Постанова

від 20.04.2021 по справі 501/1853/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4446/21

Номер справи місцевого суду: 501/1853/18

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області 23 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Новий до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Новий звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків від 06 листопада 2006 року.

Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством Жилбуд в особі директора Могільникова В.Д. та ОСОБА_1 було укладено договір про співробітництво по інвестуванню будівництва жилого будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 48 кв.м. Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2006 року ДП Жилбуд визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, а 28.11.2006 року ДП Жилбуд було ліквідовано. Вподальшому, забудовником закінченого будівництвом об`єкту за вищезазначеною адресою став ЖБК Новий . Оскільки з 17.10.2006 року були припинені повноваження директора ДП Жилбуд ОСОБА_2 , остінній не мав законних підстав укладати з ОСОБА_1 спірний договір, а тому такий договір, на думку позивача, є недійсним.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області 23 серпня 2019 року позов Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Новий задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків, предметом якого є інвестування та здійснення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м., укладений 06 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством Жилбуд та громадянином України ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Новий судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області 23 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове про залишення позову без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції усім зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, визнаючи недійсним договір про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків, предметом якого є інвестування та здійснення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,00 кв.м., укладений 06 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством Жилбуд та громадянином України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що після визнання 17.10.2006 року Господарським судом Одеської області ДП ЖИЛБУД банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , підписуючи 06 листопада 2006 року зазначений договір від імені ДП ЖИЛБУД , не мав на те відповідних повноважень, передбачених главою 17 ЦК України.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законодавстві.

Судом встановлено, що:

- 22 квітня 2005 року між ТОВ Стройтехснаб та ДП Жилбуд укладено договір про дольову участь в забудові багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (будівельна адреса) Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду № 17 (поштова адреса), згідно якого ДП Жилбуд після здачі будинку в експлуатацію зобов`язався передати ТОВ Стройтехснаб акти приймання-передачі для оформлення права власності на предмет договору;

- 21.08.2006 року засновником ДП ЖИЛБУД прийнято рішення, яким вирішили ліквідувати підприємство, створити ліквідаційну комісію, призначити голову ліквідаційної комісії;

- 29.09.2006 року ліквідаційною комісією прийнято рішення про звернення в Господарський суд Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у зв`язку з неможливістю погашення кредиторської заборгованості;

- за довідкою ліквідатора банкрута ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства не виявлено;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2006 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Жукова Ю.А., який зобов`язаний провести ліквідаційні заходи, передбачені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , надати суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора на затвердження;

- 06 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством ЖИЛБУД та громадянином України ОСОБА_1 був укладений Договір про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків, предметом якого є інвестування та здійснення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 48,00 кв.м. (а.с.11-13);

- 28.11.2006 року ДП Жилбуд було ліквідовано, що підтверджується копією ухвали Господарського суду Одеської області від 28 листопада 2006 року та витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказаною ухвалою боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_3 , який зобов`язаний провести ліквідаційні заходи, передбачені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , надати суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора на затвердження (т. 1 а. с.14-16, 17-34);

- Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі № 2-а-6437/09/1570, ОК Житлово-будівельний кооператив Новий виданий сертифікат відповідності №15001219 від 20 жовтня 2010 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта, 16-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (будівельний номер 6) (надалі змінена назва вулиці на АДРЕСА_4 ) проектній документації, вимогам державних стандартів та будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації, що підтверджується копією сертифіката. Згідно з вищезазначеним сертифікатом забудовником закінченого будівництвом об`єкта, 16-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ) є ЖБК НОВИЙ (т. 1 а. с. 35);

- у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ЖБК НОВИЙ про визнання права власності на квартиру, що є предметом договору про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків від 06 листопада 2006 року, укладеного між Дочірнім підприємством ЖИЛБУД та громадянином України ОСОБА_1 , що підтерджується копією позову (т. 1 а. с. 36-37) та копією ухвали Іллічівського міського суду Одеської області про відкриття провадження у справі (т. 1 а. с. 38).

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.4 ст.202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст.203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відповідно до ч.1-6 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.2, 4 ст.207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (частини перша та друга статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчиняти правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Встановивши, що на час укладення 06 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством ЖИЛБУД та ОСОБА_1 оспорюваного договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 48,00 кв.м., з ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2006 року ДП ЖИЛБУД визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Жукова Ю.А., ОСОБА_2 , підписуючи зазначений договір від імені ДП ЖИЛБУД 06 листопада 2006 року в розумінні ч.2 ст.23 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції на час укладення договору), не мав на те відповідних повноважень, передбачених главою 17 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, що оспорюваний договір в дійсності був укладений 06 лютого 2006 року, оригінал якого був загублений, а при видачі дублікату даного договору було помилково зазначено його дату - 06 листопада 2006 року, не можуть бути взятими до уваги, оскільки дані обставини не підтверджені належними доказами. Крім того, на дані обставини відповідач не посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Також судова колегія звертає увагу, що при зверненні ОСОБА_1 у лютому 2018 року до суду з позовом до ЖБК НОВИЙ про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 48,00 кв.м., ОСОБА_1 в якості підстави задоволення заявлених вимог посилався саме на договір про співробітництво по інвестуванню будівництва жилих будинків від 06 листопада 2006 року, укладеного між Дочірнім підприємством ЖИЛБУД та громадянином України ОСОБА_1 , що підтверджується копією позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення , не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області 23 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено: 23 квітня 2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк