Постанова

від 28.04.2021 по справі 823/1263/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 823/1263/16

адміністративне провадження № К/9901/28060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства Мотель Біле Озеро до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства Мотель Біле Озеро на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 (суддя - Гарань С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Мамчур Я.С., Сорочко Є.О.) у справі № 823/1263/16.

встановив:

Приватне підприємство Мотель Біле Озеро (далі - ПП Мотель Біле Озеро ) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Черкаська ОДПІ) від 12.04.2016 №0003531700.

В обґрунтування вимог зазначено, що податкове зобов`язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення нараховано відповідачем на підставі рішення Білозірської сільської ради від 25.06.2015 № 97-4/VI Про встановлення ставок місцевих податків і зборів та затвердження відповідного Положення на 2016 рік , яким затверджено ставки місцевих податків та зборів за відповідний рік та на визначеній території, зокрема, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач наголосив, що Білозірська сільська рада в порушення пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а також частини п`ятої статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності офіційно не оприлюднила вищевказане рішення, в зв`язку з чим останнє, у відповідності до статті 57 Конституції України є нечинним, а отже прийняте Черкаською ОДПІ оскаржуване рішення є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПП Мотель Біле Озеро оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх доводів ПП Мотель Біле Озеро посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 57 Конституції України, частини п`ятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування , частини п`ятої статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , статті 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації , підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Зокрема зазначає, що оскільки рішення Білозірської сільської ради від 25.06.2015 № 97-4/VI не було оприлюднено у встановлений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, воно є таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а отже у податкового органу були відсутні підстави для визначення грошового зобов`язання на підставі зазначеного рішення.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Черкаською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПП Мотель Біле Озеро за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 18.03.2016 № 134/23-25-13-008/34810152, висновками якого встановлено заниження суми податкових зобов`язань, заявлених в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на 13716,61грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 12.04.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003531700, згідно з яким ПП Мотель Біле Озеро нараховано суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки в сумі 17145,76грн. (13716,61грн. основний платіж + 3429,15грн. штрафні санкції).

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

В силу підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ПП Мотель Біле Озеро обліковується на праві приватної власності нежитлова нерухомість за адресою: автодорога Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, 46км.+500м., с/р Білозірська, с. Білозіря, Черкаський р-н., Черкаська обл., загальною площею 497,7кв.м.

Рішенням Білозірської сільської ради від 25.06.2015 № 97-4/VI Про встановлення ставок місцевих податків і зборів та затвердження відповідного Положення на 2016 рік затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 3% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішенням Білозірської сільської ради від 28.01.2016 № 9-25/VIІ внесено зміни до рішення від 25.06.2015 № 97-4/VI, викладено новій редакції пункт 5.2 розділу 5 Положення про місцеві податки та збори : ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, що становить 27,56грн. (1 378,00грн. х 2%).

Наведені норми Податкового кодексу України свідчать, що позивач, як власник нежитлового приміщення був зобов`язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 13 716,61грн. (497,7кв.м. х 27,56грн.).

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визнали безпідставними доводи позивача про те, що Білозірська сільська рада, в порушення пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а також частини п`ятої 5 статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , офіційно не оприлюднила своє рішення від 25.06.2015 № 97-4/VI Про встановлення ставок місцевих податків і зборів та затвердження відповідного Положення на 2016 рік , в зв`язку з чим, останнє, у відповідності до статті 57 Конституції України є нечинним, а прийняте Черкаською ОДПІ оскаржуване рішення є безпідставним, оскільки вказане рішення сільської ради на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення скасовано не було. Крім цього, зазначене рішення не було предметом оскарження чи визнання незаконним з ініціативи позивача, в зв`язку з чим, у відповідності до вимог статті 144 Конституції України, було обов`язковим до виконання на відповідній території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1496/17.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Мотель Біле Озеро залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 у справі № 823/1263/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Гончарова