Постанова

від 27.04.2021 по справі 161/2427/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2427/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/518/21 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль - Чеботарь Ж.С. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль Чеботарь Жанни Сергіївни на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/1101/82/33543 від 30.01.2007 року в сумі 34588,23 дол. США.

Одночасно з позовною заявою, представником АТ Райффайзен Банк Аваль Чеботарь Ж.С. було подано до суду заяву про забезпечення позову.

На обґрунтування даної заяви зазначає, що 30.01.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/1101/82/33543, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 42000 дол. США строком до 29.01.2017 року, зі сплатою відсотків, річних та комісії згідно умов договору (далі - Кредитний договір). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30.01.2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Договори поруки № 014/1101/82/33543/1, № 014/1101/82/33543/2 та № 014/1101/82/33543/3 відповідно, а також 01.02.2007 року між Банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавецем було укладено Договір іпотеки б/н, за умовами якого в іпотеку було передано належний останній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею: 87,1 кв.м., житловою: 57,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), та земельну ділянку, площею 0.2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № 0722884300:03:001:0168. яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Сьомаки (далі - земельна ділянка). Разом з тим, відповідно до судових рішень від 07.02.2013 року та 18.03.2014 року житловий будинок та земельна ділянка були поділеними між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах - по 1/2 за кожним. Внаслідок поділу нерухомого майна (будинку та земельної ділянки) між подружжям, ОСОБА_3 окрім 1/2 майна дружини ОСОБА_2 , отримав 1/2 її боргових зобов`язань, що повністю кореспондується зі ст. 23 ЗУ Про іпотеку .

Вказує, що згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам належить наступне майно:

- ОСОБА_2 - на праві приватної власності: земельна ділянка, площею 2,6306 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 0722884300:04:000:1561, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, Одерадівська сільська рада (далі - земельна ділянка, площею 2,6306 га);

- ОСОБА_3 - на праві приватної власності: земельна ділянка, площею 0,0644 га, кадастровий № 0722884300:03:001:1469, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н (далі - земельна ділянка, площею 0,0644 га), та земельна ділянка, площею 0,1121 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 0722884300:03:001:1592, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький р-н (далі - земельна ділянка, площею 0, 1121 га).

Станом на 02.12.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ Райффайзен Банк Аваль за кредитним договором складає 102747,26 дол. США 26 центи. З огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі після пред`явлення позову вважає, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законних інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, з метою недопущення відчуження вищевказаного майна під час розгляду справи, з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації, просить суд накласти арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,6306 га, а також на належні ОСОБА_1 1/2 частку будинку та земельної ділянки, земельні ділянки площею 0,0644 га та площею 0, 1121 га.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2021 року в задоволені заяви представника АТ Райффайзен Банк Аваль - Чеботарь Ж.С. про забезпечення позову в цій справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник заявника подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

На адресу апеляційного суду від представника заявника ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представник банку ОСОБА_5 в іншому судовому засіданні та неможливістю направлення іншого представника в дане судове засідання.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Заявляючи клопотання про відкладення судового засідання представник банку не подав суду доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин про неможливість явки в судове засідання, оскільки викопіювання про розгляд справи на 26 квітня 2021 року в Шевченківському районному суді за участю ПАТ Райффайзен Банк Аваль не стверджує що саме ОСОБА_5 , як представник банку бере участь у даному судовому засідання. До клопотання не додано доказів, які б свідчили, що Шевченківським районним судом було призначено справу за участю представників ПАТ Райффайзен Банк Аваль раніше ніж призначено та отримано відповідне повідомлення Волинським апеляційним судом. Крім того слід зазнати, що в суді першої інстанції представником заявника була ОСОБА_6 з апеляційною скаргою також зверталась саме ОСОБА_6 ..

Відповідно до частини 2 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника.

Таким чином апеляційний суд визнав причини неявки представника заявника неповажними та відмовив у відкладенні розгляду справи. Також суд враховує положення частини 3 статті 369 та статті 372 ЦПК України згідно з якими, явка до суду апеляційної інстанції є правом учасника суду.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання сторони не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відмовляючи в задоволені заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Такі висновки відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами першою-другою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Зі змісту поданої представником банку заяви вбачається, що у ній не зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та не надано відповідних доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності та мають бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо неповернення суми кредиту в розмірі 34588,23 доларів США, яку банк просив стягнути з відповідачів солідарно. Даний спір перебуває в провадженні суду.

При цьому позивачем не надано жодного доказу щодо вартості майна, на яке він просить накласти арешт, що перешкоджає суду з`ясувати питання щодо співмірності заявлених вимог з обраним заходом забезпечення позову.

Бездоказовими є твердження позивача про те, що наявність спору про поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 предметом поділу якого є житловий будинок, який є іпотечним майном на забезпечення виконання кредитних зобов`язань, які є предмет даного позову, є нічим іншим, як наміром відповідачів уникнути відповідальності щодо повернення боргу та бажанням відчуження майна, яке може бути реалізовано для погашення боргів.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що виконання кредитних зобов`язань, які виникли між сторонами на підставі Кредитного договору та Договорами забезпечення до нього, за якими позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість, були також забезпечені іпотекою у вигляді житлового будинку та земельної ділянки. Тому, у разі задоволення заявлених вимог, АТ Райффайзен Банк Аваль не буде позбавлене можливості забезпечити в належний спосіб реалізацію свої законних прав та інтересів шляхом звернення стягнення на вказане нерухоме майно. Як вбачається з кредитного договору позичальник отримав від банку кредит в розмірі 42000 США, та в іпотеку передав земельну ділянку та житловий будинок.

Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Колегія суддів доходить до висновку що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж що відповідачі вчиняють активні дії щодо спірного майна з метою його реалізації, приховання чи зміни правового статусу.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, та підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків судді першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 27 квітня 2021 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді