Постанова

від 27.04.2021 по справі 922/3642/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа № 922/3642/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дзюби А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійчук Н.В.- адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2019 №2821) - на підставі ордера від 29.03.2021 серії ВІ №1037527;

від відповідача: Новрузов Асіф Рашид огли, особисто (паспорт серії НОМЕР_1 ); Рум`янцев Є.І., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2018 серії ДН №5056) - на підставі ордера від 03.03.2021 серія АН №1009625;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новрузова Асіф Рашид огли, Харківська область, Шевченківський район, с. Слободівка,

на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 (суддя Прохоров С.А.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 13год 24хв, повний текст якого складений 22.02.2021,

у справі №922/3642/20

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Мастер", м. Харків,

до відповідача: ФОП Новрузова Асіф Рашид огли, Харківська область, Шевченківський район, с. Слободівка,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Бренд Мастер" 11.11.2020 звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Новрузова Асіф Рашид огли про стягнення заборгованості за договором оренди №01-ШБ від 04.12.2017 у розмірі 120000,00грн (т.1, а.с.1-171).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3642/20 позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП Новрузова Асіф Рашид огли на користь ТОВ "Бренд Мастер" 120000,00грн заборгованості (т.1, а.с.262-268).

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 11, 509, 525, 526, 530, 604, 610, 612 ЦК України мотивовано доведеністю позивачем наявності у відповідача заборгованості за додатковою угодою від 23.03.2018 №1, яка не сплачена відповідачем у семиденний строк з моменту отримання вимоги позивача. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про сплату частини заборгованості, оскільки вказані ним суми сплачені за іншими договорами та рахунками, які не визначені в претензії, та вимоги за якими не є предметом спору (т.1, а.с.262-268).

ОСОБА_1 із рішенням місцевого господарського суду не погодився та 04.03.2021 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3642/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідачем сплачено 107110,65грн, тобто більшу частину коштів, а отже претензія є необґрунтованою. Крім того, вказує на те, що жодних інших правовідносин між сторонами спору не виникало.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 27.04.2021, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він не ознайомлений зі змістом відзиву на апеляційну скаргу, оскільки відповідач його не отримував, а отже відповідачу необхідний час для надання додаткових пояснень щодо апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на таке: по-перше, з інформації (трекінгу поштового відправлення) з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта та накладної АТ Укрпошта , наданої позивачем на підтвердження надіслання відповідачеві копії відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що поштове відправлення вручено відповідачеві особисто 31.03.2021, а отже представник відповідача мав достатньо часу для ознайомлення зі змістом відзиву на апеляційну скаргу; по-друге, за приписами статті 266 ГПК України доповнення до апеляційної скарги подаються протягом строку на апеляційне оскарження; по-третє, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у цій справі встановлений строк для подання заяв, клопотань до 09.04.2021, тобто клопотання відповідача подано поза межами строку, встановленого судом; по-четверте, 20.04.2021 розгляд справи був відкладений саме за клопотанням відповідача, а отже він мав можливість скористатися своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, відзив на апеляційну скаргу не містить будь-яких нових доводів та обставин, ніж ті, що були предметом розгляду судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3642/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

04.12.2017 між ТОВ "Бренд Мастер" (орендодавцем) та ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли (орендарем) укладений договір оренди нежитлових приміщень №01-ШБ, пунктом 1.1 якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5-9, першого поверху №85, загальною площею 477,9кв.м в літері "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.8-10).

Відповідно до пункту 2.3 цього договору приміщення вважається поверненим орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору за користування орендованим майном встановлюється щомісячна оренда плата у розмірі 30000,00грн. За перший місяць оренди (грудень 2017 року) орендна плата сплачується не пізніше 15-го числа місяця, слідуючого за першим місяцем оренди, з 01.01.2018 орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця, за який справляється орендна плата). Якщо останній день сплати припадає на святковий (неробочий) день, то такий останній день переноситься на перший робочий день після святкових (вихідних) днів.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє протягом 12 календарних місяців до 31 травня 2018 року включно. Цей договір буде вважатися продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, що і цей договір, якщо жодна із сторін договору не виявить бажання його припинити, попередивши про це письмово іншу сторону не пізніше ніж за 10 днів до дати закінчення договору.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (пункт 6.5 договору).

Згідно з пунктом 6.6 договору договір може бути розірваний або змінений лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України. Одностороння відмова від договору або зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

За актом приймання - передачі орендованого майна від 04.12.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5-9, першого поверху №85, загальною площею 477,9 кв.м в літері "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.10).

23.03.2018 між ТОВ Бренд Мастер та ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли укладено додаткову угоду №01 до договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ, пунктом 1.1 якої встановлено, що сторони домовились достроково розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 з 31.03.2018, що є останнім днем оренди нежитлових приміщень за договором.

Пунктами 1.2, 1.3 цієї додаткової угоди встановлено, що передача орендованого майна за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 оформлюється сторонами актом прийому - передачі протягом п`яти календарних днів з моменту розірвання договору. Заборгованість за користування орендованим майном складає 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень (т.1, а.с. 17).

02.04.2018 згідно з актом приймання-передачі орендованого майна за договором оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ, у зв`язку з достроковим розірванням договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ, оформленим додатковою угодою від 23.03.2018 №01 до договору оренди, орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5-9, першого поверху №85, загальною площею 477,9 кв.м в літері "А-4", розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок №181, що було надано орендарю для використання орендованого майна в господарських або інших не заборонених чинним законодавством цілях (т.1, а.с.11).

У пункті 2 цього акту зазначено, що заборгованість орендаря за договором оренди перед орендодавцем станом на 31.03.2018 складає 120000,00грн, у тому числі ПДВ , яку орендар зобов`язується погасити у найближчий час.

Орендоване майно знаходиться у задовільному стані, недоліків до стану орендованого майна сторонами не виявлено. Інших претензій сторони одна до одної не мають (п.3 акту приймання-передачі).

26.10.2020 позивач надіслав відповідачеві вимогу, в якій просив протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги виконати зобов`язання зі сплати коштів у розмірі 120000,00грн за додатковою угодою від 23.03.2018 №01 на користь ТОВ «Бренд Мастер» . При цьому, позивач зазначив, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №922/1119/19 суд дійшов висновку, що зобов`язання з оренди нежитлових приміщень за договором оренди від 04.12.2017 припинено у зв`язку з новацією. Новацією визначено додаткову угоду від 23.03.2018, якою було змінено строк оренди нежитлових приміщень, зобов`язання щодо повернення нежитлових приміщень, зазначена заборгованість у розмірі 120000,00грн. Вказана заборгованість за новим зобов`язанням відповідно до додаткової угоди від 23.03.2018 не погашена (т.1, а.с.12,18).

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги позивача останній звернувся до

Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Новрузова Асіф Рашид огли про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про необґрунтованість претензії позивача, оскільки відповідачем сплачено 107110,65грн (т.1, а.с.188-192).

15.02.2021 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1, а.с.262-268).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за додатковою угодою №1 від 23.03.2018 до договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з простроченням оплати за користування орендованим майном і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2017 між ТОВ "Бренд Мастер" (орендодавцем) та ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли (орендарем) укладений договір оренди нежитлових приміщень №01-ШБ, за умовами якого орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення та зобов`язався сплачувати орендні платежі.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

23.03.2018 між ТОВ Бренд Мастер та ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли укладено додаткову угоду №01 до договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ, пунктом 1.1 якої встановлено, що сторони домовились достроково розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 з 31.03.2018, що є останнім днем оренди нежитлових приміщень за договором.

Пунктами 1.2,1.3 цієї додаткової угоди встановлено, що передача орендованого майна за договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 оформлюється сторонами актом прийому - передачі протягом п`яти календарних днів з моменту розірвання договору. Заборгованість за користування орендованим майном складає 120000,00гривень (т.1, а.с. 17).

Отже, у вказаній додатковій угоді сторони визначили розмір заборгованості за користування орендованим майном за договором оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ, який становить 120000,00грн.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З додаткової угоди від 23.03.2018 №01 до договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ вбачається, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого становить 120000,00грн. При цьому, строк виконання зобов`язання не встановлений.

Відповідно до частин 1,3 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 26.10.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов`язання, в якій просив протягом семиденного строку з моменту отримання вимоги виконати зобов`язання зі сплати коштів у розмірі 120000,00грн за додатковою угодою від 23.03.2018 №01 на користь ТОВ «Бренд Мастер» (т.1, а.с.12,18).

Претензія надіслана позивачем 26.10.2020 та отримана відповідачем 28.10.2020, про що свідчать: опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, поштова накладна та інформація, розміщена на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта (т.1, а.с.18). Таким чином обов`язок щодо виконання зобов`язань щодо оплати заборгованості за користування орендованим майном виник 28.10.2020 та повинен був бути виконаний у строк до 04.11.2020 включно.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення ФОП Новрузовим Асіф Рашид огли грошового зобов`язання судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 120000,00грн заборгованості.

Доводи відповідача про те, що ним сплачено більшу частину коштів, а саме 107110,65грн, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до положень пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу (п.3.8 Інструкції).

У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п.2.29 Інструкції).

Таким чином, заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику, водночас, отримувач коштів, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що платежі, на які посилається відповідач, здійснені на підставі інших договорів та рахунків.

Первинних документів, на підставі яких відповідач здійснював відповідні платежі, останнім не надані, а отже відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання зобов`язань, визначених сторонами у додатковій угоді №01 до договору оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 №01-ШБ.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Новрузова Асіф Рашид огли не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3642/20 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.ст. 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новрузова Асіф Рашид огли залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3642/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 28.04.2021.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза