 Договору визначено, що за несплату орендної плати з вини Орендаря, в строк, передбачений Договором, нараховується пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення сплати.

Згідно із статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 1 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленному законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Проводячи системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України Про оренду землі не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов`язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 грудня 2014 року між ТОВ Агродар-Україна Плюс та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 3522282600:02:000:0365 загальною площею 4,14 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР 001298, виданого 11.01.2000 Казарнянською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області (далі - Договір).

Договір зареєстрований у відділі ДРРП РС Знам`янського МРУЮ від 19.12.2014 року за № 8153109 (а.с. 4-5).

Актом прийому-передачі №б/н від 17.12.2014 року, земельну ділянку передано в користування ТОВ Агродар-Україна Плюс (а.с.6).

За змістом пункту 2.1 вказаного Договору, він набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами, скріплення печаткою та його державної реєстрації у відповідних органах виконавчої влади України.

Договір укладається строком на 20 років.

Згідно пункту 3.1. Договору за користування ділянкою орендар щорічно сплачує орендну плату в розмірі 3,5 % від нормативно-грошової оцінки ділянки, що становить 3 476 грн. Розрахунки сторін за договором проводяться один раз на рік до 31 грудня поточного року.

Орендна плата справляється у грошовій формі (готівковій або безготівковій формі), але за письмовим погодженням сторін, може бути сплачена шляхом поєднання різних форм орендної плати (грошової, натуральної та відробіткової (п. 3.2. Договору).

За змістом п. 3.3. Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням щорічної індексації.

У випадку несплати орендної плати з вини орендаря в строк, передбачений Договором, нараховується пеня у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення оплати (п. 3.5. Договору).

Згідно з підпункту 10.1.3. орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, збільшення орендної плати у разі законодавчого підвищення розмірів земельного податку та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до підпункту 2.2. орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою ділянкою.

Сторона, яка порушила зобов`язання згідно цього договору, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини (пункт 11.2. Договору).

Відповідно до пункту 12.3. Договору в разі переходу права власності до інших осіб, цей Договір зберігає чинність для нового власника ділянки.

Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02.07.2016 державним нотаріусом Знам`янського районного нотаріального округу Гаврилюком П.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 475, підтверджується, що ОСОБА_1 отримав у спадщину після померлого ОСОБА_2 земельну ділянка кадастровий номер 3522282600:02:000:0365, загальна площа якої становить 4,1400 га, розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 72).

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку також підтверджується відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.73-74).

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2019 року (справа № 389/1938/16-ц, провадження № 2/389/1938/16-ц) в задоволенні позовних вимог ТОВ АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків внаслідок упущеної вигоди в розмірі 160 881 гривень відмовлено (а.с. 87).

При розгляді зазначеної вище справи судом було встановлено, що відповідно до довідки Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року за вих. № 626, з 2011 року ОСОБА_1 обробляє земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 площею 4,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та сплачує земельний податок та прибутковий податок на доходи з фізичних осіб, що підтверджується наданими квитанціями.

Зазначене рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

У справі № 389/1938/16-ц суд зазначив, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку з 2011 року та сплачує податок за неї, а ТОВ АГРОДАР-УКРАЇНА ПЛЮС за вісім років не заявлено вимоги про повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та не ставилося питання про її обробку та використання іншою особою, претензій відповідачу стосовно звільнення земельної ділянки ТОВ "Агродар Україна плюс" не пред`являв, фактично власником ОСОБА_2 земельна ділянка на місцевості не передавалась.

З огляду положення статті 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд при вирішенні цієї справи враховує також преюдиційні обставини щодо користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, що є предметом Договору, з 2011 року, встановлені судом у справі № 389/1938/16-ц.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати та дострокового розірвання Договору з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки ТОВ Агродар-Україна Плюс в період з 2016-2019 роки не вело обробіток спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що її використовував ОСОБА_1 .

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що жодної обставини та належного, допустимого доказу, щодо обробітку власником земельної ділянки суд першої інстанції не досліджував і суду не надавалось, спростовуються встановленими обставинами в рішенні Знам`янського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2019 року у справі № 389/1938/16-ц, яке набрало законної сили.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшовши правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, помилково встановив що ОСОБА_1 вказував у зустрічному позові з посиланням на ст. 90 ЗК України, про те, що в період з 2016 по 2019 рік користування земельною ділянкою здійснювалося фактичним власником.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з зустрічним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 на вказані вище обставини не посилався, а тому посилання суду першої інстанції у вказаній частині є безпідставними (а. с. 70, 101).

За таких обставин з мотивувальної частини рішення суду підлягає виключенню, посилання суду, що ОСОБА_1 визнається та не заперечується обставина того, що в період з 2016 по 2019 рік користування земельною ділянкою здійснювалося фактичним власником, про що він вказує у зустрічному позові з посиланням на ст. 90 Земельного Кодексу України .

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення в цій частині необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року посилання суду, що ОСОБА_1 визнається та не заперечується обставина того, що в період з 2016 по 2019 рік користування земельною ділянкою здійснювалося фактичним власником, про що він вказує у зустрічному позові з посиланням на ст. 90 Земельного Кодексу України .

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко