Ухвала
від 28.04.2021 по справі 160/8417/20
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/8417/20

адміністративне провадження № К/9901/14362/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М ., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/8417/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464, № 66101-5240-0464/1, №66109-5240-0464, № 66109-5240-0464/1 про нарахування податку на землю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі № 160/8417/20 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок за 2020 рік, в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 17111,70 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464/1, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок: за 2018 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 22113,14 грн та за 2019 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 7080,71 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66109-5240-0464, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок за 2020 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 17111,70 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2020 № 66109-5240-0464/1, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок: за 2018 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 6839,80 грн та за 2019 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 7080,71 грн.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 21 квітня 2021 року від скаржників надійшла касаційна скарга.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, відповідно до якої, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/8417/20 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.04.2021
Оприлюднено29.04.2021
Номер документу96591975
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/8417/20

Ухвала від 23.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 24.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 28.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Постанова від 25.03.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Постанова від 25.03.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 28.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 28.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 11.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Ухвала від 11.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Бишевська Н.А.

Рішення від 24.11.2020

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Верба Ірина Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні