Ухвала

від 13.04.2021 по справі 473/422/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження №12017150190001496 за апеляційною скаргою прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянку України, яка має професійно - технічну освіту, являється власницею та директором ПП «Сбояс», пенсіонерку, яка має інвалідність другої групи, незаміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судима,

- визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 367 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_7

обвинувачена ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_8

В с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.

В апеляційнійскарзі прокурор просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року відносно ОСОБА_6 скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду. Дослідити диск з аудіо записом фіксації судового провадження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року, ОСОБА_6 за ч.1 ст.239 КК України в редакції Закону України № 2341 ІІІ від 05 квітня 2001 року та за ч.1 ст.367 КК України в редакції Закону України № 3207 VI від 07 квітня 2011 року, із змінами, внесеними згідно із Законами України № 1508 VI від 11 червня 2009 року, № 2808 VI від 21 грудня 2010 року, виправдано, так як не доведено, що нею вчинені кримінальні правопорушення в яких вона обвинувачується.

Кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 239 КК України в редакції Закону України № 2341 ІІІ від 05 квітня 2001 року та за ч. 1 ст. 367 КК України в редакції Закону України № 3207 VI від 07 квітня 2011 року, із змінами, внесеними згідно із Законами України № 1508 VI від 11 червня 2009 року, № 2808 VI від 21 грудня 2010 року закрито.

Вирішено питання стосовно речового доказу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

В апеляційній скарзі прокурор, вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не спростував доводи обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Вважає, що суд упереджено надав оцінку показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , невірно їх інтерпретувавши та оцінивши їх на користь сторони захисту.

Вказує, що виправдовуючи ОСОБА_6 суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 11 січня 2018 року, відповідно до якого слідчим СВ Вознесенського ВП ГУПН в Миколаївській області в період часу з 10 години00 хвилин до 10 години 45 хвилин було оглянуто територію ПП «Сбояс», де виявлено накопичувальні промислових відходів та при їх огляді була вилучена хімічна каламутна рідина зеленувато-сірого кольору, яка була поміщена до скляної банки неправильної форми ємкістю 0,48 літрів, оскільки дана слідча дія, на думку суду, була проведена з порушенням вимог ст. 245 та ч. 2 ст. 159 КПК України.

На його думку, вказана слідча дія була проведена відповідно до вимог КПК України, оскільки, проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину.

Також вказує, що судом безпідставно визнано недопустимими доказами, листи - відповіді на запити слідчого, та надав перевагу іншим доказам показанням обвинуваченої ОСОБА_6 .

Зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 410 КПК України, суд відмовив прокурору в задоволенні клопотання про призначення інженерно-екологічної експертизи, в іншій експертній установі, оскільки раніше призначену за ухвалою суду експертизу, залишено експертною установою без виконання.

Окрім того, апелянт вказує, що закриття кримінального провадження є однією з форм закінчення провадження, яке застосовується у випадках, прямо передбачених ст. 284 КПК України. Якщо суд виявить обставини передбачені п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 1 ст. 284 КПК України під час судового розгляду, то він зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені п.п. 5,6,7,8,9,10 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п.п. 2,3 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження. За наведеного суд у оскаржуваному вироку застосував дві взаємовиключні форми завершення розгляду справи, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.

Узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, а вирок суду законним та обґрунтованим.

Не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, вважає, що вирок суду за своїми структурою і змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, є обґрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Також вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку показанням свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

На думку захисника, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами: - протокол огляду місця події від 11 січня 2018 року, під час якого, слідчим було здійснено відбір речовини із відстійників ПП «Свояс» і яка в подальшому визнана речовим доказом і стала предметом експертного дослідження, а також листи відповіді на запити слідчого.

Вказує, що в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, стороною обвинувачення не зібрано доказів події кримінальних правопорушень, зокрема, чи дійсно саме в той день відбувалися будь-які роботи на підприємстві, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, їх механізм, обставини правопорушень, винуватість обвинуваченої, та не підтверджено в судовому засіданні.

Вказує, що прокурором не наведено підстав для скасування вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_6 і призначення нового розгляду у суді першої інстанції даного кримінального провадження.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Органами досудового розслідування встановлено, що 29 квітня 2002 року виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області проведено державну реєстрацію Приватного підприємства «СБОЯС» (ЄДРПОУ 19295191) основним видом економічної діяльності якого є дублення шкур і оздоблення шкіри, вичинка та фарбування хутра (КВЕД 15.11).

Відповідно до статуту ПП «СБОЯС», затвердженого 01 березня 2016 року власником підприємства обвинуваченою ОСОБА_6 , а саме: п.1.2 власником підприємства є громадянка України ОСОБА_6 ; п.4.3 підприємство діє на підставі Статуту та чинного законодавства України; п.9.2 управління Підприємством здійснює власник. Поточне керування діяльністю Підприємства здійснює директор. Посаду директора може займати сам власник. Директор організовує всю діяльність Підприємства, відповідає за його роботу, діє від імені Підприємства без довіреності у відповідності із законодавством, Статутом.

Наказом ПП «СБОЯС», №010701-К від 01 липня 2007 року, обвинувачену ОСОБА_6 призначено на посаду директора ПП «СБОЯС».

Згідно повноважень, затверджених 04 січня 2008 року директором ПП «СБОЯС», директор підприємства:

-визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства;

-вживає заходів щодо створення безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

-забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_6 являється службовою особою приватного права, яка наділена організаційно розпорядчими та адміністративно господарськими повноваженнями.

Починаючи з 2014 року ПП «СБОЯС» свій основний вид економічної діяльності у виді дублення шкір і оздоблення шкіри, вичинка та фарбування хутра, за місцем розташування підприємства, за адресою: АДРЕСА_3 , фактично здійснювало, хоча не на повну потужність. В процесі господарської діяльності ПП «СБОЯС» пов`язаної із дубленням шкур і оздобленням шкіри, вичинка та фарбування хутра, утворювались промислові відходи. Протягом 2016 2017 років договори з компетентними підприємствами необхідні для законного видалення промислових відходів (рідини), що накопичується у відстійниках підприємства та містить у своєму складі хлориди, укладено не було.

11 травня 2017 року у денний час, обвинувачена ОСОБА_6 , будучи одноособово засновником (власником) та директором ПП «СБОЯС», розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 286, не виконуючи покладені на неї службові обов`язки, допустила перенаповнення відстійників підприємства промисловими відходами (рідиною), що призвело до її витоку з відстійників на територію підприємства. З території підприємства дана рідина стікала у ливневу трубу, яка була встановлена у найнижчій точці території підприємства, і була встановлена для стоку та виводу з території підприємства води від природніх опадів. Через дану трубу здійснювалось видалення у несанкціонованому місці промислових відходів (рідини) на земельну ділянку за межами території ПП «СБОЯС», з західної сторони вздовж паркану, що є землею території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 , щодо зливу промислових відходів у несанкціонованому місці, вчинені внаслідок невиконання останньою службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що призвело до забруднення земельної ділянки площею 640 квадратних метрів хлоридами та іншими шкідливими речовинами, внаслідок перевищення їх нормованого змісту, що спричинило інтересам держави, в особі Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, істотну шкоду в сумі 90096 гривень.

Дані дії обвинуваченої ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України в редакції Закону України № 3207 VI від 07 квітня 2011 року, із змінами, внесеними згідно із Законами України № 1508 VI від 11 червня 2009 року та № 2808 VI від 21 грудня 2010 року, тобто невиконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

Крім того, 29 квітня 2002 року виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області проведено державну реєстрацію Приватного підприємства «СБОЯС» (ЄДРПОУ 19295191), основним видом економічної діяльності якого є дублення шкур і оздоблення шкіри, вичинка та фарбування хутра (КВЕД 15.11),

Відповідно до статуту ПП «СБОЯС», затвердженого 01 березня 2016 року власником підприємства обвинуваченою ОСОБА_6 , а саме: п.1.2 власником підприємства є громадянка України ОСОБА_6 ; п.4.3 підприємство діє на підставі Статуту та чинного законодавства України; п.9.2 управління Підприємством здійснює власник. Поточне керування діяльністю Підприємства здійснює директор. Посаду директора може займати сам власник. Директор організовує всю діяльність Підприємства, відповідає за його роботу, діє від імені Підприємства без довіреності у відповідності із законодавством, Статутом.

Наказом ПП «СБОЯС», №010701-К від 01 липня 2007 року, обвинувачену ОСОБА_6 призначено на посаду директора ПП «СБОЯС».

Згідно повноважень, затверджених 04 січня 2008 року директором ПП «СБОЯС», директор підприємства:

-визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства;

-вживає заходів щодо створення безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

-забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління.

В процесі господарської діяльності ПП «СБОЯС» пов`язаної із дубленням шкур і оздобленням шкіри, вичинка та фарбування хутра, утворювались промислові відходи. Протягом 2016 2017 років договори з компетентними підприємствами необхідні для законного видалення промислових відходів (рідини), що накопичується у відстійниках підприємства та містить у своєму складі хлориди, укладено не було.

11 травня 2017 року в місті Вознесенську Миколаївської області, обвинувачена ОСОБА_6 , будучи відповідальною особою за організацію та ведення господарської діяльності ПП «СБОЯС», у тому числі у сфері поводження з відходами, діючи в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», за місцем розташування ПП «СБОЯС», що за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 286, допустила перенаповнення відстійників підприємства промисловими відходами (рідиною), що призвело до її витоку з відстійників на територію підприємства. З території підприємства дана рідина стікала у ливневу трубу, яка була встановлена у найнижчій точці території підприємства, і була встановлена для стоку та виводу з території підприємства води від природніх опадів. Через дану трубу здійснювалось видалення у несанкціонованому місці промислових відходів (рідини) на земельну ділянку за межами території ПП «СБОЯС». з західної сторони вздовж паркану, що є землею території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Порушення обвинуваченою ОСОБА_6 спеціальних правил пов`язаних із утворенням та розміщенням відходів, призвело до забруднення землі хлоридами, земельної ділянки площею 640 квадратних метрів, шкідливими речовинами, внаслідок перевищення їх нормованого змісту, що створило небезпеку для довкілля.

Дані дії обвинуваченої ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.239 КК України в редакції Закону України № 2341 ІІІ від 05 квітня 2001 року, тобто забруднення земель відходами, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

Виправдовуючи ОСОБА_6 суд вказав, що пред`явлене обвинувачення останній є припущенням, яке ґрунтується лише на доказах, які судом визнано недопустимими. Зазначив, що дії ОСОБА_6 після зміни прокурором обвинувачення в порядку ст. 338 КПК України, кваліфіковані не вірно, а дії обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються, не доведеними.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченої та її захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 3 ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, яке ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.

За змістом ч.1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.374КПК України та роз`яснень, які викладені в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При цьому, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Проте, з вироку суду першої інстанції вбачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону та роз`яснень Верховного Суду України судом не дотримані.

Виправдовуючи ОСОБА_6 за ч.1 ст.239,ч.1ст.367КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, суд першої інстанції послався на те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, які отримані з порушенням вимог ст.ст. 86, 87, 271 КПК України, а тому відсутні належні та допустимі докази, надані стороною обвинувачення, які не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Як вбачається зі змісту вироку та матеріалів провадження, судом не дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів, які суд визнав допустимими та недопустимими.

Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються.

Відкидаючи докази обвинувачення, суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення, не проаналізував і не дав відповідної оцінки доказам обвинувачення в їх сукупності, у тому числі тим, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, допустив істотні суперечності та припущення у своїх висновках щодо винності чи невинності обвинуваченої у висунутому обвинуваченні, допустимості чи недопустимості, достовірності чи недостовірності, достатності чи недостатності тих чи інших доказів, і не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Із вироку вбачається, що суд визнав недопустимим доказом протокол оглядумісця подіївід 11січня 2018року,висновок комплексноїсудової експертизиматеріалів,речовин тавиробів тасудової інженерно екологічноїекспертизи №2386/18 34/4036/18 48від 11червня 2018року, як такі що були здобуті із суттєвим порушенням кримінально-процесуальних норм України, передбачених ст. 245 та ч.2 ст.159 КПК України.

Однак з такими висновками погодитися не можна, слідча дія була проведена відповідно до вимог КПК України, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину.

Суд не навів жодних переконливих мотивів з яких він дійшов висновку про недопустимість вищезазначених доказах.

Крім того,суд першоїінстанції недав належноїоцінки,та ненавів мотивів,з якихпідстав вінвизнав недопустимимидоказами постановуоргану досудовогорозслідування ВознесенськогоВП ГУНПв Миколаївськійобласті від25січня 2019року та листи відповіді на запити слідчого.

Тобто, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів та встановлених обставин справи, містять істотні суперечності, які не було усунуто судом при розгляді справи, а також не містять точних і категоричних суджень, які ставлять під сумнів висновки суду з приводу належності чи неналежності, допустимості чи недопустимості, достовірності чи недостовірності, достатності чи недостатності тих чи інших доказів, про що правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора.

Установлене свідчить про порушення судом вимог ст. 370, 374 КПК України, щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про невинуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 239, ч.1 ст. 367 КК України, є передчасним і таким, що ґрунтується на неповному дослідженні зібраних у справі доказів, без належної перевірки всіх обставин справи й оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового та судового слідства, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено п.п.1, 3 ч.1 ст.409КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст.410КПК України встановлено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно ч.1 ст.412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, в даному випадку, було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки, через неповноту судового розгляду суд дійшов висновків які не відповідають фактичним обставинам справи та які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що відповідно п.п.1, 3 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для його скасування.

Ураховуючи наведене, приймаючи до уваги допущену судом неповноту судового розгляду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,409, 413, 415, 419,424,532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 367 КК України, скасувати.

Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: