Ухвала

від 24.05.2021 по справі 160/8417/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2021 року

Київ

справа №160/8417/20

адміністративне провадження №К/9901/18554/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року

у справі №160/8417/20

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464, № 66101-5240-0464/1, №66109-5240-0464, № 66109-5240-0464/1 про нарахування податку на землю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/8417/20 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок за 2020 рік, в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 17111,70 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66101-5240-0464/1, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок: за 2018 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 22113,14 грн та за 2019 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 7080,71 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66109-5240-0464, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок за 2020 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 17111,70 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 66109-5240-0464/1, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок: за 2018 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 6839,80 грн та за 2019 рік в частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 7080,71 грн.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 21 травня 2021 року від скаржників надійшла касаційна скарга.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі скаржники наводять пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, разом із тим, він не вказують, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовують у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Заявниками викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

В цілому його доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скаргаОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/8417/20 - повернути скаржникам.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова