Рішення

від 20.04.2021 по справі 910/4054/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2021Справа № 910/4054/20

За позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Голова комісії з припинення Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець" ОСОБА_2 , м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обслуговуючий гаражний автокооператив "Науковець", м. Київ

про скасування реєстраційного запису, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто);

Семеняка В.В. (адвокат за ордером серії КВ№817815 від 03.06.2020 року);

від відповідача: Коломієць Н.Г. (в порядку самопредставництва);

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.03.2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом про скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.12.2013 року, номер:10721390011003745 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений реєстраційний запис не відповідає вимогам норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у зв`язку з відсутністю належного волевиявлення Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець" про внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/4054/20 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 року у справі №910/4054/20 позовну заяву б/н від 07.03.2020 року ОСОБА_1 було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

13.03.2020 року (тобто в строк визначений судом) позивачем до суду було надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви б/н від 07.03.2020 року. Заяву судом отримано 15.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2020.

12.05.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що справжність підпису ОСОБА_2 не реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане банкрутством від 18 листопада 2013 року засвідчено приватним нотаріусом про що вчинено запис в реєстрі за №1618, тому державний реєстратор, під час вчинення реєстраційної дії, діяв у відповідності до норм закону. Окрім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

23.06.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що нотаріальна дія з посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 скасована рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц, яке набрало законної сили. Щодо позовної давності, то позивачем зазначено, що звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом стало можливим лише після винесення Верховним Судом постанови в справі №826/20259/13-а. Окрім того, позивачем зазначено про його перебування на лікарняному після проведеної операції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 залучено до участі у справі Голову комісії з припинення Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець" - ОСОБА_2 в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено до участі у справі Обслуговуючий гаражний автокооператив "Науковець" в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання до 28.07.2020.

13.07.2020 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що припинення ОГАК Науковець було здійснено відповідно до чинного законодавства, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2014 року у справі №826/20259/13-а. Щодо строку позовної давності, то відповідачем зазначено, що позивач з 2015 року знав про існування даної обставини, яка стала підставою для звернення до суду з даним позовом, а хвороба, про яку зазначає позивач, підтверджує лише пропуск строку в один тиждень.

15.07.2020 року третьою особою подано до суду пояснення в яких зазначено, що ОСОБА_2 ніколи не підписував та не міг підписувати реєстраційну картку на припинення ОГАК Науковець , оскільки робота створеної ліквідаційної комісії не розпочата у установленому законом порядку.

28.07.2020 року позивачем подано до суду пояснення в яких зазначено, що історією хвороби передбачена непрацездатність протягом 3 місяців, а не одного тижня, як вказує відповідач. Щодо того, що відповідач посилається на справу №826/20259/13-а, то позивач зазначив, що він не є її учасником, а тому дізнатись про неї позивач міг лише від ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні 28.07.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 20.10.2020.

Ухвалою від 20.10.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2020 року.

В засіданні 08.12.2020 року в справі було оголошено перерву до 23.02.2021 року.

В засіданні 23.02.2021 року в справі було оголошено перерву до 20.04.2021 року.

В засіданні 20.04.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17818978 від 19.12.2013р. головою комісії з припинення, ліквідатором Обслуговуючого гаражного автокооперативу Науковець (ОГАК Науковець ) з 23.09.2013р. визначено ОСОБА_2

18 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. посвідчено справжність підпису ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №1618, на Реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством (форма 7).

На підставі вказаної Реєстраційної картки (форма 7) державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 11.12.2013 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, № запису 10721390011003745.

Дізнавшись про зазначені неправомірні дії щодо посвідчення нотаріусом справжності підпису ОСОБА_2 за його відсутності, останній звернувся з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, за якою старшим слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Тімонькіним О.В. внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2013 року за № 12013110100018837 та розпочато досудове розслідування.

В рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, слідчим винесено постанову про призначення почеркознавчої експертизи від 25.02.2014р., проведення якої доручено експертам КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 11.04.2014р. № 2331/2332/14-32 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графах Картку заповнив ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством (форма № 7), яка датована 18.11.2013 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. (зареєстровано в реєстрі за № 1618), - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідування підпису ОСОБА_2 .

Зазначені обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц, яким визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича, вчинені при нотаріальному посвідченні справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за №1618. Також вказаним рішення визнано незаконною та скасовано нотаріальну дію, вчинену 18.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем шляхом посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за № 1618.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що реєстраційний запис не відповідає вимогам норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у зв`язку з відсутністю належного волевиявлення Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець" на внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що реєстраційна дія з припинення Обслуговуючого гаражного автокооперативу "Науковець" вчинена в межах закону та заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України провадження у господарських справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - Закон).

Згідно ст. 8 Закону документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору поштовим відправленням, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. (ч. 1 статті 17 Закону).

У разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов`язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. (ч. 1 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону Державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо:

- документи подані не за місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам, встановленим частинами першою - п`ятою статті 8 цього Закону;

- документи подані не у повному обсязі;

- документи подані особою, яка не має відповідних повноважень.

Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові, зокрема, заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв`язку з ліквідацією. (ч. 1 ст. 36 Закону).

Відповідно до ст. 38 Закону суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення. У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов`язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення. Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено частинами першою - шостою статті 36 або частинами першою - восьмою статті 37 цього Закону.

Як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 року №826/2986/13-а вирішено припинити юридичну особу Обслуговуючий гаражний автокооператив Науковець .

В подальшому, головою комісії з припинення Обслуговуючого гаражного автокооперативу Науковець (ОГАК Науковець ), ліквідатором з 23.09.2013, визначено ОСОБА_2

18 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. посвідчено справжність підпису ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №1618, на Реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством (форма 7).

На підставі вказаної Реєстраційної картки (форма 7) державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 11.12.2013 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, № запису 10721390011003745.

Однак, в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення №12013110100018837, відкритого за заявою ОСОБА_2 , старшим слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Тімонькіним О.В. винесено постанову про призначення почеркознавчої експертизи від 25.02.2014р., проведення якої доручено експертам КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 11.04.2014р. № 2331/2332/14-32 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графах Картку заповнив ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством (форма № 7), яка датована 18.11.2013 та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. (зареєстровано в реєстрі за № 1618), - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідування підпису ОСОБА_2 .

Так, в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц, яким визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича, вчинені при нотаріальному посвідченні справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за №1618. Також вказаним рішення визнано незаконною та скасовано нотаріальну дію, вчинену 18.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем шляхом посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за № 1618.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року №917/154/15.

Таким чином, обставина невідповідності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за №1618 підтверджена та доведенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 38 Закону, норми якого викладеного вище, та встановлену рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц обставину незаконності нотаріальної дії, вчиненої 18.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем щодо посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці, суд констатує порушення державним реєстратором порядку державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, з огляду на відсутність факту подання головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи з відповідним підписом, справжність якого засвідчена нотаріально.

Заперечення відповідача щодо того, що припинення ОГАК Науковець здійснено на підставі закону, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2014 року у справі №826/20259/13-а не можуть бути розцінені Судом як аргументовані на дійсних обставинах справи з огляду на таке.

Суд звертає увагу сторін, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2014 року у справі №826/20259/13-а не могли бути враховані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц, оскільки винесення постанови Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва передувало винесенню рішення Шевченківським районним судом міста Києва, що повністю спростовую аргументацію відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, Суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано порядку державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язане з банкрутством юридичної особи, з огляду на відсутність поданої головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи (в даному випадку ОСОБА_2 ) підписаної реєстраційної картки, в якій підпис ОСОБА_2 нотаріально засвідчений.

Більше того, в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_2 , в яких останнім зазначено, що він ніколи не підписував та не міг підписувати реєстраційну картку на припинення ОГАК Науковець , оскільки робота створеної ліквідаційної комісії не розпочата у установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи документи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на осіб, які подали заяву щодо проведення такої реєстрації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 08.12.2015 № 21-3452а15.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди повинні здійснювати правосуддя (стаття 124 Конституції України). Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін.

Європейський суд з прав людини, у справі "Delcourt v. Веlgіum", зазначив, що "...стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права...".

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на зазначене, суд вважає, що ефективним способом захисту в даному випадку є скасування проведеної Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 11.12.2013 року, номер 10721390011003745 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Обслуговуючого гаражного автокооперативу Науковець .

Поряд з цим, у своєму відзиві відповідач просив суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та на цій підставі відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При розгляді цього спору, суд виходить з того, що позовна давність не є інститутом процесуального права.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено відповідачем, до вимог позивача у даній справі застосуванню підлягає трирічний строк позовної давності, який фактично сплинув.

При цьому судом враховано, що сама обставина, яка стала підставою для звернення до суду, а саме визнання незаконною та скасування рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц нотаріальної дії, вчиненої 18.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем шляхом посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за № 1618, була фактичним початком відліку строку позовної давності в даній справі, оскільки без встановлення зазначеної обставини була би відсутня можливість звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, враховуючи положення ст. 261 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, беручи до уваги, що позивач довідався або міг довідатись про порушення його права лише після винесення Шевченківським районним судом міста Києва рішення від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц, законний строк позовної давності сплив 02.02.2019 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини третя - п`ята статті 267 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У відповідності з частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Означена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року №913/112/18.

В обґрунтування доводів поважності причин пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 зазначив, що він розраховував на захист його прав в межах судової справи №826/20259/13-а, в яку подавав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також слабким станом в післяопераційний період (резекція правої нирки).

Судом також враховано, що позивачем вчинялись дії із захисту своїх прав, а саме те, що він звертався у червні 2015 року до апеляційного суду в межах справи №826/20259/13-а із заявою про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована наявністю нововиявленої обставини - висновку КНДІСЕ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 11 квітня 2014 року про те, що підписи від імені ОСОБА_2 у графах Картку заповнив ОСОБА_2 ОСОБА_2 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством (форма №7), яка датована 18.11.2013р. та посвідчена приватним нотаріусом КМНО Гнідюком О.Б. виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .

Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки на той момент ще не було винесено рішення суду, яким би цей факт було встановлено.

Факт незаконності нотаріальної дії, вчиненої 18.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком Олександром Борисовичем шляхом посвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на Реєстраційні картці (форма № 7) на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством від 18.11.2013р., про що вчинено запис в реєстрі за № 1618 був встановлений рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц.

Окрім того, що в межах справи №826/20259/13-а подавалась повторно заява про перегляд рішення суду за нововиявленими вже після винесення Шевченківським районним судом міста Києва рішення від 01.02.2016 року №761/23135/15-ц.

Проте, в задоволенні зазначеної заяви Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.10.2018 року, було відмовлено з підстав того, що зазначена заявником обставина не є нововиявленою в розумінні ст. 245 КАС України, а є фактично новим доказом.

Вирішуючи питання щодо поважності причин позивачем пропуску строку позовної давності та враховуючи наявні фактичні дані про обставини, на які посилається позивач, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для захисту судом його порушеного права згідно частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність реєстраційного запису від 11.12.2013 порушує права позивача та його законні інтереси, які зумовлені корпоративними права як члена ОГАК Науковець , оскільки припинення діяльності кооперативу є підставою, зокрема, для припинення членства в кооперативі (частина 1 статті 13 Закону України Про кооперацію ).

Окрім того, член гаражно-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію кооперативу), яка не проведена в порядку передбаченому законом.

Фактично, не проведення ліквідаційної процедури та передчасна державна реєстрація припинення ОГАК Науковець порушує право позивача, оскільки унеможливлює задоволення майново-грошових вимог та речових прав на гаражний бокс, що відповідно до норм Конституції України є неприпустимим.

Більше того, позивач фактично позбавлений права на задоволення визначених чинним законодавством способів захисту прав та інтересів щодо отримання майна кооперативу, що залишається після його ліквідації, а також погашення кредиторської заборгованості з повернення зарахованих пайових внесків.

Так, за змістом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Правила щодо застосування позовної давності, передбачені чинним законодавством, визначають її тривалість, обчислення, початок її перебігу, наслідки її спливу, але поряд з цим й можливість позивача, право якого порушене, клопотати про визнання поважними причин її пропуску.

Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 вказано, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин.

Визнаючи причини пропуску позивачем строку на подачу позову у даній справі та приймаючи саме таке рішення, суд враховує наведені позивачем доводи, які є обґрунтованими та підтверджені документально.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо причини пропуску строку позовної давності в їх сукупності та надані на їх підтвердження докази, дають підстави суду дійти висновку, що у даному випадку має місце наявність обставин, які об`єктивно унеможливлювали звернення позивача з даним позовом, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.

Судовий збір позивача, у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати проведену Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 11.12.2013 року, номер 10721390011003745 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Обслуговуючого гаражного автокооперативу Науковець (код ЄДРПОУ 21636676, адреса: 03164, м. Київ, вул. Булаховського, 4).

3. Стягнути з Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37395418, адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 97) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 28.04.2021 року.

Суддя С.М. Морозов