Рішення

від 22.04.2021 по справі 260/3207/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/3207/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 27 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач 1), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 21.10.2015 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 48964354 та визнання протиправною та скасування постанови Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 06.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56544184.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 року зміненого рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 року, видано виконавчий лист № 308/17114/13-ц від 03.04.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та позивача на користь ПАТ "ОТП БАНК" суми заборгованості в розмірі 3088849,08 грн., а також 3654,00 грн. судового збору. 08.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 48964354. Також, відповідачем 1 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року з ОСОБА_1 у розмірі 309250,31 грн.

14.03.2018 року на підставі заяви ПАТ "ОТП БАНК" про повернення виконавчого документу № 12-4-5/52 від 22.02.2019 року, відповідачем 1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.03.2018 року.

06.06.2018 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354, відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56544184 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 309250,31 грн.

Позивач вважає, що постанова від 21.10.2015 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48964354 та винесена на її підставі постанова від 06.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56544184 є такими, що прийняті із порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на те, що позивач не був обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження № 48964354 та про встановлення йому строку на добровільне виконання судового рішення, оскільки формально надіслана на його адресу постанова про відкриття цього виконавчого провадження від 08.10.2015 року в дійсності йому засобами поштового зв`язку не вручена, а тому позивач був позбавлений можливості виконати відповідне судове рішення у строк, визначений виконавцем для його добровільного виконання, що мало б наслідком закриття виконавчого провадження № 48964354 без стягнення виконавчого збору. Той факт, що у межах виконавчого провадження № 48964354 державний виконавець фактичного стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за рішенням суду так і не вчинив, додатково вказує на протиправність оскарженої постанови.

10.11.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого, перш за все, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, мотивуючи тим, що 18.09.2017 року державним виконавцем, відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", здійснено виїзд по місцю знаходження майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , де проведено опис та арешт належного боржнику майна у його присутності, та винесено відповідну постанову про опис майна та арешт майна (коштів) боржника, з якою ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його підписом. Отже, боржнику було відомо вже 18.09.2017 року про виконавче провадження та нічого не перешкоджало звернутися до суду про скасування спірних постанов. А відтак, є необгрунтованою заява позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску такого строку, а відтак, є всі підстави для залишення позову без розгляду.

Що стосується тверджень позивача стосовно незаконності спірних постанов, зазначає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

11.11.2020 року начальником Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого, заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", постанова ВП № 48964354 від 21.10.2015 року являється виконавчим документом, а також відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", 06.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови ВП № 48964354 виданої 21.10.2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ в Закарпатській області, яку відповідно до норм ст. Закону України "Про виконавче провадження" надіслано сторонам виконавчого провадження. Вищевказана постанова боржником не виконана, а також не була оскаржена до суду в порядку встановленому Законом. Скаржник наголошує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Станом на 27.04.2018 року боржником виконавчий збір не сплачено. Відтак, дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, підстав для їх скасування немає.

Вимоги боржника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 56544184 від 06.06.2018 року не обгрунтовані з підстав наведених у ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та виконувати останню як окремий виконавчий документ.

17.11.2020 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), зазначає, що відповідачем 1 було пропущено дводенний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву згідно ухвали від 13.10.2020 року. До того ж, у самому відзиві відповідачем поважних та об`єктивних причин пропуску такого строку, який би давав суду підстави суду для поновлення такого строку та прийняття його до розгляду, наведено не було та відповідачем навіть не заявлено клопотання про поновлення відповідного строку.

Щодо тверджень відповідача 1 про те, що позивачем було пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду, зазначає, що десятиденний строк для оскарження рішень державного виконавця за своєю правовою природою не є преклюзивним, тобто закінчення цього строку не позбавляє особу, права якої були порушені, звернутися до суду із захистом таких порушених прав. Також, твердження відповідача 1 про те, що позивачу було відомо про відкриття відносно нього виконавчого провадження з 18.09.2017 року під час здійснення державним виконавцем опису та арешту відповідного майна в присутності ОСОБА_1 , ніяким чином не підтверджує того факту, що позивач нібито був обізнаний про існування саме оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354 раніше дати ознайомлення із матеріалами цього виконавчого провадження його адвокатом (21.09.2020 року). Зміст наданої відповідачем 1 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.09.2017 року у ВП № 48964354, який містить підпис позивача, інформації про стягнення з останнього виконавчого збору згідно оскарженої постанови від 21.10.2015 року не відображає.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року вказану позовну заяву залишено без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст. 123 цього Кодексу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою судді Рейті С.І. від 17.02.2021 року вказану адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засіданні сторони по справі не з`явились, натомість, представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 року (зміненого рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 року) видано виконавчий лист № 308/17114/13-ц від 03.04.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та позивача на користь ПАТ "ОТП БАНК" суми заборгованості в розмірі 3088849,08 грн., а також 3654,00 грн. судового збору.

08.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 48964354.

В зв`язку з невиконанням рішення в наданий для самостійного виконання строк 21.10.2015 року відповідачем 1 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 309250,31 грн.

14.03.2018 року на підставі заяви ПАТ "ОТП БАНК" про повернення виконавчого документу № 12-4-5/52 від 22.02.2019 року, відповідачем 1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

06.06.2018 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354, відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56544184 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 309250,31 грн.

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо стягнення з позивача виконавчого збору, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-ХІV) (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.10.2015 року).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої ст.11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною другою ст. 17 Закону № 606-ХІV виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Частиною другою ст. 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п`ята статті 25 Закону № 606-ХІV).

Згідно з частиною першою ст.27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина третя статті 27 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до ст. 32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Приписами частини першої ст. 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (частина друга статті 28 Закону № 606-ХІV).

За змістом положень частини п`ятої ст.28 Закону № 606-ХІV у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Отже, основною вимогою ст.28 Закону № 606-ХІV (яка регулює питання стягнення виконавчого збору) було винесення постанови про стягнення виконавчого збору після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Разом з тим, самостійне виконання боржником рішення суду після початку його примусового виконання, а також в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 цього Закону, не звільняють боржника від стягнення виконавчого збору згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 606-ХІV.

З положень Закону № 606-ХІV слідує, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є окремим виконавчим документом, який приймається державним виконавцем у разі невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція, в редакції що діяла на час винесення оскарженої постанови про стягнення з боржника виконавчого збору).

Відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Виходячи зі змісту наведених вище приписів Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48964354 з виконання виконавчого листа № 308/17114/13-ц, виданого 03.04.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, винесено державним виконавцем 08.10.2015 року, а оскаржену постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 48964354 21.10.2015 року, тобто з порушенням визначеного Інструкцією строку.

Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на існування сталої судова практики, підтвердженої правовою позицією Верховного Суду України, яка полягала у тому, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Таким чином, передумовами для стягнення виконавчого збору з боржника є невиконання боржником рішення добровільно в установлений для цього строк, а також вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 справа № 320/3570/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2018 справа № 815/1632/16.

Таким чином, передумовами для стягнення виконавчого збору з боржника є невиконання боржником рішення добровільно в установлений для цього строк, а також вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення. Тобто для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, 18.09.2017 року державним виконавцем, відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", здійснено виїзд по місцю знаходження майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , де проведено опис та арешт належного боржнику майна у його присутності та винесено відповідну постанову про опис майна та арешт майна (коштів) боржника.

Разом з тим, в процесі виконання, державним виконавцем звернуто стягнення на належну боржнику ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить останньому на праві власності, кадастровий номер 2124883602:04:005:0005, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та незавершений індивідуальний житловий будинок, який розміщений на вищевказаній земельній ділянці. Так як вказаний об`єкт незавершеного будівництва не зареєстрований належним чином у встановленому законом порядку, державним виконавцем внесено до Ужгородського міськрайонного суду подання про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (в порядку ст. 377 ЦПК України).

Однак, на адресу відділу ПВР надійшла заява стягувача АТ "ОТП Банк" від 22.02.2018 року за вих. № 12-4-5/52 щодо повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, у зв`язку з чим, державним виконавцем винесено постанову від 14.03.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Фактично, виконавцем, в межах виконання виконавчого листа № 308/17114/13-ц від 03.04.2015 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області на виконання рішення суду, не здійснено заходів з його примусового виконання, а до моменту вирішення питання в судовому порядку подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, виконавче провадження закінчено на підставі п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ.

Враховуючи факт відсутності вчинення з боку державного виконавця виконавчих дій та заходів з примусового виконання виконавчого листа, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору.

Також, варто зазначити, що державний виконавець може винести постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, лише із суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Разом з тим, у вищевказаному виконавчому провадженні жодних сум з ОСОБА_1 стягнуто не було, а виконавчий документ повернутий стягувачу за його заявою.

Більше того, суд звертає увагу на те, що боржник ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2015 року та постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року не отримував (що встановлено рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 року у справі № 260/3207/20), а відтак, був позбавлений права добровільно виконати рішення.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того що державний виконавець перевіряв та встановив, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Вказана позиція також узгоджується із позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі № 260/59/21.

Відповідно до частини першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, не спростував обґрунтування позовних вимог позивачем.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджено повідомлення позивача про надання строку для добровільного виконання виконавчого документа та вчинення виконавцем фактичних заходів, спрямованих на виконання виконавчого документа в примусовому порядку, суд вважає, що стягнення виконавчого збору відбулось без достатніх підстав, необґрунтовано, що є безумовними обставинами для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, оскільки боржник ОСОБА_1 не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, був позбавлений права добровільно виконати рішення, постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною і підлягає скасуванню, а всі наступні постанови на її виконання є нечинними, в тому числі і постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56544184.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11 код 43316386), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10 код 35045459) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 21.10.2015 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 48964354.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 06.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56544184.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті