Постанова

від 08.04.2021 по справі 160/7377/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7377/20

головуючий суддя І інстанції - Олійник В.М.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батурін машинобудівний завод" на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/7377/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000180402 від 04.06.2020 року, винесене Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 306 446 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306 446 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0000180402 від 04.06.2020 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306446,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката було задоволено частково.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати пов`язані із правничою допомогою адвоката у розмірі 7000.00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви про стягнення правничої допомоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батурін машинобудівний завод" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група") також не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 13000.00 грн. та стягнути останні, вважаючи їх розмір повністю доведеним.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягаю задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що документально підтвердженими та співмірними із обсягом виконаної роботи та витраченого часу, витратами на правничу допомогу є сума у розмірі 7000.00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 наведеного договору, довіритель доручає, а адвокат зобов`язується представляти інтереси Довірителя в судах усіх юрисдикцій та інстанцій.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, позивачем було подано до суду: рахунок №1/6 від 22.06.2020 року, акт виконаних робіт від 30.06.2020 року, платіжне доручення від 30.06.2020 року № 29, рахунок №1/6 від 22.06.2020 р., платіжне доручення про сплату правової допомоги у розмірі 10 000 грн., акт виконаних робіт від 30.06.2020 року, рахунок №2/6 від 30.07.2020 року, рахунок № 3/6 від 24.09.2020 р., рахунок № 4/6 від 21.10.2020 р., акт виконаних робіт від 22.10.2020 р., платіжні доручення №45,56, 61 щодо оплати правової допомоги адвокату.

Відповідно до акту виконаних робіт від 30.06.2020 року, адвокатом надані довірителю послуги, а саме: аналіз первинних документів, розроблення правової позиції, підготовка адміністративного позову та його подання.

Вартість наданих послуг складає 10000.00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 30.06.2020 року № 20, позивачем було сплачено адвокату Крутовских С.В. правові послуги у розмірі 10000.00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 22.10.2020 року, адвокатом надані довірителю послуги, а саме: представлення інтересів позивача в судових засіданнях 24.09.2020 року, 08.10.2020 року, 22.10.2020 року.

Вартість наданих послуг складає 10000.00 грн.

Згідно платіжних доручень від 31.07.2020 року № 45, від 30.09.2020 року № 56, від 23.10.2020 року № 61 позивачем було сплачено адвокату Крутовских С.В. правові послуги у розмірі 10000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначені останнім до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 7000.00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батурін машинобудівний завод" - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в адміністративній справі №160/7377/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко