Ухвала

від 19.04.2021 по справі 369/1956/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1956/21

Провадження №2/369/2995/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Волчко А.Я.

при секретарі Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві заяву представника позивача Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" - Ковальчук Ірини Миколаївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики №1/2015, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики №1/2015.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2021 відкрито провадження по даній справі.

Одночасно з позовом представником позивача Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" - Ковальчук Іриною Миколаївною було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Відповідно до заяви просили забезпечити позов ПП Агрофірма-Додола , код ЄДРПОУ 35907907, до ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 на суму 1 083 435 (один мільйон вісімдесят три тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень.

В своїй заяві посилаються на те, що до Києво-Святошинського районного суду Київської області подано позов Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики №1/2015.

01 серпня 2015 року між Позивачем як Позичкодавцем та Відповідачем як Позичальником укладений Договір позики.

Договір укладено на суму 1500000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень.

30 червня 2018 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду до договору безпроцентної позики №1/2015 від 01 серпня 2015 року (копія додається), яким продовжено термін дії договору безпроцентної позики №1/2015 від 01 серпня 2015 року на два роки-до 30 червня 2020 року. Інші положення Договору залишено без змін.

На виконання умов договору Позичкодавцем, протягом строку дії договору, надавалися Позичальнику відповідні грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: платіжне доручення №696 від 03 серпня 2015 року на суму 92 000 гривень; платіжне доручення №980 від 05 серпня 2015 року на суму 3 000 гривень; платіжне доручення №1052 від 17 серпня 2015 року на суму 5 000 гривень; платіжне доручення №6 від 20 серпня 2015 року на суму 5 000 гривень; платіжне доручення №369 від 28 серпня 2015 року на суму 40 000 гривень; платіжне доручення №522 від 23 вересня 2015 року на суму 50 000 гривень; платіжне доручення №785 від 15 жовтня 2015 року на суму 10 000 гривень; платіжне доручення №870 від ЗО жовтня 2015 року на суму 300 000 гривень; платіжне доручення №654 від 02 грудня 20015 року на суму 20 000 гривень; платіжне доручення №67629897 від 29 грудня 2016 року на суму 140 000 гривень; видатковий касовий ордер від 16 листопада 2016 року на суму 150 000 гривень; видатковий касовий ордер від 07 квітня 2017 року на суму 50 000 гривень; видатковий касовий ордер від 21 квітня 2017 року на суму 25 000 гривень; видатковий касовий ордер від 26 квітня 2017 року на суму 45 000 гривень; видатковий касовий ордер від 28 квітня 2017 року на суму 50 000 гривень; видатковий касовий ордер від 27 липня 2017 року на суму 28 935 гривень; видатковий касовий ордер від 27 липня 2017 року на суму 6 000 гривень; видатковий касовий ордер від 31 липня 2017 року на суму 14 000 гривень; видатковий касовий ордер від 08 серпня 2017 року на суму 50 000 гривень.

Проте, станом на 05 лютого 2021 року (день подання позовної заяви до суду) за Відповідачем виникла заборгованість у сумі 1 083 435 (один мільйон вісімдесят три тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень за договором безпроцентної позики №1/2015 від 01 серпня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, просили вказану заяву про забезпечення позову задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. (п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Встановлено, що предметом спору між сторонами є стягнення боргу за розпискою, які відповідач отримав від позивача Приватного підприємства "Агрофірма-Додола"

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на відчуження майна, та більш того взагалі не надано доказів належності саме Відповідачу нерухомого майна зазначено у довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 231025712, оскільки вказана довідка була сформована за частковим співпаданням і не є актуальною на даний час, оскільки сформована 04.11.2020 року.

Відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову не може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Як встановлено судом, предметом позову у даній цивільній справі є стягнення боргу за договором безвідсоткової позики.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач не виконує свого обов`язку відповідно договору.

Однак, наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Наявність самого по собі позову про стягнення заборгованості не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом арешту.

Також позивачем та його представником не наведено посилань та доказів, не конкретизовано, на яке саме майно має бути накладений арешт, де воно розташоване, вартість вказаного майна, які саме грошові кошти та де вони знаходяться, що унеможливлює встановити співмірність такого заходу забезпечення позову ціні позову.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин суду не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а тому, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст. 149 , 150 , 153 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" - Ковальчук Ірини Миколаївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики №1/2015 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.Я. Волчко