Ухвала

від 28.04.2021 по справі 910/2638/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

28.04.2021Справа № 910/2638/18 За заявою Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради про видачу дублікату наказу

За позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах

держави в особі Управління комунальної власності та концесії

Білоцерківської міської ради

до Приватної Аптеки № 5

про стягнення 301474,41 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Приватної Аптеки № 5 про стягнення 301474,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватної аптеки № 5 (02125, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 1, код ЄДРПОУ 30253500) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 2, код ЄДРПОУ 20577351) заборгованість з орендної плати у розмірі 295151 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сто п`ятдесят одна) грн 80 коп. пеню у розмірі 6322 (шість тисяч триста двадцять дві) грн. 61 коп. Стягнуто з Приватної аптеки № 5 (02125, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 1, код ЄДРПОУ 30253500) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996), судовий збір в розмірі 4522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 12 коп.

13.06.2018 на виконання рішення суду видано накази.

До Господарського суду міста Києва 18.03.2021 надійшла заява про видачу дублікату наказу від позивача.

Ухвалою суду від 23.03.2021 заяву про видачу дублікату повернуто заявнику.

05.04.2021 заявник повторно звернувся до суду з заявою про видачу дублікату, до якої повторно долучив лист Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 17.02.2021 № 13955, в підтвердження обставин пред`явлення його до виконання та вказав про втрату наказу в зв`язку з поверненням його виконавчою службою на адресу стягувача.

Ухвалою суду від 12.04.2021 зобов`язано заявника у строк протягом 7 днів, з дати отримання даної ухвали, надати суду: письмові пояснення щодо достовірних обставин втрати наказу та відповідно особи, що його втратила (стягувач, виконавча служба чи служба пересилки). За можливості долучити до пояснень належні, допустимі та вірогідні докази втрати наказу.

22.04.2021 через канцелярію суду від заявника надійшли письмові пояснення з долученими до них доказами на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2021.

Розглянувши заяву про видачу дублікату наказу у справі №910/2638/18, суд встановив такі обставини.

26.12.2019 заступником начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком Сергієм Володимировичем було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа в рамках виконавчого провадження № 57694441 - наказу № 910/2638/18 від 13.06.2018 про стягнення боргу у сумі 301474,41 грн.

Як вбачається з листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23.02.2021 № 16408 виконавчий документ у рамках виконавчого провадження № 57694441 повернуто стягувачу 23.12.2019 на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначає заявник, виконавчий документ від виконавчої служби до нього не надходив, в зв`язку з чим він вважає його втраченим.

В наказі Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 № 910/2638/18 вказано, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 09.06.2021.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що наказ від 13.06.2018 № 910/2638/18 пред`являвся до виконання і що строк пред`явлення його до виконання переривався. Тобто з поданої заяви та долучених до неї доказів вбачається, що строк пред`явлення наказу від 13.06.2018 № 910/2638/18 не сплинув, а наказ може бути пред`явлений до виконання до 26.12.2022 включно.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу стягувач звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання рішення є обов`язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 № 910/2638/18 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 № 910/2638/18 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 № 910/2638/18.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко