Постанова

від 20.04.2021 по справі 917/605/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа № 917/605/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№407 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2020, ухвалене суддею Кльоповим І.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області 06.08.2020 о 12:00 год. (повний текст рішення підписано 03.09.2020) у справі № 917/605/20

за позовною заявою Фермерського господарства «Агро Плюс 7» , с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область,

до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, м. Полтава,

про :

(1) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 8,9185 га, кадастровий номер 5322481700:07:000:0944 від 18.06.2019 року, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Агро Плюс 7» , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001526, строком на 49 (сорок дев`ять) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі,

(2) визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2019 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001526 наступного змісту (текст додаткової угоди згідно позовної заяви),

(3) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 25,3548 га, кадастровий номер 5322481700:07:000:0945 від 18.06.2019 року, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Агро Плюс 7» , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001527, строком на 49 (сорок дев`ять) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі,

(4) визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2019 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001527 наступного змісту (текст додаткової угоди згідно позовної заяви),

(5) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 69,1178 га, кадастровий номер 5322481700:07:000:0946 від 18.06.2019 року, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Агро Плюс 7» , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001528, строком на 49 (сорок дев`ять) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі,

(6) визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2019 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001528 наступного змісту (текст додаткової угоди згідно позовної заяви),

(7) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 22,8976 га, кадастровий номер 5322481700:07:000:0947 від 18.06.2019 року, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Агро Плюс 7» , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001525, строком на 49 (сорок дев`ять) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі,

(8) визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2019 року, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26 липня 2012 року за №532240004001525 наступного змісту (текст додаткової угоди згідно позовної заяви), -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20 позовні вимоги Фермерського господарства "Агро Плюс 7" (з урахуванням заяви про їх уточнення) задоволено повністю.

Визнано поновленими договори оренди від 18.06.2012 земельних ділянок: з кадастровим номером 5322481700:07:000:0944 загальною площею 8,9185 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 8,9185 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0945 загальною площею 25,3548 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 25,3548 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0946 загальною площею 69,1178 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 69,1178 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0947 загальною площею 22,8976 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 22,8976 га (рілля), укладені між Кременчуцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарство «Агро Плюс 7» (орендар), зареєстровані у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено записи від 26.07.2012, строком на 49 років з моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі. Визнано укладеними з моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі додаткові угоди до вказаних договорів оренди, в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення, згідно з якими строк дії договорів складає 49 років, орендна плата визначається в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд першої інстанції в обґрунтування вказаного рішення зазначив про наступні обставини. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/605/19, яке набрало законної сили, було вирішено поновити договори оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5322481700:07:000:0946 загальною площею 69,1178 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 69,1178 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0945 загальною площею 25,3548 га, з них землі запасу сільської ради контур № 13 - 25,3548 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0944 загальною площею 8,9185 га, з них землі запасу сільської ради контур № 13 - 8,9185 га (рілля); з кадастровим номером 5322481700:07:000:0947 загальною площею 22,8976 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 22,8976 га (рілля); визнано укладеними відповідні додаткові угоди. Позивачем 07.04.2020 було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області листи - повідомлення про поновлення договорів оренди вищевказаних ділянок з проектами відповідних додаткових угоди. За змістом додаткових угод, ФГ «Агро Плюс 7» пропонувало орендодавцю поновити договори оренди щодо вказаних земельних ділянок на 49 років та встановити орендну плату за землю сільськогосподарського призначення державної власності на рівні 5% від нормативно грошової оцінки землі; відповіді на вказані листи відповідач не надав, натомість видав накази про відмову у поновленні договорів оренди земельної ділянки від 17.04.2020 № 10787-СГ, № 10789-СГ, № 10784-СГ, № 10783-СГ. Суд першої інстанції зазначив у рішенні, що відповідні накази не містять відображення позиції відповідача відносно істотних умов договору оренди землі, які останній може запропонувати вступаючи у переговорний процес на підставі ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ; орендодавець не повідомляв ФГ «Агро Плюс 7» про недосягнення згоди щодо істотних умов договору оренди землі, проігнорувавши листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі; посилання на неможливість поновлення вже поновленого до цього договору оренди земельної ділянки суд визнав безпідставними, оскільки стаття 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлює відповідну заборону, а поновлення договору оренди земельної ділянки є можливим за умови дотримання відповідної процедури, яку повністю виконав позивач; позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується, що позивачем ініційовано механізм поновлення строку договорів оренди, встановлений частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі« і сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - на 49 років, та розміру орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки; будь-яких зауважень чи заперечень відповідача щодо істотних умов договорів матеріали справи не містять; у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді і таке право реалізовується шляхом подання позову про визнання додаткової угоди до договору оренди про продовження строку його дії укладеною - зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 924/1122/17 та від 29.11.2018 у справі №922/621/18.

Відповідач, Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, у жовтні 2020 року подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 було залишено без руху з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання скарги, а ухвалою від 03.11.2020 повернуто апелянту - у зв`язку з неусуненням ним вказаного недоліку у встановлений судом строк.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, який не брав участі в розгляді справі в суді першої інстанції, у січні 2021 року (тобто зі значним пропуском строку апеляційного оскарження) подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення. Заявник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути з Фермерського господарства "Агро Плюс 7" витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що, на його думку, позивач звернувся із позовом у даній справі передчасно, оскільки строк дії договорів, до яких ним запропоновано укласти додаткові угоди, закінчується через шість років (27.07.2026), тому такий позов не може вважатися поданим у розумний строк, однак суд першої інстанції не вказав жодного юридичного факту, на підставі якого від дійшов висновку про те, що позивач належно виконує свої обов`язки за договорами оренди; на думку заявники скарги, місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо наявності порушеного права позивача; оскільки ГУ Держгеокадастру в Полтавській області лише зазначило в своїх наказах про відсутність підстав для задоволення клопотань про поновлення договорів оренди, у зв`язку з тим, що такі договори вже поновлені, що не позбавляє орендаря можливості повторно звернутися до орендодавця з відповідними клопотаннями у встановлені законом строки; оскільки не було підстав для поновлення на майбутнє договорів оренди землі, що діють до 2026 року, то ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не вирішувалося питання узгодження зміни істотних умов договорів, запропонованих ФГ «Агро Плюс 7» . Прокурор вказує, що судом безпідставно були внесені на майбутнє зміни до договорів оренди в частині зменшення розміру орендної плати з 8% до 5% та збільшення строку дії договору з 7 років до 49 років; дані зміни суттєво порушують інтереси як держави, так і сільської ради, оскільки значно зменшують обсяг надходжень коштів до місцевого бюджету у вигляді орендної плати та позбавляють можливості державу як власника землі протягом тривалого часу (49 років) розпоряджатися земельними ділянками.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області - заявник скарги стверджує, що мала місце бездіяльність вказаного компетентного органу, який не вжив жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення інтересів держави, а саме, порушення, допущені ГУ Держгеокадастру в Полтавській області при поданні апеляційної скарги, відсутність коштів на сплату судового збору, свідчать про неналежний захист відповідачем у справі інтересів держави.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху. Суд зазначив, що прокурором надано доказ щодо дати (03.12.2020), коли йому стало відомо про наявність обставин, які, на його думку, є підставою для здійснення представництва інтересів держави в даній справі та для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, разом з тим, апеляційну скаргу подано 20.01.2021 - тобто через значний проміжок часу після отримання листа від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області; прокурор зазначив про здійснення опрацювання інформації протягом цього часу, однак не мотивував, яка саме інформація і з яких причин потребувала такого тривалого опрацювання для підготовки та подання апеляційної скарги. Також суд вказав на неналежне засвідчення копій документів, доданих до скарги.

Заявнику було встановлено десятиденний строк з дня вручення йому копії відповідної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з повідомленням відділення зв`язку, копію ухвали отримано прокурором 11.02.2021. 19.02.2021, тобто в межах визначеного судом строку, апелянт надіслав додаткові обґрунтування (вх.№2296 від 22.02.2021), у якій ним наведено мотивування щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

А саме, прокурор зазначив, що оскільки він не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, то не мав у своєму розпорядженні матеріалів та документів, на які посилалися сторони та зміст яких ліг в основу оскаржуваного рішення, потребував додаткового часу для опрацювання та надання оцінки відомостям, що містяться в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі судових рішень, що в подальшому надало можливість безпосередньо встановити та переконатися в наявності порушень інтересів держави; на думку заявника, пропущення строку апеляційного оскарження є незначним, тому скарга може вважатися такою, що подана в розумний строк, з урахуванням дій, що вживалися прокуратурою протягом зазначеного строку.

До апеляційної скарги та до вказаних додаткових обґрунтувань додано копії наступних документів:

- листа № 15/1-331вих-20 від 20.11.2020, яким Полтавська обласна прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що в порядку моніторингу ЄДРСР нею виявлено рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20, яке, на думку прокурора, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та у зв`язку з цим просила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вжити заходів щодо оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку, про що повідомити обласну прокуратуру до 25.11.2020;

- листа від 25.11.2020 №7-16-0.6-6313/2-20, яким ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надало відповідь прокуратурі, що у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору та великим обсягом роботи, значним навантаженням на працівників Юридичного управління, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на даний час не має можливості звернутися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20, на доказ неможливості оплати судового збору ГУ Держгеокадастру у Полтавській області додано до листа відповідну казначейську виписку за 24.11.2020 (як вбачається із вхідного штампа Полтавської обласної прокуратури, цей лист нею отримано 03.12.2020);

- листа від 26.11.2020 №10-16-0.6-6335/2-20, отриманого прокуратурою 03.12.2020, в якому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в доповнення до листа від 05.11.2020 №10-16-0.6-5831/2-20 повідомляє прокуратуру про випадки прийняття судами необґрунтованих рішень, що завдали значних економічних збитків державі, а також рішень, які зачіпають інтереси держави, які постановлені без участі прокурора та потребують перегляду, повідомляє, що у зв`язку з додатковим моніторингом справ та отримання оновленої інформації Головним управлінням виявлено випадки прийняття рішень запитуваної категорії справ, а саме, справи №917/605/20, №917/663/20, №917/898/20 та №917/167/20;

- листа від 15.01.2021 №15/1-50вих-21, яким Полтавська обласна прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про подання апеляційної скарги в даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 поновлено Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк подання апеляційної скарги. Розглянувши клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги з урахуванням додаткових обґрунтувань, наданих на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів погодилася з доводами заявника про те, що оскільки прокурор не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, то не мав у своєму розпорядженні матеріалів та документів, на які посилалися сторони та зміст яких ліг в основу оскаржуваного рішення, потребував додаткового часу для опрацювання та надання оцінки відомостям, що містяться в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі судових рішень, отже причину пропуску заявником строку апеляційного оскарження колегія суддів визнала поважною.

Вказаною ухвалою відкрито апеляційне провадження за скаргою прокурора, призначено її розгляд на 25.03.2021, встановлено учасникам справи строк до 22.03.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 (з підстав неявки в судове засідання представників позивача та відповідача) розгляд справи було відкладено на 13.04.2021.

12.04.2021 (тобто з пропуском установленого судом строку) позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що завчасно направляючи відповідачеві листи-повідомлення про поновлення договорів оренди, ФГ «Агро Плюс 7» діяло у відповідності до ч. 8 ст.33 Закону України "Про оренду землі"; поновлення договору оренди земельної ділянки є можливим за умови дотримання відповідної процедури, яку повністю виконав позивач, тоді як відповідач ухилився від надання будь-яких відповідей на запропоновані умови, викладені в додатковій угоді; зміна орендної плати в діапазоні з 3% до 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки узгоджується з нормами ПКУ. На думку позивача, прокурор не довів як наявності збитків, так і можливого їх настання в майбутньому, оскільки визнання додаткових угод укладеними не породжує негативних наслідків як для держави, так і для органу місцевого самоврядування, натомість відповідні домовленості свідчать про те, що земельні ділянки не вибули з власності держави і будуть протягом тривалого часу гарантувати надходження орендної плати до місцевого бюджету на виконання програм соціально-економічного розвитку громади. Також позивач стверджує про відсутність підстав для подання апеляційної скарги прокурором, зазначаючи, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. ФГ «Агро Плюс 7» просить поновити йому строк на подання відзиву, посилаючись на те, що з апеляційною скаргою представник позивача ознайомився лише 31.03.2021. На доказ надіслання копій відзиву іншим учасникам справи позивач надав скріншот електронного листа від 12.04.2021.

Ухвалою суду від 13.04.2021 за клопотанням прокурора та позивача розгляд справи було відкладено на 20.04.2021.

19.04.2021 прокурор надав відповідь на відзив, у якій зазначає, що місцевим господарським судом невірно визначено наявність порушеного права позивача на поновлення договорів оренди землі, оскільки у відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі« останнє виникає лише після закінчення договору оренди землі. Також, на думку прокурора, судом першої інстанції порушено принцип свободи договору - шляхом зміни його істотних умов без згоди однієї із сторін. В обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою в даній справі з метою представництва інтересів держави прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується бездіяльність відповідного компетентного органу - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яким було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 06.08.2020, однак після повернення її заявникові ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 з підстав несплати судового збору не здійснено заходів, спрямованих на отримання фінансування для сплати судового збору; про неналежність виконання відповідачем його обов`язків як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на думку прокурора, також свідчить факт не прийняття ним участі в даному провадженні з апеляційного перегляду рішення, яке прийнято не на його користь.

У судове засідання 20.04.2021 з`явилися представник позивача та прокурор. Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце всіх судових засідань в даній справі, не направляв свого представника для участі у вказаних засіданнях та не повідомляв суд про причини його неявки.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів встановила, що, як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 26.02.2021 про відкриття апеляційного провадження в даній справі, направлену на належну адресу позивача - с. Кам`яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області (повідомлену ним суду, зазначену в ЄДР, щодо якої в матеріалах справи є відомості про отримання за нею кореспонденції адресатом, т.1, а.с.48), було повернуто відділенням зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" - що у відповідності до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України є доказом належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання 25.03.2021. Присутній у судовому засіданні представник позивача вказаних обставин не заперечував, зазначивши лише про безпідставність повернення відповідного поштового відправлення відділенням зв`язку.

Отже, посилання позивача на те, що з апеляційною скаргою представник ФГ «Агро Плюс 7» ознайомився лише 31.03.2021, колегія суддів не визнала належними аргументами в обґрунтування пропуску зазначеного процесуального строку, у зв`язку з чим відмовила у клопотанні даного учасника справи про поновлення строку на подання відзиву.

Разом з тим, у судовому засіданні 20.04.2021 представник позивача виклав усні заперечення щодо доводів апелянта, аналогічні тим, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу, та пояснення щодо правової позиції ФГ «Агро Плюс 7» ; вказані заперечення та пояснення прийнято судом до розгляду. Представник ФГ «Агро Плюс 7» просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Прокурор у судовому засіданні підтримав викладену ним письмово правову позицію, просив задовольнити апеляційну скаргу та стягнути з позивача витрати зі сплати судового збору за подання скарги.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представник позивача та прокурор погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

18.06.2012 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарство «Агро Плюс 7» (орендар) було укладено договори оренди земельної ділянки, за умовами яких орендодавець на підставі розпорядження Голови Кременчуцької районної державної адміністрації №725 від 31.10.2011 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Договори було укладено строком на 7 років.

Місцевим господарським судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що дія вказаних договорів (з урахуванням дати їх державної реєстрації 26.07.2012) закінчувалася 26.07.2019.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.29 - 71), за вказаними договорами в оренду було передано:

земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:07:000:0944 загальною площею 8,9185 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 8,9185 га (рілля);

земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:07:000:0945 загальною площею 25,3548 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 25,3548 га (рілля);

земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:07:000:0946 загальною площею 69,1178 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 69,1178 га (рілля).

земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:07:000:0947 загальною площею 22,8976 га, з них землі запасу сільської ради контур №13 - 22,8976 га (рілля).

У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/605/19, яке набрало законної сили (т.1, а.с.72), було визнано поновленими вищевказані договори оренди від 18.06.2012, визнано укладеними відповідні додаткові угоди, якими визначено, що орендодавцем за договорами є ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, договори поновлюються строком на 7 років починаючи з 27.07.2019 до 27.07.2026 включно, орендна плата встановлюється в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки. У вказаних додаткових угодах також визначено, що після закінчення строку кожного договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

07.04.2020 - тобто менше ніж за рік від дати поновлення договорів оренди згідно з судовим рішенням (27.07.2019) та за шість років до закінчення строку їх дії (останнім днем якого є 27.07.2026) - позивач направив Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області листи-повідомлення, в яких зазначав про намір поновити договори оренди земельних ділянок від 18.06.2012 на новий строк та укласти додаткові угоди про поновлення цих договорів. Копії відповідних листів з доказами їх направлення відповідачеві містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 86 - 106). До листів позивачем було додано проекти додаткових угод (т.1, а.с.107 - 110), згідно з якими ФГ «Агро Плюс 7» пропонувало орендодавцю поновити договір оренди на 49 років (з 27.07.2026 до 27.07.2075 включно) та встановити орендну плату на рівні 5% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Із матеріалів справи вбачається і учасниками справи не заперечується, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було отримано вказані листи, однак не надано на них відповіді.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ФГ «Агро Плюс 7» 14.04.2020 звернулося до господарського суду з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.06.2020, т.1, а.с.141), який було задоволено місцевим господарським судом (з наведених вище підстав).

В ході розгляду справи відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копії наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у поновленні договорів оренди земельної ділянки від 17.04.2020 № 10789-СГ, № 10787-СГ, № 10784-СГ, №10783-СГ (т.1, а.с.162, 169, 191, 197).

Як уже зазначалося, дане апеляційне провадження з перегляду вказаного рішення відкрито за апеляційною скаргою прокурора, який не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Позивач стверджує про відсутність підстав для подання апеляційної скарги прокурором, зазначаючи, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю.

Надаючи оцінку обставинам щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами п.2 ч.6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру« , під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Як вбачається з апеляційної скарги, її подано прокурором з метою забезпечення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (відповідача в даній справі), що є стороною спірних договорів (орендодавцем) та компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - у розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру« .

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру« прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, для встановлення обставин щодо бездіяльності відповідного компетентного органу в ході судового розгляду справи має бути з`ясовано - чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 14.04.2021 у справі № 916/1824/20, тощо.

Як уже зазначалося, відповідач, Головне управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, у жовтні 2020 року подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 06.08.2020, яку ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 було залишено без руху з підстав ненадання заявником доказів сплати судового збору за подання скарги, а ухвалою від 03.11.2020 повернуто апелянту - у зв`язку з неусуненням ним вказаного недоліку у встановлений судом строк.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач повторно не звертався з апеляційною скаргою на рішення в даній справі.

20.11.2020 Полтавська обласна прокуратура направила на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області лист № 15/1-331вих-20 (т.2, а.с.63), в якому зазначила, що в порядку моніторингу ЄДРСР нею виявлено рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20, яке, на думку прокурора, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та у зв`язку з цим просила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вжити заходів щодо оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку, про що повідомити обласну прокуратуру до 25.11.2020.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надало відповідь - лист від 25.11.2020 №7-16-0.6-6313/2-20 (т.2, а.с.64), в якому повідомило, що у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору та великим обсягом роботи, значним навантаженням на працівників Юридичного управління, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на даний час не має можливості звернутися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20. На доказ неможливості оплати судового збору ГУ Держгеокадастру у Полтавській області додано до листа відповідну казначейську виписку за 24.11.2020. Як вбачається із вхідного штампа Полтавської обласної прокуратури, цей лист нею отримано 03.12.2020.

Також 03.12.2020 прокуратурою отримано лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.11.2020 №10-16-0.6-6335/2-20 (т.2, а.с.66), в якому зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в доповнення до листа від 05.11.2020 №10-16-0.6-5831/2-20 про надання інформації щодо випадків прийняття судами необґрунтованих рішень, що завдали значних економічних збитків державі, а також рішень, які зачіпають інтереси держави, які постановлені без участі прокурора та потребують перегляду, повідомляє, що у зв`язку з додатковим моніторингом справ та отримання оновленої інформації Головним управлінням виявлено випадки прийняття рішень запитуваної категорії справ, а саме, справи №917/605/20, №917/663/20, №917/898/20 та №917/167/20.

Листом від 15.01.2021 №15/1-50вих-21 (т.2, а.с.67) Полтавська обласна прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про подання апеляційної скарги в даній справі.

У судовому засіданні 20.04.2021 представник позивача зазначав, що надані апелянтом докази (зокрема, казначейська виписка) не є належним доказом відсутності у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги - що, на його думку, свідчить про недоведеність прокуратурою факту бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Разом з тим, надаючи оцінку вищенаведеним доказам, колегія суддів зазначає, що невжиття ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заходів для повторного подання апеляційної скарги після її повернення Східним апеляційним господарським судом (із посиланням на відсутність коштів на сплату судового збору та значне навантаження на працівників управління) є проявом бездіяльності вказаного компетентного органу, який вважає, що рішення в даній справі підлягає оскарженню (про що ним було зазначено в листах). Твердження позивача про можливу наявність у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області коштів на сплату судового збору не спростовують вказаного висновку. Колегія суддів зазначає, що не подання апеляційної скарги у разі наявності відповідних коштів тим більше свідчить про бездіяльність зазначеного компетентного органу.

Представник позивача в ході апеляційного провадження також усно вказував на те, що з листопада 2020 року право на розпорядження спірними земельними ділянками належить місцевим громадам, а не ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - що, на думку ФГ «Агро Плюс 7» , свідчить про відсутність у прокуратури права подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що на їх підтвердження позивачем не надано жодних доказів та посилання на чинні нормативні акти. Окрім того, стороною (орендодавцем) у спірних договорах оренди землі є саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (що у проектах відповідних додаткових угод, на укладенні яких наполягає позивач, також зазначений як орендодавець).

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, прокурором належним чином доведено наявність передбачених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області шляхом подання апеляційної скарги в даній справі.

Відповідно, вказана скарга підлягає розгляду по суті.

Надаючи оцінку аргументам апелянта та місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено вище, предметом позову в даній справі є вимоги про визнання поновленими договорів оренди землі (в редакції відповідних додаткових угод, запропонованих позивачем) в порядку ч. 1 - 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

В обґрунтування підстав для звернення з позовом заявником зазначено про наступні обставини.

16.01.2020 опубліковано Закон України від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» , яким внесено численні зміни у Земельний кодекс України та Закон України «Про оренду землі» . Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2, абзаців першого - третього підпункту 3, підпункту 4 пункту 1, пунктів 2 та 3, підпунктів 2, 7-9 пункту 8, абзацу другого підпункту 8 пункту 10, абзаців першого - третього підпункту 5, підпункту 6, абзаців восьмого та дев`ятого підпункту 13, підпункту 21 пункту 11, абзаців першого - третього підпункту 1, абзаців першого - третього підпункту 2, підпункту 4 пункту 12, пункту 13 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Таким чином, як вказує позивач, з 17.07.2020, набирають чинності наступні зміни до статті 126-1 Земельного кодексу України: «Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.» , тобто, за твердженням позивача, поновлення договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності після 17.07.2020 - не передбачене; таким чином, з метою впорядкування господарської діяльності та маючи намір в подальшому (після 27.07.2026) використовувати земельну ділянку та з метою реалізації переважного права на поновлення договору, ФГ «Агро Плюс 7» завчасно, до закінчення дії договорів, а саме 07.04.2020 звернулося до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з листами-повідомленням про поновлення договору оренди, до яких додало проекти додаткових угод про поновлення договору оренди землі.

Надаючи оцінку правовій природі спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як було встановлено вище, орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - станом на час подання позовної заяви (14.04.2020) не надав відповіді на отримані ним пропозиції позивача щодо укладення додаткових угод про поновлення спірних договорів оренди землі. На думку позивача, відповідне є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками місцевого господарського суду про те, що накази від 17.04.2020 № 10787-СГ, № 10789-СГ, №10784-СГ, № 10783-СГ про відмову у поновленні договорів оренди земельних ділянок не можуть бути визнані такою відповіддю, оскільки вони не містять заперечень стосовно умов відповідних додаткових угод. Окрім того, ці накази було видано вже після звернення ФГ «Агро Плюс 7» із позовом у даній справі 14.04.2020.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями статті 777 ЦК України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом вказаної статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, а також укладеними між сторонами договорами дійсно не обумовлено граничного строку - не раніше закінчення якого орендар має повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом з тим, встановивши, що пропозиції щодо укладення додаткових угод направлені позивачем відповідачеві 07.04.2020 - тобто менше ніж за рік від дати поновлення договорів оренди згідно з судовим рішенням (27.07.2019) та за шість років до закінчення строку їх дії (останнім днем якого є 27.07.2026) - місцевий господарський суд не надав відповідним обставинам оцінки на предмет дотримання вимог щодо розумності відповідного строку (зокрема, в аспекті встановлення факту належного виконання орендарем умов договору протягом всього періоду його дії - що неможливо встановити за шість років до закінчення такого періоду) і, як наслідок - щодо наявності порушеного права позивача.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд із посиланням на постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №924/1122/17 та від 29.11.2018 у справі №922/621/18 вказав, що наслідком реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є або продовження договору у зв`язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді і таке право реалізовується шляхом подання позову про визнання додаткової угоди до договору оренди про продовження строку його дії укладеною.

Проте зміст вищевказаних постанов Верховного Суду свідчить про відмінність обставин даної справи № 917/605/20 від справ №924/1122/17 та №922/621/18, в яких позивачами пропозиції щодо укладення додаткових угод до договорів оренди землі в порядку ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" направлялися відповідачам протягом розумних строків (за два та за чотири місяці до закінчення дії відповідних договорів). Окрім того, в обох справах, розглянутих Верховним Судом, сторони за результатами домовленостей (шляхом листування) дійшли згоди щодо зміни умов договорів оренди в частині строку дії та орендної плати, однак додаткову угоду укладено не було.

За таких обставин, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Проте, як вбачається із обставин даної справи №917/605/20, будь-яких попередніх домовленостей щодо зміни умов договорів оренди в частині строку дії (49 років замість 7) та в частині встановлення розміру орендної плати (на рівні 5% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок замість 8%) між позивачем та відповідачем досягнуто не було.

Позивач в ході апеляційного провадження посилався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах №159/5756/18, №594/376/17-ц, а також на постанову Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18. Проте, як вбачається з обставин вищевказаних справ, відповідні спірні питання щодо подальшої дії укладених договорів оренди сторони розпочинали вирішувати в розумні строки - за декілька місяців (а не років) до закінчення дії відповідних договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та доводами позивача про те, що у разі порушення орендодавцем переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк в порядку ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання укладеною відповідної додаткової угоди.

Проте, як було встановлено вище, відповідні пропозиції про укладення додаткових угод направлено позивачем відповідачеві 07.04.2020. Із вхідних відміток на вказаних листах, копії яких додано відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що ці листи отримані ГУ Держгеокадастру в Полтавській області 10.04.2020.

Разом з тим, як свідчать матеріали позовної заяви, її було складено представником позивача 09.04.2020 (т.1, а.с.23), тобто навіть до закінчення строків поштового перебігу для отримання відповідачем листів із пропозиціями про укладення додаткових угод; копію позовної заяви надіслано на адресу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області 10.04.2020 (т.1, а.с.28), а позовну заяву з додатками подано до господарського суду 14.04.2020 - тобто до закінчення встановленого законом місячного терміну розгляду пропозицій орендаря.

Однак місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначеним обставинам не було надано жодної оцінки.

Натомість суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, однак відповідач, в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", залишив листи-повідомлення та проекти додаткових угод без відповіді, додаткові угоди не підписав, не зазначив жодних заперечень щодо їх змісту, не прийняв у встановлені Законом строки рішення про продовження договору, допустивши таким чином безпідставне зволікання в укладенні додаткових угод до договорів оренди землі.

Колегія суддів вважає наведений висновок таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не обґрунтовано, в чому полягало зволікання відповідача щодо укладення додаткових угод - оскільки останнім днем вищезазначеного місячного строку для надання відповіді є 10.05.2020 (враховуючи отримання відповідачем листів-повідомлень 10.04.2020), тоді як позов подано 14.04.2020.

За таких обставин, колегія суддів визнає твердження позивача та місцевого господарського суду про недотримання відповідачем (в порушення прав позивача) вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» - передчасними і такими, що не узгоджуються з матеріалами справи та зі змістом вищенаведених норм чинного законодавства.

Як стверджувало ФГ «Агро Плюс 7» в позовній заяві та в усних поясненнях у суді апеляційної інстанції з посиланням на ст. 126-1 Земельного кодексу України, якою кодекс було доповнено згідно з Законом України від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» , поновлення договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності після 17.07.2020 не передбачене - що і зумовило звернення ФГ «Агро Плюс 7» із пропозицією до відповідача щодо поновлення договорів оренди землі задовго до їх закінчення.

Разом з тим, в абзаці 4 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" (яким цей закон також було доповнено згідно Законом України від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» ), вказано, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Отже, доводи позивача в цій частині (з посиланням на те, що після 17.07.2020 його переважне право на поновлення договорів оренди землі може бути порушено внаслідок вищенаведених змін у законодавстві) грунтуються на неправильному розумінні положень чинного законодавства, а тому, на думку колегії суддів, вони не є належними аргументами та не свідчать про наявність порушеного права ФГ «Агро Плюс 7» .

Посилання позивача в ході апеляційного провадження на те, що в подальшому поновлення спірних договорів може бути ускладнено через зміни в законодавстві, через можливість різного трактування статусу договорів оренди від 18.06.2012 (з урахуванням того, що їх уже було поновлено на новий строк згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/605/19), а також з огляду на існування ймовірності поділу орендованих позивачем земельних ділянок після 2026 року та надання їх в оренду іншим суб`єктам - колегія суддів не визнає належними аргументами з огляду на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак не можуть бути підставою для задоволення позову про поновлення договорів в порядку ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Натомість, як вбачається зі змісту та порядку заявлення позовних вимог, вони не узгоджуються з приписами ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , на які посилається позивач, і фактично зводяться до односторонньої, без погодження з відповідачем, зміни умов договору шляхом збільшення строку його дії з 7 до 49 років і зменшення розміру орендної плати з 8% до 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок - тоді як у відповідності до умов договорів оренди земельних ділянок від 18.06.2012 (які залишилися незмінними після визнання укладеними додаткових угод до цих договорів за рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/605/19), зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено принцип свободи договору - шляхом зміни його істотних умов без згоди однієї із сторін, а також про те, що оскаржуваним рішенням були безпідставно внесені на майбутнє зміни до договорів оренди в частині зменшення розміру орендної плати з 8% до 5% та збільшення строку дії договору з 7 років до 49 років, що є суттєвим порушенням інтересів як держави, так і сільської ради, оскільки призведе до значного зменшення обсягу надходжень коштів до місцевого бюджету у вигляді орендної плати та позбавить можливості власника землі протягом тривалого часу (49 років) розпоряджатися земельними ділянками.

Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову підлягає скасуванню як таке, що постановлено за недоведеності обставин (стосовно наявності фактичних та правових підстав для поновлення договорів оренди земельних ділянок), що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Також, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про здійснення розподілу судових витрат у відповідності до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №917/605/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Агро Плюс 7" (село Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763, код ЄДРПОУ 36956075) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ, м.Київ, 36000, код ЄДРПОУ 02910060, МФО 820172) 25224,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.04.2021

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна