Постанова

від 21.04.2021 по справі 2-632/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 2-632/10

провадження № 61-294св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Дісент Груп , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником ОСОБА_4 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року у складі судді Букіної О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ; банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ), звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дісент груп (далі - ТОВ Дісент груп ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 23 серпня 2007 року між ним та ТОВ Дісент груп укладено кредитний договір № 11203383000, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 700 320,00 швейцарських франків, що еквівалентно 2 926 502,82 грн, зі сплатою 8,99 % річних, строком до 23 серпня 2018 року.

Повернення кредиту забезпечене договорами поруки від 23 серпня 2007 року

№ 136087 та № 136083, укладеним між ним і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із кожним окремо, згідно з умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати за невиконання ТОВ Дісент груп усіх його зобов`язань за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11203383000.

Уточнивши позовні вимоги, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 18 січня 2010 року у розмірі

5 463 747,27 грн, що еквівалентно 701 013,65 швейцарських франків, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 4 838 075,51 грн, що еквівалентно

620 738,25 швейцарських франків,

- прострочена заборгованість за відсотками - 540 439,28 грн, що еквівалентно 69 339,83 швейцарських франків,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 56 661,40 грн, що еквівалентно 7 269,82 швейцарських франків,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 28 571,08 грн, що еквівалентно 3 665,75 швейцарських франків.

Судові рішення, ухвалені судами першої і апеляційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року позов АКІБ УкрСиббанк задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ Дісент груп , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКІБ УкрСиббанк заборгованість в розмірі 5 463 747,27 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання умов кредитного договору, забезпеченого договорами поруки, наявністю простроченої заборгованості, що є підставою для її стягнення солідарно з відповідачів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ТОВ Дісент груп залишено без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року залишено без змін.

Апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2012 року замінено сторону у виконавчому провадженні № 24734492 з примусового виконання виконавчого листа від 24 грудня 2010 року № 2-632/10, а саме стягувача ПАТ УкрСиббанк на ПАТ Дельта Банк .

У серпні 2019 року особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив з того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права та/або обов`язки ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада

2019 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки. Їй не було відомо про наявність кредитного договору та договору поруки, стороною якого є її чоловік

ОСОБА_1 , та згоди на укладення якого вона не надавала. Апеляційний суд не врахував положень статей 368, 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 60, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України. Примусове стягнення спільного майна на підставі оскарженого рішення суду першої інстанції грубо порушує її права, оскільки майно, набуте під час шлюбу, як об`єкт спільної сумісної власності, буде предметом обтяжень/стягнень з метою погашення заборгованості чоловіка перед фінансовою установою. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з пред`явленням позивачем дострокової вимоги про повернення кредиту.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року задоволено заяву судді Антоненко Н. О. про самовідвід судді.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 23 серпня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ТОВ Дісент груп укладено кредитний договір № 11203383000, відповідно до умов якого банк надав товариству кредит у розмірі 700 320,00 швейцарських франків, строком до 23 серпня 2018 року, зі сплатою 8,99% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 23 серпня 2007 року укладено два договори поруки:

1) договір № 136087, укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 ;

2) договір № 136083, укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 18 січня 2010 року розмір кредитної заборгованості становить 5 463 747,27 грн, що еквівалентно

701 013,65 швейцарських франків, з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 4 838 075,51 грн, що еквівалентно 620 738,25 швейцарських франків,

- прострочена заборгованість за відсотками - 540 439,28 грн, що еквівалентно 69 339,83 швейцарських франків,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -

56 661,40 грн, що еквівалентно 7 269,82 швейцарських франків,

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 28 571,08 грн, що еквівалентно 3 665,75 швейцарських франків.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскарженим рішенням не вирішувалося питання про права та обов`язки особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_3 - дружини поручителя ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що: аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків .

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що: у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті .

Дійшовши висновку про те, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , оскільки договір поруки укладений не в інтересах сім`ї та він не породжує для другого з подружжя жодних зобов`язань, суд апеляційної інстанції не повинен був переглядати рішення суду першої інстанції, а мав закрити апеляційне провадження на підставі пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У зв`язку із встановленими порушеннями норм процесуального права постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року належить скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат .

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи, судом касаційної інстанції не проводиться, а здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов