Ухвала

від 26.04.2021 по справі 440/4197/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2021 р.Справа № 440/4197/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 по справі № 440/4197/20

за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 частково задоволено адміністративний позов Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу.

Водночас, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2020.

Дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом пятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскаржуване рішення прийняте Полтавським окружним адміністративним судом 08.10.21.

Із апеляційною скаргою Головне управлінням ДПС у Полтавській області звернулось 11.11.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с. 96).

У зв`язку з несплатою судового збору за подану апеляційну скаргу, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Головного управлінням ДПС у Полтавській області залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення, копію ухвали від 30.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху по справі № 440/4197/20 вручено скаржнику 28.12.2020 (а.с. 107).

11.01.2021 до Другого апеляційного адміністративного суду Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 частково задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про продовження строку на усунення недоліків за подання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року по справі № 440/4197/20 та продовжено Головному управлінню Державної податкової служби у Полтавській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення, копію ухвали від 13.01.2021 про продовження строку для усунення недоліків скаржнику вручено 21.01.2021 (а.с. 121).

01.02.2021, Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2021 клопотання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року по справі № 440/4197/20 за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто скаржнику.

Матеріалами справи встановлено, що Головне управлінням Державної податкової служби у Полтавській області звернувшись повторно з апеляційною скаргою 26.03.2021, допустило пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку заявник посилається на те, що перша апеляційна скарга подана в строк, передбачений ст. 295 КАС України та зазначає, що через відсутність коштів у апелянта не було можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Колегія суддів зауважує, що вказані обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, оскільки вони не звільняють скаржника від дотримання процесуальних обов`язків як сторони по справі.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04. 2008) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення Устименко проти України випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав, Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та дійшов до висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо строків подання апеляційної скарги.

Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Вказана правова позиція викладала Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 по справі №820/2160/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У заявленому клопотанні скаржник посилається на відсутність коштів для сплати судового збору, відповідно до виписок від 05.01.2021 року та від 28.01.2021 року, згідно яких у скаржника відсутні кошти за КЕКВ станом на 05.01.2021 ріку та 28.01.2021 року. Таким чином, вказані виписки мають дані тільки на певну дату. Між тим, скаржником не надано доказів неможливості сплати судового збору протягом всього строку до моменту звернення з апеляційною скаргою до суду.

Між тим, колегія суддів зазначає, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з не сплати судового збору державними органами поважними причинами апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Таким чином, вказані апелянтом підстави неможливості сплати судового збору є неповажними.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної в ухвалі Верховного Суду від 25.03.2019 №815/3667/17.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність встановлених законом підстав для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому, подане клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Визнати неповажними вказані в клопотанні причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 по справі №440/4197/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис)Кононенко З.О. Мінаєва О.М.