Ухвала

від 14.04.2021 по справі 907/960/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk . arbitr . gov . ua

веб-адреса: http://zk . arbitr . gov . ua

УХвала

"14" квітня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/960/15

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.,

розглянувши у відкритому засіданні суду у межах даної справи

за заявою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород (з урахуванням правонаступництва)

про банкрутство приватного акціонерного товариства "Міжгірське автотранспортне підприємство 12138" (90000, Закарпатська область, смт. Міжгір"я, вул. Незалежності, 72, код 03113963) (далі - товариство, банкрут)

заяву Чорнія М.В. арбітражного керуючого, ліквідатора банкрута у даній справі

до керівника банкрута - Корольова Віктора Вікторовича, м. Київ

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута

представники:

ініціюючого кредитора - Буря О. О., представник

ліквідатор - Чорній М. В., арбітражний керуючий

керівника банкрута Корольова В. В. - не з`явився

інших кредиторів - не з`явилися,

УСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2015 у даній справі приватне акціонерне товариство "Міжгірське автотранспортне підприємство 12138" визнано банкрутом, відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Рабанюка В.С. (ліцензія арбітражного керуючого серії АВ547815 від 19.10.2010, свідоцтво арбітражного керуючого № 615 від 23.04.2013 р., 58022, м.Чернівці, вул. Залозецького, 38/1).

Ухвалою суду від 12.02.2016 припинено повноваження ліквідатора банкрута Рабанюка В.С. та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Руденко О.В., повноваження якої ухвалою суду від 31.05.2019 припинено та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Чорнія М. В.

29.11.2019 ліквідатор банкрута Чорній М.В. звернувся до суду із заявою про покладення на колишнього керівника банкрута - ОСОБА_1 - субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1786759,00 грн. за зобов`язаннями банкрута у даній справі.

Ухвалою від 10.12.2019 заява ліквідатора прийнята судом до розгляду та задоволено в порядку ст. 81 ГПК України з огляду на відсутність необхідних ідентифікуючих відомостей щодо особи ОСОБА_1 , який за даними Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться керівником ПрАТ Міжгірське АТП 12138 , клопотання арбітражного керуючого Чорнія М.В. про витребування доказів, зокрема, від:

- Міжгірської районної державної адміністрації - копію реєстраційної справи банкрута - приватного акціонерного товариства Міжгірське автотранспортне підприємство 12138 ;

- Державної міграційної служби інформацію (паспортні дані, місце проживання, дата народження керівника, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), контактний номер телефону та інші засоби зв`язку тощо) про ОСОБА_1 - колишнього керівника банкрута у даній справі - приватного акціонерного товариства Міжгірське автотранспортне підприємство 12138 ;

- відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації інформацію про місце проживання/перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

За даними реєстраційної справи приватного акціонерного товариства Міжгірське автотранспортне підприємство 12138 , копія якої надана суду Міжгірською РДА, на підставі поданих реєстраційної картки на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо зміни керівника юридичної особи та зміни відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (згідно з відомостями, що містяться в установчих або розпорядчих документах) та протоколу № 1 від 15.07.2013 засідання наглядової ради ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області Галамба Н.В. 18.07.2013 проведено реєстраційну дію "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" за № 13141070022000055 щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як призначеного керівника юридичної особи ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" та фізичну особу-платника податків, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи ПрАТ "Міжгірське АТП 12138" без довіреності, у тому числі підписувати договори.

За даними Державної міграційної служби України (вих. № 6.1-6160/6-20 від 23.06.2020) встановлено паспортні дані, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а за даними Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (вих.№ 103/8848/34/4 від 5.11.2020) встановлено, що зазначений громадянин проживає у АДРЕСА_1

18.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання ліквідатора про долучення до матеріалів справи доказів відправлення копії заяви ліквідатора Чорнія М.В. про покладення на колишнього керівника банкрута субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства, стягнення з такого грошових коштів у сумі 1786759,00 грн. за зобов`язаннями банкрута у даній справі ОСОБА_1 - відповідачу за наведеною заявою.

Ухвалою суду від 29.01.2021 заяву ліквідатора банкрута Чорнія М.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на колишнього керівника банкрута ОСОБА_1 було призначено до розгляду у засіданні суду на 09.03.2021 та запропоновано відповідачу ОСОБА_1 до дати призначеного засідання подати суду, а в копії - ліквідатору, письмовий відзив на заяву з нормативним та документальним його обґрунтуванням.

У судове засідання 09.03.2021р. учасники банкрутства не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд заяви судом було відкладено на 14. 04.2021.

Відповідач - ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дане засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення такому ухвали суду від 09.03.2021, однак у засідання не з`явився та не забезпечив участі в ньому свого уповноваженого представника.

Разом з тим, 01.03.2021 на адресу суду надійшов письмовий відзив ОСОБА_1 , за змістом якого заперечує проти покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями товариства у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства з підстав наведених у відзиві. Зокрема, зазначає, що він не мав і не має відношення до товариства банкрута та його боргів, разом з тим, просить застосувати позовну давність у даній справі та з підстав спливу позовної давності відмовити у позові. До відзиву долучив докази надіслання його учасникам банкрутства, в т.ч. ліквідатору.

Присутні в даному засіданні суду ліквідатор та представник ініціюючого кредитора вимоги заяви ліквідатора банкрута Чорнія М.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута підтримують у повному обсязі та просять таку задоволити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на керівника боржника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено вище, постановою господарського суду Закарпатської області від 01.12.2015р. у даній справі товариство визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

У ході судового провадження у даній справі встановлено, що загальний розмір грошових вимог кредиторів до банкрута становить 1786759,01 грн.

За результатами проведеної 16.08.2019 інвентаризації встановлено відсутність будь-яких майнових активів (майна та майнових прав) банкрута.

Разом з тим, ліквідатором встановлено, що за даними автоматизованих системах НАІС та КОМПАН , за ПрАТ Міжгірське АТП 12138 зареєстровано сім транспортних засобів марки ЛАЗ 699Р, з яких 2 - 1983 року випуску, по 1 - 1984, 1987, 1988 та 2 - 1990 років випуску, місце знаходження яких встановити неможливо, з огляду на що за клопотанням ліквідатора такі оголошені судом у розшук (ухвала суду від 18.10.2019.

Факт відсутності вказаних транспортних засобів відзначала і попередній ліквідатор товариства - арбітражний керуюча Руденко О. В. , якій всупереч вимог суду посадовими особами товариства не було передано транспортні засоби, бухгaлтерську, іншу документацію банкрута.

За результатами проведеного ліквідатором Чорнієм М.В. аналізу фінансово-господарського стану товариства, який здійснено за відсутності будь-якої фінансової чи статистичної звітності останнього лише на підставі інших джерел інформації, матеріалів ліквідаційної процедури, листів-відповідей від реєструючих органів та інформаційних довідок, витягів з реєстрів встановлено, що в процесі господарської діяльності товариство використовувало наступні основні засоби: будівлі, споруди та передавальні засоби, залишкова вартість яких станом на 31.12.2010 складала 26679,00 грн., обладнання, машини та транспорт, залишкова вартість яких станом на 31.12.2010 складала 12756,00 грн., транспортні засоби, залишкова вартість яких станом на 31.12.2010 складала 705668,00 грн.

Станом на 01.09.2009р. на балансі товариства знаходились 14 транспортних одиниць, а станом на 31.12.2010р. - всього 2 транспортні одиниці. Проте, згідно отриманої інформації від реєструючих органів за товариством залишаються зареєстрованими вищезазначені сім транспортних засобів, місцезнаходження яких невідоме.

Ліквідатором з`ясовано також, що станом на 13.04.2011 за даними інвентаризаційного опису на балансі ПрАТ Міжгірське АТП наявними є основні засоби, вартість яких по даних обліку становить 175736,82 грн. Прибуток товариства за 2010 рік складав 4194306,00 грн., товариство володіло земельними ділянками на праві постійного користування, які були продані до кінця 2010 року.

Разом з тим, 15.03.2012 податковим керуючим складено акт опису майна за №4/7-24, згідно з яким у товариства на день його складення відсутнє майно, що може бути описано у податкову заставу.

28.11.2014р. ДПІ у Міжгірському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області

складено Акт про неможливість вручення матеріалів Акту перевірки № 657/07-08-15/31981091, який був надісланий поштою на юридичну адресу ПрАТ Міжгірське АТП 12138 та повернуто без вручення з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Ліквідатор, посилаючись на те, що в період 2012-2015р.р. товариство не подавало фінансової та статистичної звітності, а також з огляду на факт зникнення у цей період майна ПрАТ Міжгірське АТП12138 , за рахунок якого товариство могло б погасити кредиторську заборгованість, на значні порушення податкового законодавства, дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства згідно п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 N 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 N 1361) може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призвела до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів; продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав; у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг.

З огляду на наведене, оскільки у ході судового розгляду справи встановлено навмисне погіршення фінансово-господарського стану товариства, що визначається відчуженням та втратою задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів; знищення та неподання звітності товариства, відсутність здійснення претензійно-позовної роботи, бездіяльність керівництва товариства щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, суд дійшов висновку про підставність твердження ліквідатора щодо доведення боржника до банкрутства з вини керівника останнього.

За приписами ст. 61 Кодексу про банкрутство у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Згідно частини 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Статтею 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

За приписами ст. 61 Кодексу про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи боржника у справі про банкрутство до стану неплатоспроможності.

При цьому законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку передбаченому Кодексом про банкрутство на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису цього кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Отже, з викладеного можна дійти до висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та/або бездіяльності керівника боржника, який мав право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мав змогу іншим чином визначати його дії, допоки така особа не доведе протилежного.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти вимог у даній справі, стверджує, що жодного відношення до банкрута не мав та не має. На підтвердження заявленого долучив до відзиву не завірену належним чином копію довідки без номеру та дати, виданої фахівцем з персоналу ТОВ "ЛІДЕР СНЕК", м. Кременчук, за змістом якої йдеться про те, що ОСОБА_1 у період з 4.10.2012 по 08.11.2013 працював директором з виробництва та операційної політики за основним місцем роботи, з повним робочим днем, а також копію довідки сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного Фонду України форми ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 як застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за 2002-2012рр. та 11 місяців 2013 року, згідно якої страхувальником зазначеної особи у період з жовтня 2012 по листопад 2013 значиться ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" .

Суд констатує, що зазначені документи не спростовують даних реєстраційної справи банкрута, відповідно до яких 18.07.2013 державним реєстратором до реєстраційної картки товариства внесено відомості про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як обраного з 15.07.2013 керівника товариства та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких ОСОБА_1 значиться керівником товариства з 15.07.2013р. і станом на час розгляду даної справи судом.

До того ж, із змісту зазначених вище документів поданих ОСОБА_1 вбачається, що такими охоплюється період лише до листопада 2013, в той час як заявлені у даній справі вимоги до ОСОБА_1 як керівника товариства обґрунтовуються його діями та бездіяльністю на протязі періоду з часу призначення його на посаду керівником товариства (15.07.2013) та до визнання останнього банкрутом (01.12.2015)

За фактичних обставин справи та, приймаючи до уваги, що відповідач у справі не довів відсутності своєї вини у доведенні до банкрутства товариства, на підставі наведеного законодавства, суд дійшов висновку про підставність вимог ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями товариства на його керівника - ОСОБА_1 .

Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті, суд з огляду на клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності керується відповідними приписами Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст.ст. 256, 257 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прийняття 01.12.2015 господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника з вини керівника боржника, який мав право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мав можливість іншим чином визначати його дії.

За таких обставин справи та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, яке однак, не підлягає захисту судом через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем - ОСОБА_1 . Позивач в особі ліквідатора банкрута Чорнія М.В. звернувся до суду з даною заявою 29.11.19, тобто після спливу трьохрічного строку з моменту визнання боржника банкрутом, і ліквідатором не наведено причин пропущення позовної давності, які судом могли би бути визнані поважними і за наявності яких порушене право позивача підлягало би захисту, відтак - у задоволенні заяви про покладення на керівника банкрута - ОСОБА_1 - субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1786759,00 грн. за зобов`язаннями банкрута у даній справі належить відмовити повністю.

З огляду на викладене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 3, 73-79, 86, 91, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Чорнія М.В. про покладення на ОСОБА_1 , м. Київ -керівника банкрута - приватного акціонерного товариства "Міжгірське автотранспортне підприємство 12138", смт. Міжгір`я - субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями у зв`язку з доведенням останнього до банкрутства та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1786759,00 грн. за зобов`язаннями банкрута у даній справі .

2. Ухвалу надіслати ОСОБА_1 , банкруту, кредиторам банкрута, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено 26.04.21р .

Суддя Ушак І.Г.