Ухвала

від 29.04.2021 по справі 725/3668/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 725/3668/20

провадження № 61-6395ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів Електрік Україна , подану адвокатом Мар`яном Іваном Степановичем, на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 18 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів Електрік Україна про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії ТОВ Аутомотів Електрік Україна щодо фактичного не прирівнювання начальника служби охорони праці ОСОБА_1 по своїй посаді і заробітній платі до начальника виробничого відділу ТОВ Аутомотів Електрік Україна в період з січня 2017 року по травень 2019 року; стягнути з ТОВ Аутомотів Електрік Україна на його користь 197 288,55 грн не донарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з січня 2017 року по травень 2019 року, компенсації втрати частини грошових доходів сумою 21 833,56 грн із зобов`язанням відповідача здійснити необхідні відрахування податкових та інших обов`язкових платежів; стягнути з ТОВ Аутомотів Електрік Україна на користь позивача 100 000 грн заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі наказу генерального директора ТзОВ Аутомотів Електрік Україна № 290 від 30 грудня 2016 року з 03 січня 2017 року позивача прийнято на посаду начальника служби охорони праці ТзОВ Аутомотів Електрік Україна . Однак, наказом відповідача №482-П від 13 травня 2019 року його було звільнено з посади начальника служби охорони праці ТОВ Аутомотів Електрік Україна на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Після звільнення, а саме у липні 2020 року позивач дізнався, що його заробітна плата на посаді начальна охорони праці не була прирівняна до заробітної плати начальника виробничого відділу ТОВ Аутомотів Електрік Україна , на якій рівень посадових окладів, премій і в цілому заробітних плат у період з 03 січня 2017 року по 13 травня 2019 року за своїм розміром суттєво відрізнявся. Тому зазначав, що відновлення його права на отримання належної винагороди за працю може бути відновлене шляхом донарахування та виплати неправомірно недорахованої та невиплаченої заробітної платні за вказаний період.

Результатами перевірки ТОВ Аутомотів Електрік Україна , Управлінням Держпраці в Чернівецькій області в 2019 році встановлено порушення, зокрема те, що начальник служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою повинен прирівнюватися до начальника посади виробничого відділу.

За наслідками проведеної перевірки та на виконання винесеного припису, ТОВ Аутомотів Електрік Україна прозвітувало про усунення порушення, не відновивши при цьому порушене право позивача на отримання належної заробітної плати з моменту його перебування в трудових відносинах та щоб уникнути донарахування та виплати позивачу належних йому сум, звільнило його з роботи без будь-яких обґрунтувань.

З метою позасудового врегулювання питання щодо донарахування та виплати недоотриманої заробітної плати, позивач 27 липня 2020 року звернувся до відповідача з вимогою щодо вирішення трудового спору в досудовому порядку, однак, відповідач залишив його вимогу без відповідного реагування.

Крім того вказував, що його звільнення без будь-яких обґрунтувань викликало та продовжує викликати у нього моральні страждання. Зокрема, отримання значно меншої частини належної йому заробітної платні з вини відповідача призвело до тривалих моральних його страждань, які він оцінює в розмірі 100 000 грн, оскільки дана сума є співмірною розміру прожиткового мінімуму за 44 місяці періоду порушення його права на гарантовану оплату праці і є в кілька разів меншою втраченого доходу в цей період. Також у зв`язку із недоотриманням заробітної плати в повному розмірі він не зміг забезпечити потреби родини, що призвело до подальшого розлучення, а також вимушеної зміни місця проживання.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 18 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ТОВ Аутомотів Електрік Україна щодо фактичного не прирівнювання начальника служби охорони праці

ОСОБА_1 по своїй посаді і заробітній платі до начальника виробничого відділу ТОВ Аутомотів Електрік Україна у період з січня 2017 року по травень 2019 року.

Стягнуто з ТОВ Аутомотів Електрік Україна на користь ОСОБА_1 197 288,55 грн недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з січня 2017 року по травень 2019 року, та 21 833,56 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати за період з лютого 2017 року по вересень 2020 року, а всього на загальну суму 219 122,11 грн, з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а також заподіяну моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ТОВ Аутомотів Електрік Україна оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Аутомотів Електрік Україна залишено без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 18 грудня 2020 року залишено без змін.

16 квітня 2021 року ТОВ Аутомотів Електрік Україна , через свого адвоката Мар`яна І. С., звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 18 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України Про Державний бюджет України на 20 21 рік з 01 січня 20 21 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, з ціною позову в розмірі 319 122,11 грн (197 288,55 грн + 21 833,56 грн + 100 000 грн).

Отже, справа № 725/3668/20 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн). Справа № 725/3668/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ Аутомотів Електрік Україна подало касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів Електрік Україна , подану адвокатом Мар`яном Іваном Степановичем, на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 18 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів Електрік Україна про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун