Постанова

від 27.04.2021 по справі 922/3122/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа №922/3122/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

представники учасників справи:

від позивача - Горгуль Н.В., посвідчення №057317 від 09.10.2020,

від 1-го відповідача - не з`явився,

від 2-го відповідача - Винник А.В., свідоцтво серія ПТ 2183 від 19.06.2018, ордер серія ВІ №1003724 від 10.01.2020,

від 3-го відповідача - Винник А.В., свідоцтво серія ПТ 2183 від 19.06.2018, ордер серія ВІ №1003720 від 10.01.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№633Х/1 від 26.02.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3122/19 (м. Харків, суддя Смірнова О.В., повний текст складено 05.02.2021),

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський, Харківська обл,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

2. Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, м. Красноград,

3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія , м. Петрівка, Красноградський район, Харківська обл,

про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Первомайська місцева прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія , в якому просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 30.04.2015 №1065-СГ;

2.Визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташовані за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9736300 від 19.05.2015;

3.Визнати недійсним, укладений 01.06.2018 між фізичною особою- підприємцем Томком Андрієм Івановичем та СТОВ Мрія , договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27162362 від 17.07.2018.

4.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 вартістю 1446254,07 грн. (один мільйон чотириста сорок шість тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 07 копійок).

В обґрунтування позову зазначено, що під час вивчення прокуратурою матеріалів, на підставі яких Томку А.І. надано в оренду земельну ділянку, встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконними вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсним договорів оренди та суборенди, а саме, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, Томко А.І. мав на меті не створити фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого СТОВ Мрія без проведення земельних торгів, як того вимагає законодавство.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у позові відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 та прийняти нове про задоволення позовних вимог прокурора; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату та час розгляду справи повідомити сторони, місцеву прокуратуру та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування своєї позиції по справі прокурор посилається на наступне:

- під час розгляду справи судом першої інстанції підтверджено наявність порушень вимог діючого законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду, при цьому відмовлено у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності, на підставі ст.267 ЦК України;

- судом не досліджено поважності причин такого пропуску та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними;

- за змістом ст.53 ГПК України, ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав; з урахуванням того, що прокурор у даній справ є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право;

- враховуючи, що Первомайська місцева прокуратура не є володільцем або розпорядником інформації щодо надання громадянам у користування земельних ділянок, про порушення вимог земельного законодавства прокурор дізнався після отримання документів від ГУ Держгеокадастру у Харківській області (лист від 14.06.2017), тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження матеріально-правових підстав позову, а відтак і набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права;

- починаючи з 14.10.2014 органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки, за результатами яких прокурор міг би встановити наявність чи відсутність порушень закону;

- усупереч вимогам ст.236 ГПК України поза увагою суду першої інстанції залишено те, що у спірних правовідносинах уповноважений державою орган - ГУ Держгеокадастр у Харківській області є тією особою, яка допустила порушення законодавства, а отже є відповідачем у справі; враховуючи факт, що ГУ Держгеокадастр у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції; у зв`язку з чим статусу позивача набув прокурор, а отже й початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору;

- судом першої інстанції, в порушення вимог ст.267 ЦК України залишено поза увагою той факт, що 1-им відповідачем (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) заяви про застосування строків позовної давності до суду не подавалися;

- вказана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її предметом є спір про право щодо земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 50,5159 га вартістю

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3122/19 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2728 від 03.03.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2021. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3122/19. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Призначено справу до розгляду на 08.04.2021. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Довести до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3059 від 15.03.2021, вх.№3117 від 15.03.2021), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі 3-ій відповідач зазначає наступне:

- під час звернення прокурора до Красноградського районного суду Харківської області з аналогічним предметом позову (справа №626/1057/17, провадження у справі закрито), в позовній заяві прокурор вказував, що дізнався про порушення земельного законодавства у ході моніторингу даних Публічної кадастрової карти України та у подальшому під час вивчення питання щодо правомірності передачі земельних ділянок у користування Томку А.І.; протирічь викладеному, прокурор звертаючись з даним позовом посилається на те, що про порушення вимог земельного законодавства йому стало відомо лише у червні 2017 року після надходження інформації від ГУ Держгеокадастру у Харківській області;

- прокурором не наведено мотивування - чому із запитом про надання документів прокуратура звернулась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше, зібрати необхідну інформацію та звернутися до суду;

- наявні в справі матеріали свідчать про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства щодо передачі ОСОБА_2 в оренду спірної земельної ділянки ще до отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.06.2017 (відповідь Регіонального сервісного центру у Харківській області віл 06.04.2017; відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017; відповідь Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області віл 06.04.2017; відтак у органів прокуратури, починаючи з квітня 2015 року, були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини для звернення з відповідним позовом до суду в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було;

- скасування оскаржуваного наказу та визнання договору недійсним через 5 років після їх прийняття та укладення, навіть враховуючи незаконність наказу, несе загрозу стабільності цивільного обороту; суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень органом державної влади чи нездійснення своєчасного та неналежного прокурорського нагляду.

Від Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3173 від 16.03.2021), в якому просить залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення.

Стосовно пропуску позовної давності 2-ий відповідач вважає, що прокурор не був позбавлений можливості, з використання повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру , своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) відповідну для подання позову інформацію.

Щодо суті позовних вимог відповідач вказує на наступне:

- заява, надана Томко А.І. до ГУ Держземагенства у Харківській області для отримання земельної ділянки в оренду з метою ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством (ст. 123 ЗК України, ст. 1, 7 Закону України Про фермерське господарство ), що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу, у зв`язку із відсутністю порушень ГУ Держземагенством у Харківській області норм матеріального права;

- підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробки площі землі - не передбачено жодним нормативно-правовим актом, в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України Про фермерське господарство ; так само не передбачено чинними нормативно-правовими актами здійснення проведення перевірок волевиявлення заявника ГУ Держземагенством у Харківській області. Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17, від 12.10. 2020 у справі №815/203/17.

- передачі земельної ділянки в суборенду передувало волевиявлення органу державної влади (письмове погодження), як власника майна, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору (п.30), та встановлене законодавством право орендаря передавати орендовану земельну ділянку в суборенду (ст. 8 Закону України Про оренду землі , ст. 14 Закону України Про фермерське господарство ).

- прокурором не обґрунтовано в чому саме полягають порушення інтересів держави, враховуючи що задоволення позовних вимог призведе до непропорційного втручання в право ФОП Томко А.І. та СТОВ Мрія на мирне володіння майном, зважаючи, що прокурором не доведено порушення процедури передачі земельної ділянки в суборенду.

Стосовно порушення норм процесуального права 2-ий відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звернення прокурора із позовом до суду у даній справі. Виходячи з положень чинного законодавства, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке прокурор визначив в якості відповідача у даній справі, не позбавлене права звернутися до суду із вказаним позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення його такого права. Таким чином прокурор повинен був дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру і якщо вказана особа протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулася до суду з позовом, то це було б достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, а відповідно і для звернення прокурора із позовом. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/3122/19 до 27.04.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

1-ий відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області до судового засідання Східного апеляційного господарського суду 27.04.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом з офіційного сайту Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення за трековим ідентифікатором №6102254764611.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників провадження про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.04.2021 прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити. Представник 2-го та 3-го відповідачів проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 50,5159 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами заселеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:01:000/00000534 від 22.11.2013 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 50,5159 га, розташованої за межами населеного пункту с. Світле Красноградського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1065-СГ від 30.04.2015 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Світле Красноградського району Харківської області з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081, площею 50,5159 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , 07.05.2015 укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081, строком на 49 років, який зареєстровано 19.05.2015 зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з вимогами п. 30 вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, після укладання вказаного договору оренди, громадянин ОСОБА_1 доданий до заяви від 18.11.2013 бізнес-план не реалізовував, фермерське господарство не створював, а звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою, в якій, в т.ч. просив надати йому дозвіл на передачу отриманої в оренду земельної ділянки, загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 в суборенду.

В подальшому відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , на підставі договору суборенди від 01.07.2015 передав в суборенду СТОВ Мрія земельну ділянку з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081, загальною площею 50,5159 га.

Крім того, із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що у користуванні ОСОБА_1 на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 6323381000:01:000:0082 - 12,9326 га, 6323381000:04:000:0098 - 32,5292 га, 6323381000:04:000:0097 - 25,068 га, 6323381000:06:000:0157 - 48,6669 га, 6323381000:01:000:0081 - 50,5159 га, 6323381000:04:000:0096 - 22,0047 га, 6324584700:16:000:0056 - 20,1037 га, 6320280400:04:000:0583 - 17,0636 га, 6320280400:02:000:0266 - 50,8377 га, 6320280400:01:000:0524 - 12,2862 га, 6320280400:01:000:0525 - 6,0675 га, 6320280400:02:000:0267 - 7,1788 га, 6320280400:01:000:0526 - 7,6822 га, 6320280400:01:000:0527 - 12,2492 га, 6320280400:05:000:0554 - 4,2704 га, 6320287200:04:000:0502 - 35,9046 га, 6320287200:03:000:0202 - 9,6592 га, 6320287200:04:000:0502 - 14,6166 га, 6320287200:03:000:0203 - 19,2912 га, 6320287200:04:000:0504 - 40,2421 га, 6320287200:03:000:0204 - 42,0765 га, 6320287200:03:000:0205 - 52,6952 га, 6320287200:03:000:0206 - 98,0567 га, 6320287200:03:000:0208 - 63,6035 га, 6320280400:01:000:0523 - 42,2551 га, 6320287200:03:000:0209 - 7,7270 га, 6320287200:04:000:0505 - 14,4434 га, 6320280400:05:000:0557 - 65,3559 га, 6320280400:02:000:0261 - 51,8794 га, 6320280400:01:000:0518 - 52,6895 га, 6320280400:02:000:0262 - 65,4008 га, 6320280400:01:000:0519 - 37,6478 га, 6320280400:01:000:0520 - 53,9184 га, 6320280400:01:000:0521 - 5,0371 га, 6320280400:01:000:0522 - 9,6048 га, 6320280400:02:000:0265 - 8,3644 га, 6320280400:05:000:0555 - 6,3591 га, 6320280400:05:000:0556 - 7,8761 га, 6323381000:05:000:0067 - 3,76 га, 6323381000:06:000:0155 - 3,2413 га, 6323381000:03:000:0110 - 35,8217 га, 6323381000:04:000:0094 - 6,1235 га.

При цьому, зазначені земельні ділянки передані ФОП Томком А.І. у суборенду СТОВ Мрія та ПрАТ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів .

Первомайська місцева прокуратура звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - ГУ Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 та СТОВ Мрія в якому просила суд визнати незаконним та скасувати спірний наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Мрія , договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 1446254,07 грн.

В процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову, ОСОБА_1 07.12.2017 здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ОСОБА_1 є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі викладеного, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 у справі № 626/1052/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.

Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 року у справі № 626/1052/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

11.12.2017 між ОСОБА_1 та СТОВ Мрія укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01.07.2015, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 між ФО-П Томком А.І. та СТОВ Мрія укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:01:000:0081 площею 50,5159 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17.07.2018 зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Прокурор вважає дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказом №1065-СГ від 30.04.2015 незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказані дії ОСОБА_1 , на думку прокурора, свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, оскільки, навіть після слухання справи по суті та обізнаністю з положеннями Закону України Про фермерське господарство , зокрема, щодо необхідності самостійного обробітку земель, переданих для створення фермерського господарства за спрощеною процедурою, ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа - підприємець, розірвав раніше укладений з СТОВ Мрія договір суборенди від 01.07.2015, та вже як фізична особа - підприємець згідно з договором суборенди від 01.06.2018 повторно передав СТОВ Мрія в суборенду земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії ОСОБА_1 свідчить про єдину мету - розширення земельного банку вже раніше створеного СТОВ Мрія , що прямо суперечить меті та духу Закону України Про фермерське господарство .

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №1065-СГ від 30.04.2015 підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду №1065-СГ від 30.04.2015 та в частині визнання недійсним укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі скасуванням його державної реєстраці, з огляду на пропуск строку позовної давності. Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2018 укладеного між ФО-П Томко Андрієм Івановичем та СТОВ Мрія , та зазначив, що визнання недійсним зазначеного договору суборенди в даному випадку, за відсутності підстав для скасування наказу №1065-СГ від 30.04.2015 та договору оренди від 07.05.2015, укладеного на підставі цього наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру у Харківській області, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишається ФО-П ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Насамперед, колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, позивач посилається на недотримання Головним управління Держгеокадастру у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної, на його думку, передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки.

Надаючи оцінку наявності правових підстав для звернення прокурора з позовом у даній справі, місцевий господарський суд зазначив в оскаржуваному рішенні, що подання такого позову узгоджується з нормами Конституції України (п.3 ч.1 ст. 131-1), приписами статей 4, 42, 44, 46, 53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , практикою Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідного висновку дійшла також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18, правовідносини сторін у якій є подібними до правовідносин, що існують між сторонами в даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду (який не спростовано учасниками справи в ході апеляційного провадження) про те, що прокурор згідно із чинним законодавством наділений правом звернення з відповідним позовом.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ст. ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Застосувавши спеціальні норми Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельної ділянки), зокрема, ст. 1, 7, 8 вказаного закону, а також із посиланням на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, 17.09.2020 у справі №917/1416/19 - місцевий господарський суд зазначив, що, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; за наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів; можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена - таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства.

Тобто у відповідних правовідносинах існує усталена практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм законодавства, яка обґрунтовано, у відповідності до приписів ч.4 ст.236 ГПК України, була врахована місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області Томко А.І. заяви від 18.11.2013, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них ОСОБА_1 лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 року №3.1/2751, що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації від 14.08.2019 року техніка відсутні і на теперішній час.

Окрім цього, ОСОБА_1 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду. ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1982 року, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошенка, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію техніка-електрика за спеціальністю електрифікація . Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі електрифікації немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви та документів заявника.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за ОСОБА_1 , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація фермерського господарства як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через три роки після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній двічі передавав в суборенду СТОВ Мрія , що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав на меті створити нове фермерське господарство, а отримав земельну ділянку для розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ Мрія поза процедурою проведення земельних торгів.

Крім того, як свідчить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05.04.2019 по справі №610/1823/17, Постанова Харківського апеляційного суду від 07.11.2019 по цій же справі, пояснення Прокуратури Харківської області, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3038 та 3062 від 12.11.2014 надано громадянину ОСОБА_1 у користування 31 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 937,9426 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської та Шебелинської сільських рад Балаклійського району Харківської області для ведення фермерського господарства. На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства у Харківської області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок від 12.12.2014 року, проте в подальшому ОСОБА_1 передав ці земельні ділянки в суборенду ТОВ Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів згідно з договорами суборенди від 03.03.2015. Окрім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківської області іншими наказами надано громадянину ОСОБА_1 11 земельних ділянок загальною площею 267,7857 га, розташованих на території Кирилівської сільської ради Красноградського району на підставі договорів оренди земель від 07.07.2014 року та від 07.05.2015 року, які 01.07.2015 року ОСОБА_1 передано в суборенду СТОВ Мрія , в т.ч. земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер: 6323381000:01:000:0081, повернення якої є предметом розгляду суду в межах даної справи.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України Про фермерське господарство ).

З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

При цьому офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів є публічними та загальнодоступними у зв`язку з чим набувач землі не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому вона вибуває з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

У зв`язку з тим, що до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що є предметом спору в даній справі, у користуванні ОСОБА_1 вже знаходились земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкретних засадах через участь у торгах.

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Тому, враховуючи, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області не було дотримано обов`язкових умов при передачі ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області №1065-СГ від 30.04.2015 є незаконним та підлягає скасуванню.

Отже, в ході апеляційного провадження знайшла підтвердження обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції не надходило апеляційних скарг з вимогами змінити мотивувальну частину рішення від 26.01.2021 щодо вищенаведених висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що в ході її розгляду в суді першої інстанції представником СТОВ Мрія було подано заяву про застосування строків позовної давності (т.1, а.с.110-114). Заявник наполягав на тому, що прокурор мав змогу своєчасно довідатися про прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірного наказу та звернутися з позовом у межах трирічного строку з дня його прийняття.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам, висновкам місцевого господарського суду в цій частині та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст.ст.256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/2974/18, від 15.01.2019 у справі №910/296918, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 07.02.2019 у справі №910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 10/2967/18 та від 21.05.2019 у справі №910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.

Як було встановлено вище, позов про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №1065-СГ від 30.04.2015, про визнання недійсними договору оренди землі, укладеного у 2015 році та договору суборенди, укладеного у 2018 році, та повернення орендованої земельної ділянки прокурором подано у вересні 2019 році - тобто майже через чотири с половиною роки з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідних договорів.

В позовній заяві прокурор вказує, що, оскільки він є самостійним позивачем, то строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушене право, тобто, від 14.06.2017, після отримання від ГУ Держгеокадастру копій документів на запит.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідь на запит від 06.06.2017 із додатками, зокрема, у вигляді копій спірного договору оренди землі, було дійсно отримано прокуратурою 14.06.2017.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

В апеляційній скарзі прокурор заперечує проти висновку суду першої інстанції про наявність у прокурора можливості витребувати в органів державної влади, місцевого самоврядування тощо документи в порядку ст.20 Закону України Про прокуратуру , зазначаючи, що з 14.10.2014 органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки, окрім того, на підставі ст.15 України Про прокуратуру Генеральним прокурором України 31.12.2014 видано наказ №159, яким скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та від 04.10.2011 №3/2гн Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин - тобто з цього часу органи прокуратури припинили виконання функції загального нагляду, а отже не мали повноважень на витребування з органів державної влади певних документів на підставі ст.20 Закону України Про прокуратуру .

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що згідно з Законом Про прокуратуру , що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент видання спірного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №1065-СГ від 07.05.2015, обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та від 04.10.2011 №3/2гн Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України Про прокуратуру .

Разом з тим, прокурором в суді першої та апеляційної інстанції не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 .

А саме, як вже було зазначено вище прокурором надсилався лист-запит від 06.06.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та здійснено витребування певної інформації та документів.

Тобто, відповідно до вищезазначеного доказу, прокуратура здійснює моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляє позови до суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідне узгоджується з приписами ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру , чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області оперативно надало витребувані документи (запит від 06.06.2017, відповідь 14.06.2017).

Водночас прокурором не наведено жодного мотивування - чому із таким запитом прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року і які об`єктивні обставини перешкоджали направити запит раніше.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор міг довідатися про існування спірного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №1065-СГ від 30.04.2015 та укладення на його підставі договорів оренди та суборенди з моменту видання такого наказу та вчинення відповідних правочинів - тобто у 2015 році, отже, трирічна позовна давність закінчилася у 2018 році, тоді як позов було подано у 2019 році.

При цьому, посилання апелянта на те, що по кожній позовній вимозі строк позовної давності встановлюється окремо, колегія суддів зазначає, що основною вимогою є скасування наказу та договору оренди 2015 року, тоді як позовна вимога про укладення договору суборенди у 2018 році є похідною та не може бути розглянута в даному позовному провадженні окремо.

Колегія суддів, також, зазначає, що посилання прокурора у судовому засіданні 27.04.2021 на переривання строку позовної давності, у зв`язку з недодержанням правил підсудності, а саме зверненням до Красноградського районного суду Харківської області не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з аналізу наведених норм перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Однак подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності. Аналогічний висновок щодо застосування ч.2 ст.264 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з моменту винесення Красноградським районним судом Харківської області ухвали про закриття провадження по цивільній справі від 27.11.2018 до моменту звернення прокурора до Господарського суду Харківської області із даним позовом минуло майже 10 місяців, що додатково свідчить про зволікання з боку прокуратури.

Стосовно посилань апелянта на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.267 ЦК України залишено поза увагою той факт, що 1-им відповідачем (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) заяви про застосування строків позовної давності до суду не подавалися, колегія суддів зазначає наступне.

У ч.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто, колегія суддів зазначає, що заяву про застосування строку позовної давності, в розумінні вищенаведених положень законодавства, може бути подано будь-яким із відповідачів у спорі. В даному випадку, як вже було зазначено вище, заяву про застосування строків позовної давності було подано 3-м відповідачем, що не заборонено чинним законодавством та не перешкоджає суду здійснити її розгляд.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно, з дотриманням вимог ст.256, 257, 261 ЦК України, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено 3-м відповідачем у справі.

Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, в силу приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, понесені прокуратурою судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3122/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.04.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук