Постанова

від 27.04.2021 по справі 922/3229/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа № 922/3229/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-С" (вх. №577 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2021 року у справі № 922/3229/20,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-С", м. Київ,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ДАР-С", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача 169121,49 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності по пр. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові за період з 01.10.2018 по 31.03.2020.

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що у період з з 01.10.2018 по 31.03.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, що призвело до неотримання Харківською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статті 125, статті 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3229/20 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "ДАР-С" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 169121,49 грн; стягнуто з ТОВ "ДАР-С" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 2536,82 грн; повернуто Харківській міській раді частину сплаченого судового збору у розмірі 4064,89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами відсутні договірні правовідносини щодо користування земельною ділянкою, відтак ТОВ "ДАР-С" без достатньої правової підстави за рахунок позивача, зберігло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

ТОВ "ДАР-С" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає:

-про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з огляду на відсутність договірних правовідносин між сторонами;

-що своєчасне не оформлення у спірним період договірних правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою зумовлено безпідставною бездіяльністю Харківської міської ради, що виключає наявність вини відповідача у не оформленні угоди у визначений період.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року у справі №922/3229/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДАР-С" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 922/3229/20; постановлено розгляд апеляційної скарги ТОВ "ДАР-С" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 922/3229/20 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; позивачу встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року у справі №922/3229/20 отримана представниками сторін.

23 березня 2021 року від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "ДАР-С" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2021 року у справі № 922/3229/20- без змін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.09.2020 № 225748171 інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 площею 0,1563 га по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові 26.09.2018 припинено на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2018 у справі № 922/958/18.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 площею 0,1563 га по просп. Льва Ландау, 155-Б (колишній пр. 50-річчя СРСР) у м. Харкові повернута до земель запасу міста на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 07.11.2018 № 234/18.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2020 № 225541878 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 площею 0,1563 га по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові з 10.04.2020 зареєстровано право оренди за ТОВ "ДАР-С" на підставі договору оренди землі від 07.04.2020 б/н, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "ДАР-С".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 28.09.2020 № 225748171 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 119,5 кв.м. по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові з 24.01.2018 зареєстроване за ТОВ "ДАР-С" на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2013 № 5070.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2019 №НВ-63 07134052019 земельна ділянка по просп. П`ятдесятиріччя СРСР, (нині просп. Льва Ландау), 155-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 площею 0,1563 га має категорію земель - землі житлової та громадської забудови, форма власності комунальна, цільове призначення "03.15" для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, видом використання земельної ділянки є для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супровідних товарів. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 03.09.2015.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2020 №НВ-0005279872020 земельна ділянка по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 площею 0,1563 га має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - комунальна; цільове призначення "12.11" для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; видом використання земельної ділянки є для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супровідних товарів. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 03.09.2015.

Ураховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 у період з 01.10.2018 по 31.03.2020, та з урахуванням статтей12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1563 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 28.09.2020 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "ДАР-С" протягом позовного періоду використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0064 по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Позивач вказує на те, що ТОВ "ДАР-С" у період з 01.10.2018 по 31.03.2020 не сплачувало за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "ДАР-С" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:04:001:0064) від 06.09.2019 № 2045/176-19 та від 12.05.2020 № 3781, видані Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Рішенням Харківської міської ради від 17.04.2019 №1546/19 ТОВ "ДАРС-С" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,1563 га (кадастровий номер 6310136900:04:001:0064) для зміни цільового призначення з "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" на "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супровідних товарів по просп. Льва Ландау, 155-Б (Слобідський район).

Висновком Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 15.08.2019 №4023/0/605-19 погоджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "ДАР-С" земельної ділянки комунальної власності площею 0,1563 га (кадастровий номер 6310136900:04:001:0064) для зміни цільового призначення з "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" на "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супровідних товарів по просп. Льва Ландау, 155-Б.

Рішенням Харківської міської ради від 16.10.2019 №1760/19 ТОВ "ДАР-С" надано в оренду строком до 01.11.2024 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1563 га (кадастровий номер 6310136900:04:001:0064) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації стаціонарної АЗС з магазином супровідних товарів по просп. Льва Ландау, 155-Б (Слобідський район). Рішенням Харківської міської ради від 27.11.2019 №1836/19 внесено зміни до рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1760/19, шляхом доповнення пункту 20 додатку 4 словами "з переведенням до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

Ураховуючи вищевикладене, у розрахунку Харківської міської ради у період з 01.10.2018 по 30.09.2019 позивачем використовувався КВЦПЗ із значенням "03.15" ("для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови"), а у період з 01.10.2019 по 31.03.2020 використовувався КВЦПЗ із значенням "12.11" для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ "ДАР-С" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 169121,49 грн за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ДАР-С" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" площею 119,5 кв.м. по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові з 24.01.2018 зареєстроване за ТОВ "ДАР-С" на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2013 № 5070.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Вказане свідчить про помилковість доводів апелянта щодо відсутності підстав для стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати до моменту укладення між сторонами договору оренди щодо користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 1, 3,4 9 статті 79- 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Зазначене додатково підтверджується положеннями статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою встановлено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами ч. 1 цієї статті встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Частиною другою цієї статті передбачено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту саме присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79- 1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові площею 0,1563 га є сформованою та їй призначено кадастровий № 6310136900:04:001:0064 9, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 січня 2019 року № НВ-6307134052019 (Том 1, а. с.28), Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 липня 2020 року № НВ-0005279872020 (Том 1, а. с.31)

Зазначене свідчить про наявність підстав для стягнення з ТОВ "ДАР-С" на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Верховний Суд у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Перевіряючи розрахунок суми безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає, що останній проведено на підставі даних з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель від 06 вересня 2019 року №2045/176-19 (Том 1, а.с.35), від 12 травня 2020 року №3781 (Том 1, а.с.36).

Одночасно Харківською міською радою правомірно враховано суму земельного податку у розмірі 270 992, 71 грн, сплаченого ТОВ "ДАР-С", в якості плати за користування земельною ділянкою у спірний період (Том 1, а.с.96-112).

Отже, з урахуванням положень статті 79- 1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель від 06 вересня 2019 року №2045/176-19 (Том 1, а.с.35), від 12 травня 2020 року №3781(Том 1, а.с.36), та обґрунтовано погодився з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства, як підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів визнає помилковими аргументи апелянта про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав відсутності його вини у несвоєчасному оформленні договірних правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау, 155-Б у м. Харкові площею 0,1563 га, кадастровий номер 6310136900:04:001:00649 з огляду на таке.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Відтак, питання наявності або відсутності його вини у несвоєчасному оформленні договірних правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою не має правового значення при розгляді даного спору.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ДАР-С" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2021 року у справі № 922/3229/20 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-С" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2021 року у справі № 922/3229/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко