Постанова

від 26.04.2021 по справі 400/2755/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа №400/2755/18

адміністративне провадження №К/9901/25858/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області (далі - управління Держпраці) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Димерлія О.О., суддів: Єщенко О.В., Коваль М.П.) у справі за позовом Фермерського господарства Хан (далі - ФГ Хан ) до управління Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ФГ Хан звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1810/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 01 листопада 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що направлення на проведення інспекційного відвідування обов`язково повинно містити найменування суб`єкта господарювання щодо якого здійснюються заходи контролю, тоді як відповідач безпідставно в направленні зазначив лише місце (територію) інспекційного відвідування. Позивач також зазначає, що перевіряючими не доведено факту використання праці осіб, з якими не укладено трудовий договір, оскільки такі висновки відповідача ґрунтуються виключно на письмових поясненнях п`ятьох осіб, але ці пояснення не містять будь-яких ідентифікуючих даних. Окрім цього, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно голови ФГ Хан закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, що на думку позивача, має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано штраф до ФГ Хан на підставі частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), що виразилось у допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове судове рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1810/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 1 листопада 2018 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2019 року, що набрала законної сили закрито провадження у справі про притягнення голови ФГ Хан ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору.

Накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою управління Держпраці № МК1810/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 1 листопада 2018 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2019 року управління Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Посилається на те, що враховувати в якості доказу постанову суду винесену за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є невірним та передчасним, оскільки Новоодеським районним судом Миколаївської області не перевірені всі обставини справи та зроблені хибні висновки. Суд не притягнув до відповідальності ОСОБА_1 лише через те, що в поясненнях осіб, які були відібрані під час інспекційного відвідування та долучені до адміністративного протоколу, не було зазначено будь-яких даних, що можуть з достатньою повнотою ідентифікувати осіб. Разом із тим, Новоодеським районним судом Миколаївської області не було враховано те, що інспектори праці не мають повноважень на встановлення особи, цими повноваженнями наділені правоохоронні органи.

Зазначає, що вказана постанова управління Держпраці винесена не в порядку, визначеному КУпАП, а на підставі норм КЗпП. Тобто, як зазначає скаржник, до позивача застосовано два різні види юридичної відповідальності.

Штраф, який накладено відповідачем на позивача є фінансовою санкцією у сфері законодавства про працю, застосованою саме до суб`єкта підприємницької діяльності, тобто є іншим видом відповідальності ніж штраф за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.

Посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На підставі наказу управління Держпраці від 5 жовтня 2018 року № 334 Про проведення інспекційного відвідування та направлення управління Держпраці № 695 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, відповідачем проведено інспекційне відвідування ФГ "Хан".

За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування від 08 жовтня 2018 року № МК 1810/432/АВ, зі змісту якого вбачається, що у ФГ Хан такі особи як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допущені до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин.

16 жовтня 2018 року позивачем подано заперечення на вказаний акт інспекційного відвідування, в якому зазначено, що вказані в акті особи не працюють у ФГ Хан .

18 жовтня 2018 року управлінням Держпраці видано позивачу припис про усунення виявлених порушень.

01 листопада 2018 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами МК1810/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на ФГ Хан штраф за порушення, передбачене абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП у розмірі 558 450 грн.

Крім того, за результатами перевірки працівниками управління Держпраці за цим фактом був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 КУпАП, та направлений для розгляду по суті до Новоодеського районного суду Миколаївської області.

16 січня 2019 року Новоодеським районним судом Миколаївської області провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , громадянина України, за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2018 року № МК1810/432/АВ/П/ПТ.

Позивач не погодився із постановою про накладення штрафу та звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до статті 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи те, що постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2019 року, яка набрала законної сили, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , який є директором ФГ Хан , за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2018 року № МК1810/432/АВ/П/ПТ, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що обставини, встановлені у цій справі не потребують доказування.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не надано будь-яких відомостей або документів та не зазначено на підставі чого інспекторами праці були зроблені висновки, що фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 знаходились та займались збиранням цибулі саме на земельних ділянках, які належать або орендовані ФГ Хан .

До того ж, у суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які підтвердили факт виконання робіт із збиранням цибулі, але зазначили, що їм не відомо кому належить поле, на якому вони працюють.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП, є недоведеним.

Частиною 1 статті 265 КЗпП передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для юридичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) .

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 265 КЗпП і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за стаття 265 КЗпП) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Диспозиції абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) , а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

З огляду на викладене, штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає, та фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу non bis in idem як складового елементу верховенства права.

Такий висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19.

Як зазначалося вище, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2019 року, що набрала законної сили, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2018 року № МК1810/432/АВ/П/ПТ, складеного відносно нього.

Цією постановою встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, є недоведеним за відсутністю належних та допустимих доказів вини останнього у порушенні вимог частини першої статті 21, частини першої статті 24 КЗпП.

У даному випадку, слід зазначити про правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 813/3750/16, згідно з якою Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС) унормовано в статті 78 підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини четверта - сьома статті 78), що в свою чергу також мають різну природу походження та відрізняється за принципами застосування .

Окрім того, частина шоста статті 78 КАС відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.

Така преюдиція, яка має характер абсолютної, пояснюється саме тим, що у випадку, передбаченому частиною шостою статті 78 КАС, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) конкретної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.

Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами четвертою, п`ятою та сьомою статті 78 КАС, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення.

Понад це, слід також зазначити, що у частині шостій статті 78 КАС йдеться про преюдиційність рішення суду в частині наявності проступку та вчинення його певною особою при розгляді справи адміністративним судом у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі, в якій предметом доказування не може бути встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції крім врахування рішення у справі № 482/2170/18 досліджені і фактичні підстави застосування до позивача штрафних санкцій, докази та мотиви, якими керувався відповідач, приймаючи постанову про застосування штрафних санкцій.

Так, серед іншого, суд встановив, що відповідачем не надано будь-яких відомостей або документів та не зазначено на підставі чого інспекторами праці були зроблені висновки, що фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 знаходились та займались збиранням цибулі саме на земельних ділянках, які належать або орендовані ФГ Хан .

До того ж, у суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які підтвердили факт виконання робіт із збиранням цибулі, але зазначили, що їм не відомо кому належить поле, на якому вони працюють.

Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку, повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом першим частини другої статті 265 КЗпП та скасування постанови № МК1810/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 01 листопада 2018 року.

Слід зазначити, що за змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко