Постанова

від 22.04.2021 по справі 755/18132/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Гончарук В.П.

Єдиний унікальний номер справи № 755/18132/19

Апеляційне провадження №22ц/824/4935/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І., Верланова С.М.

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГРК СТОЛИЦЯ про стягнення суми коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року позивачка звернулася із вказаним позовом.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що між ТОВ ГРК`СТОЛИЦЯ та нею 12 квітня 2018 року укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру за будівельною адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п. 2.5 договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - третій квартал 2018 року. Відповідно до умов договору (п. 4.2.4.) продавець зобов`язаний надавати на письмову вимогу покупця інформацію, що стосується будинку про хід виконання будівництва та про дотримання графіку будівництва.

Позивачка, 26 вересня 2018 року, направила відповідачу листа з вимогою надати інформацію щодо причини затримки введення будинку в експлуатацію та про повідомлення щодо строків виконання відповідачем умов договору, на який відповіді не отримала.

Повторну вимогу позивачка направила 23 квітня 2019 року.

У травні 2019 року позивачка отримала листа від відповідача, без зазначення особи підписанта, без реквізитів, що ставить під сумнів ,що це лист був направлений відповідачем. У листі було зазначено, що будівництво ЖК West House планується завершити та ввести комплекс в експлуатацію до кінця поточного 2019 року. Крім того у листі булозазначено причини затримки будівництва - необхідність коригування проектної документації підземного паркінгу, отримання дозволів для розміщення баштового крану вище дозволеної відмітки .

Відповідно до умов договору, відповідач не сповістив позивачку про неможливість виконання зобов`язання, отже відповідачем не виконано умови договору.

З огляду на вказане, відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та умовами договору.

Як зазначає позивачка, вона відповідно до умов договору здійснила оплату в сумі 1442431,22 грн, тобто в повному обсязі.

Відповідно до п.7.1 договору купівлі -продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 від 12 квітня 2018 року за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором. На виконання умов даного договору позивачем у повному обсязі здійснено оплату за договором у розмірі 1 442 341,22 грн, що підтверджується квитанцією про оплату № 442580 від 12 квітня 2018 року.

Отже, позивачем виконано зобов`язання за договором у повному обсязі. Проте, ТОВ ГРК Столиця належним чином не виконує зобов`язання, Так, п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором. У відповідності до п.7.2 договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 від 12 квітня 2018 року, кожна із сторін несе відповідальність за порушення умов цього договору, якщо таке порушення сталося з її вини. Сторона, яка своїми діями завдала фактичних збитків іншій стороні, зобов`язана відшкодувати їх у повному обсязі, а також додатково сплатити неустойку, передбачену цим договором.

Крім того, позивач вказує, що бездіяльність відповідача призводить до постійних переживань, оскільки вона людина немолодого віку, хотіла переїхати до Києва та проживати поряд зі своїм сином, що в свою чергу призводить до моральних страждань.

Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ ГРК Столиця на її користь 17 481 172,96 грн за несвоєчасне виконання зобов 'язань, моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову .

В апеляційній скарзі посилалася на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, суд не визначив характер спірних правовідносин, правову природу правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права, та не застосував норми права які підлягають застосуванню, порушив норми процесуального права

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Готельно-розважальний комплекс Столиця зазначив, що рішення суду є законним та обгрунтваним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 25 березня 2021 року, 22 квітня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник відповідача ТОВ Готельно-розважальний комплекс Столиця приймав у часть у розгляді справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів вважає ,що неявка позивачки у судове засідання сприяє затягуванню розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи , визначених ЦПК України , а тому вважати причини неявки, належним чином повідомленої позивачки , у судове засідання поважними у суду відсутні .

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Як встановлено судом першої інстанції , на підставі Договору купівлі-продажу від 23 вересня 2003 року ТОВ ГРК Столиця придбало 8 частину об`єкта незавершеного будівництва готельно-житлового, офісного та банківського комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради №327/3788 від 27 жовтня 2005 року ТОВ ГРК Столиця передано земельну ділянку по АДРЕСА_3 для реконструкції об`єкта незавершеного будівництва лабораторно-виробничого корпусу під готельно-житловий, офісний та банківський комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та подальшої його експлуатації і обслуговування.

Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації ТОВ ГРК Столиця надано експертне заключення, згідно якого земельна ділянка не входить до історичної охоронної зони та зони регулювання забудови міста, а будівлі та споруди на державному обліку як об`єкт культурної спадщини не перебувають.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 27липня 2006 року, укладеного між ТОВ ГРК Столиця та Київською міською радою земельну ділянку площею 0,9874 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:79:141:0028 надано ТОВ ГРК Столиця для реконструкції об`єкта незавершеного будівництва лабораторно - виробничого корпусу під готельно-житловий, офісний та банківський комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 та подальшої його експлуатації.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору оренди земельної ділянки сторони підтвердили те, що обмеження та сервітути щодо земельної ділянки на день підписання цього договору відсутні.

Між ТОВ ГРК Столиця та Київською міською радою 02 юрезеня 2016 року підписано договір про поновлення договору оренди земельної ділянки на п`ять років та викладення його в новій редакції без зміни предмету договору, характеристик об`єкта оренди та умов використання земельної ділянки.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ТОВ ГРК Столиця 27 березня 2008 року видано дозвіл № 0220 - ГЛ на виконання будівельних робіт з реконструкції об`єкта незавершеного будівництва лабораторно-виробничого корпусу під готельно-житловий, офісний та банківський комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_3

Як встановлено судом першї інстанції , 12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРК СТОЛИЦЯ та ОСОБА_1 укладено договір купівлі- продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2; будівельна адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити майнові права на квартиру у порядку та на умовах передбаченим цим договором, у відповідності з положеннями Цивільного кодексу України, іншими нормами чинного законодавства України.

Згідно п. 2.2 Договору, квартира має такі попередні технічні характеристики: житлова квартира ІНФОРМАЦІЯ_2 ; будівельна адреса: АДРЕСА_3 ; будинок 1; 4 поверх; кількість кімнат 2; проектна загальна площа 67,8 кв.м.

На виконання Розділу 3 даного Договору позивачем у повному обсязі здійснено оплату за Договором у розмірі 1 442 341,22 грн., що підтверджується квитанцією про оплату № 442580 від 12 квітня 2018 року.

Відповідно до п. 2.5 договору№ 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року, плановий термін введення будинку в експлуатацію третій квартал 2018 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка посилається на те, що відповідач не виконав своє зобов`язання згідно договору, оскільки ним порушено договірні зобов`язання щодо введення об`єкту будівництва в експлуатацію на 404 дні.

Укладаючи з відповідачем Договір з метою отримання об`єкту будівництва у власність, на думку позивачки вона фактично замовила послугу у виді будівництва житла, яку зобов`язалось надати Товариство з обмеженою відповідальністю ГРК СТОЛИЦЯ відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів , у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, позивачкавважає, що в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, відповідно до ст. 10 Закону, відповідачем підлягає сплаті пеня, що становить 17 481 172, 96 грн за 404 дні прострочки виконання зобов`язань за Договором (з 01 жовтня 2018 року по 08 листопада 2019 року).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини третьої статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 549, частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору № 75 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року, укладеного між між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРК СТОЛИЦЯ та ОСОБА_1 погоджені сторонами та не оспорені.

Розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань Договором не встановлено.

Відповідно до п.7.1 договору № 75 купівлі -продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Згідно п.7.2 договору № 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року. Кожна із сторін несе відповідальність за порушення умов цього договору, якщо таке порушення сталося з її вини. Сторона, яка своїми діями завдала фактичних збитків іншій стороні, зобов`язана відшкодувати їх у повному обсязі, а також додатково сплатити неустойку, передбачену цим договором.

Поняття майнового права визначено у статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , згідно якого майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно з ст. 177 ЦК України об`єктам цивільного права є в тому числі і майнові права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі - продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Отже, враховуючи те, що до завершення будівництва об`єкту забудовник є власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, необхідно розглядати купівлю - продаж майнових прав як купівлю права вимоги від забудовника в майбутньому збудувати, ввести об`єкт в експлуатацію та передати власнику цих майнових прав квартиру або інше приміщення.

Так, згідно з Розділом 2 Предмет договору сторони дійшли згоди, що продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити майнові права на квартиру у порядку та на умовах передбаченим цим договором, у відповідності з положеннями Цивільного кодексу України, іншими нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.5 договору№ 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року, плановий термін введення будинку в експлуатацію третій квартал 2018 року.

Тобто, відповідно до укладеного договору № 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року, укладеного між сторонами предметом договору є право володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомого майна, який буде створений в майбутньому.

За вказаним договором купівлі-продажу майнових прав, покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру) з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин.

При цьому, договором № 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року не встановлено терміну, у який продавець має отримати сертифікат відповідності, що свідчить про готовність об`єкта будівництва до експлуатації та ввести в експлуатацію об`єкт будівництва.

Згідно умов договору № 75 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 12 квітня 2018 року, відповідач не брав на себе зобов`язання перед позивачем на введення об`єкта в експлуатацію у термін до ІІІ квартала 2018 року, а відповідно до п. 2.5 вказаного Договору зазначено, що плановий термін введення будинку в експлуатацію - третій квартал 2018 р.

Вказаний термін визначений як заплановане одностороннє зобов`язання продавця у договорі, який одночасно виконує функції замовника і забудовника будівництва. Спірні ж правовідносини сторін за договором купівлі-продажу є правовідносинами продавця і покупця, предметом яких є зобов`язання продавця передати у власність покупця майнові права на квартиру у вже спорудженому об`єкті капітального будівництва (п. 2.2 Договору), після виконання покупцем його зобов`язань за договором підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру (п. 4.4.2 Договору).

Встановивши, що договір купівлі- продажу майнових прав на квартиру , укладений між сторонами , не є ані договором підряду , ані договором про надання послуг (тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів дозволяє стверджувати таке ) , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення суми за несвоєчасне виконання зобов`язань за даним договором (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду справа № 686/ 6910/16 від 03 травня 2018 року ).

Щодо відмови у задоволенні вимог позивачки про відшкодування на її користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., суд першої інстанції вірно взяв до уваги правові позиції викладені у Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, зазначено, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів ).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України Про захист прав споживачів передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Як вбачається з положень договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів термін продукція у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України Про захист прав споживачів прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України Про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження№ 14-714цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вище викладеного, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а відтак підстави для задоволення позову відсутні .

Відповідно до ст.367 ЦПК України перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення .

Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року звалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді