Постанова

від 26.04.2021 по справі 915/921/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/921/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Представники сторін:

Від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, від 21.12.20;

від Чорноморської сільської ради - Лушников В.П., довіреність № 608\01.29, від 01.10.20;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН-ЧЕРНОМОР`Я» - Джулай М.В., ордер серія КР № 110605, від 19.04.21;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020

у справі №915/921/20

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

до відповідачів:

1)Чорноморської сільської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» ,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

(суддя першої інстанції: Давченко Т.М., дата та місце ухвалення рішення: 23.12.2020, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

В червні 2020 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколївської області з позовом до Чорноморської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» (далі - ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» ) з вимогами:

« 1. Визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 «Про затвердження експертної грошової оцінки земельної ділянки реакційного призначення, передбаченої до надання у власність шляхом викупу в селі Чорноморка в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» .

2. Визнати недійсним укладений 22.03.2019 між Чорноморською сільською радою та ТОВ «ФОТОН-ЧОРНОМОР?Я» договір купівлі-продажу землі, який 22.03.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 30832825.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову» .

Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, відчужена Чорноморською сільрадою на користь ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» за спірним договором, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря і на неї встановлені та діють обмеження типу 05.03 «прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів» .

У зв?язку з цим прокурор вважає, що спірне рішення від 19.03.2019 №2 прийняте Чорноморською сільрадою з порушеннями вимог законодавства, зокрема, ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 59, 84 Земельного кодексу України, згідно яких землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Прокурор також посилається на пункт «г» частини 5 ст. 128 Земельного кодексу України, згідно якого однією з підстав для відмови в продажу земельної ділянки є встановлена Земельним Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність, та зазначає, що ці положення виключають можливість законного набуття ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» права приватної власності на спірну земельну ділянку.

На думку прокурора, рішення Чорноморської сільради від 19.03.2019 №2 суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, що, згідно зі ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , є підставою для визнання цього рішення незаконним та його скасування.

Прокурор також вважає, що підлягає визнанню недійсним в порядку ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України договір від 22.03.2020 №108 купівлі-продажу земельної ділянки, укладений на підставі спірного рішення Чорноморської сільради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 по даній справі у задоволенні позову Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що згідно Генплану села Чорноморка, спірна земельна ділянка не входить до земель прибережної захисної смуги, у зв?язку з чим на неї не поширюються обмеження, встановлені законодавством для земель прибережних захисних смуг, зокрема, і щодо можливості перебування таких земель виключно у державній або комунальній власності.

Суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз положень ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України та п. 10 Порядку № 486 дає підстави для висновку про те, що відносно земельних ділянок у межах існуючих населених пунктів ширина прибережної захисної смуги встановлюється з урахуванням конкретних умов забудови відповідного населеного пункту та містобудівної документації.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку прокурора, оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно зі ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились та обставина, що прибережні смуги встановлені за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що законодавець визначив єдину землевпорядну документацію, якою можуть бути встановлені прибережні захисні смуги - проект землеустрою щодо встановлення відповідних меж.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що наявність у містобудівній документації графічного відображення прибережної смуги ще не свідчить про їх встановлення в натурі в порядку, передбаченому земельним законодавством.

Апелянт вказує, що хибною є думка суду про те, що на підставі містобудівної документації можна встановити, що спірна земельна ділянка не входить до земель прибережної захисної смуги Чорного моря.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи містять витяги з документацій із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ТОВ ФОТОН-ЧОРНОМОР`Я , якими підтверджено її розташування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 по справі №915/921/20 залишено без руху.

10.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 по справі №915/921/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6306 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 по справі №915/921/20, призначено розгляд справи №915/921/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 на: 05.04.2021.

10.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ ФОТОН-ЧОРНОМОР`Я надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 зазначає про безпідставність та необґрунтованість скарги прокуратури, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

16.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Чорноморської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

29.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Чорноморської сільської ради.

В судовому засіданні 05.04.2021 оголошено перерву по справі №915/921/20 до 26.04.2021.

В судове засідання з`явились представники учасників справи. Представник прокуратури підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу прокурора - без задоволення.

В судовому засіданні 26.04.2021 представник ТОВ ФОТОН-ЧОРНОМОР`Я надав суду письмові пояснення по суті апеляційної скарги, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Чорноморською сільрадою та ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» договору від 21.02.2019 оренди земельної ділянки у користуванні відповідача-2 перебувала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0876 по вул. Бейкушська, 45/1 в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області.

Рішеннями Чорноморської сільради 36 сесії 1 скликання від 14.02.2019 №11 та 37 сесії 1 скликання від 28.02.2019 №2 надано ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» дозвіл на придбання у власність земельної ділянки загальною площею 2 га рекреаційного призначення, розташованої по вул. Бейкушська, 45/1 в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, під розташування та обслуговування будівель і споруд бази відпочинку на 200 місць, а також на замовлення експертно-грошової оцінки земельної ділянки для укладення договору купівлі-продажу.

У подальшому, рішенням Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 №2 затверджено експертно-грошову оцінку земельної ділянки рекреаційного призначення під розташування та обслуговування будівель і споруд бази відпочинку із земель комунальної власності загальною площею 2 га за кадастровим номером 4825184800:03:000:0876, розташованої в селі Чорноморська по вул. Бейкушська, 45/1 в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у розмірі 1413400 грн. та надано ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» дозвіл на викуп цієї ділянки за 1413400 грн.

На підставі вказаного рішення Чорноморською сільрадою укладено з ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» договір від 22.03.2020 №108 купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корчемахою С.С. та зареєстрований у реєстрі за № 108, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно того ж дня внесено запис №30832825.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на земельній ділянці знаходиться «Туристична база на 200 місць» (перша черга), яка належить ТОВ «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чорноморської сільради 18.06.2009 та зареєстрованого в Очаківській районній філії Миколаївського МБТІ 18.06.2009 за номером запису 378 у книзі 3, реєстраційний номер 27574245 (п. 1.3 договору купівлі-продажу).

Вищезазначене рішення Чорноморської сільради від 19.03.2019 № 2 прокурор вважає таким, що прийняте з порушеннями ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 59, 84 Земельного кодексу України.

Прокурор вказує, що відповідно до умов відведення земельної ділянки від 28.05.2004 № 08-84, висновку начальника Очаківського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України від 26.08.2004 №01193, кадастрового плану, викопіювання та ситуаційного плану (містяться у проекті землеустрою 2004 року), Пояснювальної записки, висновку Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації № 575-01-24 від 01.06.2011 спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря і на неї встановлені та діють обмеження типу 05.03 «прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів» .

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до Господарського суду Миколаївської області.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді також врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення ст. 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1-2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довод прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У спірних правовідносинах прокурор звернувся з позовом самостійно в інтересах держави, посилаючись на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування

Порушення державних інтересів, на переконання прокурора, полягає у тому, що рішення Чорноморської сільської ради та укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає інтересам територіальної громади,

Судова колегія дослідивши доводи позовної заяви і апеляційної скарги, а також матеріали справи, зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для самостійного представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В даному випадку позовними вимогами прокурора є:

« 1. Визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 «Про затвердження експертної грошової оцінки земельної ділянки реакційного призначення, передбаченої до надання у власність шляхом викупу в селі Чорноморка в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» .

2. Визнати недійсним укладений 22.03.2019 між Чорноморською сільською радою та ТОВ «ФОТОН-ЧОРНОМОР?Я» договір купівлі-продажу землі, який 22.03.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 30832825.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову» .

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення міської ради, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради. Вказана обставина учасниками справи не заперечується.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Відтак, у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови).

Згідно з пунктом 51 цієї постанови, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Чорноморська сільська рада хоча і є суб`єктом, який прийняв рішення, на підставі якого надалі було укладено договір купівлі-продажу землі, і є стороною цього договору оренди, проте вказане не унеможливлює звернення до суду прокурора в інтересах Чорноморської сільської ради як позивача.

Так, Чорноморська сільська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, тому має право звернутися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, а отже у правовідносинах, що склалися, прокурор прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 по справі №917/341/19, постанові від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Поряд з цим, прокурор в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до Чорноморської сільської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. І не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу, або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу з обґрунтуванням підстав для представництва.

В даному випадку доказів звернення прокурора до Чорноморської сільської ради матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що прокурор дійшов необгрунтованого і безпідставного висновку про наявність підстав для самостійного представництва ним інтересів держави у даній справі через відсутність у даному випадку органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку, у зв`язку з чим судом першої інстанції помилково розглянуто позовні вимоги по суті, з огляду на що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява залишається без розгляду, зокрема, якщо її не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

За таких обставин, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги, а також рішення суду першої інстанції по суті не переглядається, а апеляційна скарга Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі №915/921/20 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню із залишенням позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 129, п.2 ч.1 ст. 226, 228, 269, 275, 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі №915/921/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі №915/921/20 скасувати.

Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до Чорноморської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН-ЧЕРНОМОР?Я» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору залишити без розгляду.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош