Постанова

від 20.04.2021 по справі 911/1676/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 911/1676/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 28.12.2020

про задоволення скарги на дії та бездіяльність Лівобережного

відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі

Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602

у справі №911/1676/15 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

"ПК Трейдсервісгруп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Нова"

про стягнення 50 202, 62 грн

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс (надалі - ТОВ Компанія Нотапс , позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою №25-2/11 від 25.11.2020 на дії та бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (надалі - Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), скаржник) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15, у якій просив:

- визнати протиправними, передчасними та незаконними дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15, котрі виразились у винесенні постанови від 17.11.2020 №48109602 про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ;

- визнати недійсною та скасувати постанову Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 стягувачеві;

- визнати за період із 20.05.2020 по 17.11.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15.

Скарга обґрунтована тим, що за період з 20.05.2020 по 17.11.2020 наказ Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивача 26 102,00 грн основного боргу, 2 610,20 грн штрафу, 5 737,78 грн пені, 3 916,48 грн 3% річних, 10 810,10 грн інфляційних не був виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №48109602 не вчинялось. За викладених обставин позивач вважає незаконними дії Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), котрі виразились у винесенні постанови від 17.11.2020 про повернення наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 стягувачеві без виконання.

Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заперечував проти викладених позивачем у скарзі тверджень, зазначаючи про те, що всі необхідні дії для розшуку майна боржника здійснювались державним виконавцем належно та у визначені законом строки, однак такі дії виявились безрезультатними.

При цьому, державний виконавець, заперечуючи проти доводів скарги позивача, зазначав, що боржник та виявлене майно знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, а Законом України Про виконавче провадження не врегульовано процедури направлення на непідконтрольну територію виконавчих документів, процедури застосування до боржників заходів впливу, вихід за адресою місцезнаходження боржника тощо.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2020 скаргу позивача № 25-2/11 від 25.11.2020 на дії та бездіяльність Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 у справі №911/1676/15 задоволено.

Визнано протиправними, передчасними та незаконними дії державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15, котрі виразились у винесені постанови від 17.11.2020 №48109602 про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Визнано недійсною та скасовано постанову Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 стягувачеві.

Визнано за період із 20.05.2020 по 17.11.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином не доведено того, що останнім вчинялись всі необхідні дії у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі № 911/1676/15 у спірний період із 20.05.2020 по 17.11.2020. В той же час, Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якості доказів надано матеріали лише виконавчого провадження №57332528, що не може вважатись належним доказом, оскільки здійснені державним виконавцем запити та платіжні вимоги стосувались виконання іншого виконавчого документу.

Водночас, суд першої інстанції зауважив, що державним виконавцем не дотримано вимог ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження в частині періодичності вчинення дій щодо виявлення рахунків боржника.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15 скасувати, винести нове рішення, яким відмовити у повному обсязі позивачу у задоволенні скарги на дії та бездіяльність Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що передача виконавчого провадження від одного відділу ДВС до іншого не змінює будь-які строки виконання у цьому виконавчому провадженні, у зв`язку з чим, посилання позивача на те, що річний термін розшуку майна боржника не сплив, є хибним. Таким чином, як зазначає скаржник, усі дії, які вчинені у першому виконавчому провадженні №57332528 розповсюджуються на виконавчі провадження, які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження.

Також державний виконавець зазначає, що за період з 20.05.2020 по 17.11.2020 ним проводилися дії шляхом подання запитів до відповідних органів, установ та проводилася перевірка інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, що підтверджується копіями виконавчого провадження, та просить врахувати суд апеляційної інстанції зазначені копії при перегляді оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції до розгляду справи по суті.

Також до апеляційної скарги скаржником долучено:

- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15, із обґрунтуванням причин такого пропуску;

- заяву про проведення судового засідання у справі №911/1676/15 в режимі відеоконференції, проведення якої апелянт просить доручити одному із наступних судів: Апеляційний суд Донецької області, Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя, Приморський районний суд м. Маріуполя, Центральний районний суд м. Маріуполя, Кальміуський районний суд м. Маріуполя.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.02.2021 апеляційну скаргу Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

09.03.2021 через управління документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №911/1676/15, до якого долучено докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (платіжне доручення №1910 від 02.02.2021), докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї додатками листом з описом вкладення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та докази неможливості надсилання зазначеної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря-Нова" у зв`язку із перебуванням останнього на непідконтрольній українській владі території.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, поновлено Лівобережному ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) пропущений процесуальний строк.

Відкрито апеляційне провадження у справі №911/1676/15 за апеляційною скаргою Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020, призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні.

В той же час, вищевказаною ухвалою задоволено заяву скаржника про проведення судового засідання у справі №911/1676/15 в режимі відеоконференції, визначено Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя відповідальним за проведення відеоконференції за участю уповноваженого представника Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Встановлено учасникам справи строк для подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, заяв/клопотань, пояснень та заперечень з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначає, що Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) всупереч вимогам Закону України Про виконавче провадження не було здійснено жодних належних, своєчасних та об`єктивних дій у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15, що призвело до неможливості звернення стягнення на майно/активи боржника. Таким чином, ТОВ Компанія Нотапс зазначає, що винесення постанови від 17.11.2020 про повернення стягувачеві виконавчого документа суперечить нормам чинного законодавства.

За вищевикладених обставин позивач вважає ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15 такою, що узгоджується із відповідними висновками ЄСПЛ та правовими позиціями Верховного Суду та прийнята із додержанням норм законодавства, в той час як доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

У судове засідання 20.04.2021, яке проводилось в режимі відеоконференції з Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, з`явились представники позивача та Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 20.04.2021 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, заяв/клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідачів 1, 2.

Присутні представники позивача та Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судовому засіданні 20.04.2021 надали колегії суддів пояснення щодо поданої апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у даній справі.

Так, представник Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судовому засіданні 20.04.2021 доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити скаргу, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 20.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/1676/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс до Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря-Нова про стягнення 50 202,62 грн задоволено частково. Присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 26 102,00 грн основного боргу, 2 610,20 грн штрафу, 5 737,78 грн пені, 3 916,48 грн 3% річних, 10 810,10 грн інфляційних; з відповідача-1 на користь позивача 2 853,95 грн судових витрат; з відповідача-2 на користь позивача 2 853,95 грн судових витрат.

26.06.2015 на примусове виконання рішення від 11.06.2015 Господарським судом Київської області було видано три відповідні накази №911/1676/15.

Постановою Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 13.07.2015 відкрито виконавче провадження №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області по справі №911/1676/15 від 26.06.2015 про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивача 26 102,00 грн основного боргу, 2 610,20 грн штрафу, 5 737,78 грн пені, 3 916,48 грн 3% річних, 10 810,10 грн інфляційних.

08.05.2020 постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наказ Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15 передано для подальшого примусового виконання до Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у зв`язку з тим, що на виконанні у останнього перебуває зведене виконавче провадження №61691273 відносно боржника ТОВ "Зоря-Нова".

20.05.2020 Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову у виконавчому провадженні №48109602 про прийняття даного виконавчого провадження до виконання.

20.05.2020 Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову у виконавчому провадженні №48109602 про приєднання даного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №61691273.

17.11.2020 Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 винесено постанову про виведення виконавчого провадження №48109602 із зведеного виконавчого провадження №61691273, у зв`язку із поверненням виконавчого провадження №48109602 та постанову у виконавчому провадженні №48109602 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

При винесенні вищезазначеної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець виходив із того, що боржник - ТОВ Зоря-Нова згідно даних ЄДРПОУ знаходиться за адресою: Шахтарський район, с. Золотарівка, вул. Ломоносова, 2, на якій, зокрема, знаходиться також і виявлене нерухоме майно боржника, перереєстрації на підконтрольній українській владі території відповідач-2 не здійснював. Крім цього, на все рухоме та нерухоме майно боржника було накладено арешт, на рахунках боржника кошти також відсутні. Решта запитів з метою виявлення інших майнових активів боржника також не дали позитивного результату. Водночас, ТОВ Зоря-Нова не подає статистичну, фінансову та податкову звітність, будь-які відомості про ведення господарської діяльності щодо боржника відсутні.

Не погоджуючись із прийняттям державним виконавцем Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) постанови від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №48109602, стягувач (ТОВ Компанія Нотапс ) звернувся до місцевого господарського суду із відповідною скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування скарги заявник зазначає про передчасність прийнятої державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що річний термін перебування транспортних засобів у розшуку не закінчився.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що державний виконавець не здійснював періодичної перевірки майнового стану боржника, зокрема щодо виявлення рахунків у боржника, наявності у боржника нерухомого майна та рухомого майна, його майнових прав, а відтак, не здійснив усіх можливих заходів, передбачених ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження .

Суд першої інстанції, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Нотапс на дії та бездіяльність Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарги та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та, відповідно, для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-рп(ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною другою статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За положеннями ч.ч. 1-2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавцем надано матеріали лише виконавчого провадження №57332528. Усі надані ним відповіді за спірний період також вчинені в межах означеного виконавчого провадження №57332528, відкритого на виконання наказу Господарського суду Київської області №911/1415/16 від 30.06.2016, в тому числі і які були вчинені після приєднання спірного виконавчого провадження №48109602 до зведеного № 61691273. Окрім того, більша частина відповідей на запити, наданих виконавцем, надійшла виконавцю ще до приєднання спірного виконавчого провадження №48109602 до зведеного виконавчого провадження №61691273, тобто поза межами оскаржуваного періоду і не по спріному виконавчому провадженню.

В матеріалах справи відсутні матеріали як виконавчого провадження №48109602, так і матеріали зведеного виконавчого провадження №61691273. Також матеріали справи не містять запитів і платіжних вимог, надісланих в межах виконавчого провадження №48109602 на суму спірного наказу по справі №911/1676/15 та/або в межах зведеного виконавчого провадження на суму зведеного виконавчого провадження.

Судом першої інстанції також вірно встановлено відсутність в Автоматизованій системі виконавчого провадження відомостей про вчинення дій, та документів, які зазначені у постанові від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Дати вчинення дій, дати та інші реквізити документів, на які посилається державний виконавець, у постановах не зазначені.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на встановлення законодавством чіткої періодичності проведення перевірок майнового стану боржника, які не мають вчинятись виконавцем одноразово (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13).

Так, в Автоматизованій системі виконавчого провадження по виконавчому провадженню №48109602 за оскаржуваний період з 20.05.2020 по 17.11.2020 містяться наступні документи: відповіді Державної фіскальної служби України на запити від 20.05.2020, від 26.05.2020, від 25.06.2020, від 01.09.2020, від 30.10.2020 та відповіді від Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих боржником транспортних засобів від 20.05.2020, від 26.05.2020, від 25.06.2020, від 01.09.2020 та від 30.10.2020.

Вищенаведене свідчить про те, що державним виконавцем всупереч вимогам ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження не дотримано періодичності вчинення дій щодо виявлення рахунків боржника, оскільки, остання має вчинятись не рідше ніж один раз на два тижні, а у спірному виконавчому провадженні №48109602 за період його перебування на виконанні у Лівобережному відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), останнім були вчинені такі дії лише раз у місяць або раз у два місяці.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Таким чином, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2019 у справі №913/438/16.

Стосовно доводів державного виконавця про дотримання ним річного строку розшуку майна боржника, передбаченого п. 7 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що постанова про розшук майна боржника від 29.07.2019 була винесена у іншому виконавчому провадженні №57332528, відкритому на примусове виконання іншого наказу, майже за рік до приєднання спірного виконавчого провадження до зведеного. Доказів винесення постанови про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №48109602 до приєднання даного виконавчого провадження у зведене, також не надано. Доказів винесення постанови про розшук майна у зведеному виконавчому провадженні на суму зведеного виконавчого провадження також не надано.

Відтак, доказів дотримання строку вчинення виконавчих дій, передбаченого п. 7 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зведеному виконавчому провадженні після приєднання до нього спірного наказу, державним виконавцем не надано.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України Про виконавче провадження реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.

Згідно з п. 3 розділу I та пункту 2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, користувачами системи є, зокрема, сторони виконавчого провадження. Доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується через інструменти електронної ідентифікації відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги , а також через ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження. Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Відповідно до п. 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, автоматизована система виконавчого провадження забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вважати протиправними, передчасними та незаконними дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15, котрі виразились у винесенні постанови від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання недійсною та скасування постанови Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17.11.2020 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також щодо визнання за період з 20.05.2020 по 17.11.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №48109602 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.06.2015 у справі №911/1676/15.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Згідно п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята із додержанням норм чинного законодавства України, відповідає наявним у матеріалах справи документам, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку визначеному ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №911/1676/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Лівобережним відділом Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

4. Матеріали справи №911/1676/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 29.04.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк