Ухвала

від 15.07.2021 по справі 2-632/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

провадження № 22-ц/824/8741/2021

справа № 2-632/10

УХВАЛА

15 липня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюособи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року, ухваленого під головуванням судді Букіної О.М.

у справі за позовом Акціонерного комерційного банку "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісент Груп", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У вересні 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "Дісент Груп", ОСОБА_4 , ОСОБА_3 665135,01 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 17 серпня 2009 року еквівалентно 4 837 061,30 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 23 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Дісент груп" укладено Кредитний договір №11203383000, відповідно до умов якого банк надав товариству кредит у розмірі 700320 швейцарських франків строком до 23 серпня 2018 року із встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 8,99% річних.

В забезпечення виконання зобов`язання 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №136087.

Додатково з метою забезпечення зобов`язання 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №136083.

У зв`язку із невиконанням кредитних зобов`язань, банк звернувся до суду із цим позовом, за наслідками розгляду якого 02 лютого 2010 року Солом`янським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути солідарно з ТОВ "Дісент Груп", ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість в сумі 5 463 747,27 грн., державне мито в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

До апеляційної скарги приєднала копію свідоцтва про шлюб, відповідно до даних якого 05 вересня 2004 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.

Зазначає, що про укладення зазначених правочинів, зокрема, договору поруки, що надана її чоловіком, не знала та згоди на це не давала.

Далі скаржник посилається на положення цивільного та сімейного законодавства, що регулюють права розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності.

В частині заперечень проти пред`явленого позову посилається на припинення поруки відповідно до статті 559 ЦК України.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадженню у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв, як вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, слід урахувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права. що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Досліджуючи питання про те, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом спору цієї справи є стягнення заборгованості з позичальника та поручителів. В межах цих зобов`язань судом ухвалено рішення про стягнення із зобов`язаних осіб заборгованості у грошовій формі.

Інших обставин, окрім правової природи укладених між сторонами правочинів та фактів їх виконання (невиконання), судом першої інстанції не установлювалось, висновків про права та обов`язки скаржника у встановлених правовідносинах рішення суду не містить, відсутні такі висновки і в резолютивній частині судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя закріплено у главі 8 СК України, положення якого визначають, що при розпорядженні майном подружжя діє за взаємною згодою, а при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Законом передбачені і наслідки недотримання умов про отримання згоди для певних видів правочинів.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до умов договору поруки, поручитель не передавав у забезпечення майно кого-небудь із подружжя або спільне майно, тобто порука є особистою, а не майновою.

Поряд з цим, якщо в ході виконання рішення виникнуть підстави для вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника, яким він спільно володіє з іншими особами, то згідно із статтею 73 СК України та частиною 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" частка у такому майні підлягатиме виділенню в натурі, крім випадків, що визначені у законі.

Отже, апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 в тій частині, що ухваленим рішенням вирішено питання про її права, свободи та інтереси.

Окрім того, апеляційний суд також враховує, що посилаючись на підстави, що надають право не учаснику справи подати апеляційну скаргу на рішення суду, скаржником фактичні заперечення проти ухваленого рішення зводяться до інших правових підстав, а саме таких, як припинення поруки згідно із положеннями статті 559 ЦК України. Проте скаржник не є стороною договору поруки, а правовідносини з припинення поруки врегульовано нормами ЦК України та не є пов`язаними із сімейними правовідносинами.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 3 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 352, 362, 367, 374, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2010 року - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова