Ухвала

від 26.04.2021 по справі 922/2734/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2734/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Чумака Ю. Я., Случа О. В.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківпасс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 (колегія суддів: Россолов В. В., Гетьман Р. А., Ільїн О. В.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківпасс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство - "Автосервіс пк" про стягнення 152 651,50 грн

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 Комунальне підприємство "Харківпасс" звернулося з касаційною скаргою до Суду на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справу передано на розгляд колегії суддів: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.04.2021 у зв`язку з перебуванням суддів Мачульського Г. М. та Уркевича В. Ю. на лікарняному здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий (доповідач), Чумак Ю. Я., Случ О. В.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України розташовані серед загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи з ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у розмірі 152 651,50 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною, а отже судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, відмова у відкритті касаційного провадження у даному випадку є очевидною та передбачуваною процесуальною дією.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи.

Посилання скаржника на те, що справа має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи зводяться до викладення обставин справи, власної оцінки таких обставин та незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника. Саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення попередньої інстанції тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконними. Вивчивши доводи та твердження скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що викладене у касаційній скарзі питання потребують дослідження та оцінки доказів у даній справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) № 21920/93, § 48 від 23.10.1996).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківпасс", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12 , 234 , 235 , 287 , 293 ГПК України , Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківпасс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 у справі № 922/2734/20.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Ю. Я. Чумак

Суддя О. В. Случ