Ухвала

від 26.04.2021 по справі 331/1690/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

26.04.2021 Провадження № 1-в/331/22/2021

Єдиний унікальний номер 331/1690/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 ,прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі клопотання ОСОБА_3 про вирішення всякого роду сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку суду,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжянадійшло клопотання ОСОБА_3 про вирішення всякого роду сумнівів та протиріч, які виникають при виконанні вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019.

В обґрунтування клопотання засудженим зазначено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень. На виконання вироку ОСОБА_3 було сплачено: 14900 гривень (30.07.2019), 11500 гривень (09.08.2019), 13000 гривень (09.08.2019). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. За результатами повторного розгляду кримінального провадження Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 24.01.2020 провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просив повернути сплачену ним в якості штрафу частину грошових коштів, оскільки вирок, на виконання якого він сплатив кошти, наразі скасовано, провадження по справі щодо нього закрито у зв"язку із декриміналізацією його діянь, тому він не повинен був сплачувати штраф, а сплачена частина підлягає поверненню.

В судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечував, зазначивши, що ситуація, що виникла, не є типовою та не регулюється жодним нормативним актом, тому клопотання засудженого повинно бути вирішено на його користь.

Вислухавши позиції учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 та прокурором відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку, внаслідок чого ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, до покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 гривень.

Зазначений вирок не був оскаржений засудженим, останній погодився із ним та добровільно сплатив частину призначеної судом суми штрафу після набрання вироком суду законної сили. Так, на виконання вказаного вироку ОСОБА_3 загалом було сплачено 39400 гривень трьома платежами (30.07.2019 та два платежі 09.08.2019). Тобто на момент сплати засудженим ОСОБА_3 штрафу було наявне судове рішення, яке набрало чинності та не було оскаржене учасниками процесу, тому підлягало виконанню у встановленому законом порядку.

Однак, за апеляційною скаргою зацікавленої особи ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 зазначений вирок було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18.09.2019 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким виключено статтю 205 КК України, тобто фактично декриміналізовано діяння ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, при повторному розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 24.01.2020 провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, що вчинені особою.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У частині другій ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Дійсно, після скасування вироку суду та внесення змін до діючого кримінального законодавства 24.01.2020 ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку з декриміналізацією діянь останнього та звільнений від відбування подальшого покарання, що підтверджується копією відповідної ухвали.

Водночас, чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить приписів та вказівок щодо компенсування засудженій особі фактично відбутого покарання та повернення грошових коштів, сплачених на виконання вироку суду, із яким особа погодилась, беззастережно визнавши себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення під час розгляду справи в суді першої інстанції вперше. При затвердженні угоди ОСОБА_3 було роз`яснено наслідки укладання угоди та право на справедливий та повний судовий розгляд, від якого особа відмовилась, визнавши свою винуватість повністю, про що також свідчить і добровільний початок звернення вироку до виконання, який на момент сплати ОСОБА_3 штрафу набрав законну силу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстав для повернення засудженому сплаченої суми штрафу на виконання чинного на той момент судового рішення та подальшого звільнення ОСОБА_3 у встановленому законом порядку від кримінальної відповідальності немає, тому клопотання ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537-539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 проповернення грошовихкоштіввідмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скаргидо Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів з дня оголошення ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1