Рішення

від 28.04.2021 по справі 549/11/21

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/11/21

Провадження№2/549/16/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання - Бибик О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Ступніка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Чорнухи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Чорнухинська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,

установив:

05 січня 2021 року адвокат Бондаренко О.В. - представник позивача ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Чорнухинська державна нотаріальна контора Полтавської області, в якому прохала:

- визнати недійсною відмову від спадщини ОСОБА_2 , яка відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ;

-визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.2015, виданих державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрованих в реєстрі за №№846, 843.

Вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - син позивача ОСОБА_2 .

Після його смерті залишилася спадщина, яка складається, зокрема, з права на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент відкриття спадщини спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 була його мати ОСОБА_2 .

Згідно з посвідченням № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи по зору з 25.07.1991, потребує стороннього догляду та допомоги в повсякденному житті.

Враховуючи потребу в постійному догляді після смерті ОСОБА_5 позивач погодилася на пропозицію ОСОБА_6 - двоюрідної сестри свого сина, укласти усний договір довічного утримання (догляду).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, ОСОБА_2 залишилася в безпорадному стані без допомоги та стороннього догляду.

Спадкоємець після смерті ОСОБА_6 - її онук ОСОБА_3 , умови усного договору довічного утримання (догляду), фактично укладеного з його бабою, не виконував.

ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем після смерті свого сина ОСОБА_5 , вважаючи себе власником домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 , потребуючи допомоги та стороннього догляду запропонувала укласти письмовий договір довічного утримання (догляду) своїй сусідці ОСОБА_7 , а у 2019 році склала на її ім`я заповіт на домоволодіння.

Однак від представника виконкому Чорнухинської селищної ради Хариніна М.П. дізналася, що зазначене домоволодіння належить на праві приватної власності іншій особі.

Пізніше ОСОБА_2 стало відмово, що це домоволодіння було одноосібно успадковане ОСОБА_6 у зв`язку з її відмовою від спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 було прийнято відповідачем ОСОБА_3 у спадщину, але належним чином не оформлене.

Позивач відмову від спадщини після смерті свого сина не визнає, будучи особою з інвалідністю І групи по зору вона заяви про відмову від спадщини не підписувала, з державним нотаріусом Карбан Л.М. не спілкувалася.

Посилаючись на пункти 5-6 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 зазначає, що заява про відмову від спадщини, датована 2015 роком, в графі підпис якої виконано підпис нібито від імені ОСОБА_2 , не містить жодної відмітки в розумінні вказаних пунктів, хоча вади зору унеможливили б ознайомлення її зі змістом заяви.

Крім того, зазначена заява містить помилку в році народження позивача.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 15.01.2021 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання відзиву, пояснень третьої особи.

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 15.02.2021 Чорнухинської державної нотаріальної контори витребувано належним чином завірені копіі спадкової справи №47/2014, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; спадкової справи, заведену після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 26.02.2021 до участі у цивільній справі як співвідповідача залучено ОСОБА_4 .

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 24.03.2021 підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначений судовий розгляд.

Представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позові.

Крім того пояснила, що позивач домовлялась з ОСОБА_6 щодо догляду за нею. Вона її доглядала. Після смерті ОСОБА_6 відповідачі, які є спадкоємцями померлої, за ОСОБА_2 догляд не здійснювали, вона залишилась самотньою.

Позивач категорично заперечує спілкування з нотаріусом, її не бачила, до неї не їздила, не ходила, взагалі не зустрічалась і жодних заяв не підписувала.

Без спеціальних знань неможливо встановити, хто підписував заяву по відмову від спадщини, але через майновий стан позивач не має змоги оплатити експертизу.

Зі слів позивача їй відомо, що до ОСОБА_2 приходили чоловік з жінкою з проханням підписати документ щодо родинних відносин з ОСОБА_6 , необхідного для здійснення догляду за позивачем.

Припускає, що позивач могла в цей момент підписати заяву про відмову від спадщини вважаючи, що він стосується родинних відносин, а не відмови від спадщини.

Враховуючи те, що заява про відмову від спадщини не була належним чином оформлена, складена не за місцем знаходження нотаріальної контори, ОСОБА_2 помилилась щодо правовідносин, які склалися між сторонами, оскільки позивач розраховувала, що її будуть доглядати спадкоємці і отримають за це спадщину, згідно з ст.229 ЦПК України такий правочин може бути визнаний недійсним.

З огляду на викладене в межах даної справи обраний саме такий спосіб захисту.

Представник третьої особи - адвокат Ступнік С.В., просив у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що заяву про відмову від спадщини посвідчено за місцем проживання позивача за її проханням. Нотаріус роз`яснила ОСОБА_2 суть заяви, оголосивши її зміст, а позивач підписала. ОСОБА_2 неодноразово протягом тривалого часу телефонувала до нотаріальної контори з приводу вирішення питання, щоб майно дісталося ОСОБА_6 , яка буде здійснювати за нею догляд.

Вважає, що відсутність відмітки на заяві про відмову у прийнятті спадщини про уголос прочитаний нотаріусом текст є технічною помилкою і на суть правочину не впливає.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду повідомлялись належним чином, в тому числі шляхом через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзиву на позов не подавали (а.с. 33, 36-53, 116-119, 124, 126-129, 136-142, 145-146, 153-156, 159-162).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до ч.ч.1,3, 4 ст.12, ч.ч.1,2 ст.76 ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

На виконання цих обов`язків суд має з`ясувати у позивача предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

У відповідача суд з`ясовує суть та характер заперечення проти позову й на підставі з`ясованого визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору (предмет доказування).

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225,229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; установлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з п.п.4-6 Глави 9 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат".

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті відкрилась спадщина (а.с.4,43,57).

13 лютого 2015 року Чорнухинською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №47 за заявою спадкоємця ОСОБА_6 - двоюрідної сестри ОСОБА_5 (а.с.55,56,64,68), яка прийняла спадщину і 10.07.2015 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за №№843, 846, а саме:

-на земельну ділянку, розміром 3,93 га, розташованої на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області, кадастровий номер 5325155100:00:023:0059 (а.с.65);

- на жилий будинок з господарчими побудовами, розташованого у АДРЕСА_1 , загальною площею 70,1 кв.м., на земельній ділянці, розміром 0,0452 га, кадастровий номер 5325155100:30:001:0330 (а.с.71, 72).

В матеріалах спадкової справи №47/2015 міститься заява ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті сина ОСОБА_5 , подана до Чорнухинської державної нотаріальної контори 13.02.2015 та зареєстрована під №86.

Заява від імені ОСОБА_2 підписана ОСОБА_2 (а.с.55).

Як вбачається з заяви, державним нотаріусом роз`яснено юридичні наслідки такої відмови та зміст статей 1223, 1231, 1232, 1268-1275 ЦК України.

З спадкової справи №91/2018, заведеної 02.05.2018 після померлої ОСОБА_6 вбачається, що її дочка ОСОБА_4 , співвідповідач у справі, та онук ОСОБА_3 - відповідач, подали заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_6 , а саме на земельну ділянку, площею 3,93 га з кадастровим номером 5325155100:00:023:0059, розташовану на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області; квартиру АДРЕСА_2

Щодо зазначеного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом. Частка ОСОБА_4 - 2/3 частини (а.с.100, 101), ОСОБА_3 - 1/3 (а.с.112,113).

15 січня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області та зареєстрований у реєстрі за №34, в якому заповідала ОСОБА_7 земельну ділянку, розміром 0,0452 га, кадастровий номер 5325155100:30:001:0330; земельну ділянку, розміром 0,1290 га, кадастровий номер 5325155100:30:001:0329, які знаходяться в АДРЕСА_1 , надані для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд і для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розміром 3,8000 га, розташовану на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області, кадастровий номер 5325155100:00:023:0058, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З заповіту вбачається, що він власноручно підписаний позивачем ОСОБА_2 в присутності свідка ОСОБА_8 ( а.с.8,47).

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що син позивача ОСОБА_5 помер у 2014 році. Доглядала ОСОБА_5 . Після його смерті ОСОБА_2 просила здійснювати догляд за нею. Говорила, хто буде її доглядати при умові ночувати разом з нею, тому все і залишиться.

Ночувати погодилась її родичка ОСОБА_6 , яка три роки до своєї смерті доглядала ОСОБА_2 .

З 28 лютого 2018 року після смерті ОСОБА_6 вона здійснює догляд за позивачем. Погодилась через будинок. Коли йшла доглядати не знала, що будинку вже немає у власності позивача. Думала, що все майно належить ОСОБА_2

ОСОБА_10 - чоловік померлої ОСОБА_6 , за позивачем доглядати відмовився. 28 лютого 2018 року в її присутності за участю представника Чорнухинської селищної ради, працівників територіального центру, територіальний центр передав ОСОБА_2 різні документи, які стосуються позивача.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю по зору, з будинку не виходить. Може користуватись стаціонарним телефоном. Телефонувала нотаріусу з приводу складання заповіту на неї. Коли почалися розмови про цей заповіт стало відомо, що будинок не належить позивачу.

Зі слів позивача їй відомо, що ОСОБА_6 приводила до ОСОБА_2 чоловіка і вона підписувала документ щодо родинних відносин.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є сусідкою позивача. Коли ОСОБА_6 поклали у лікарню, місяць доглядала ОСОБА_2 . Носила їжу, купувала продукти харчування. На більший строк не погоджувалась. Позивач пропонувала їй здійснювати догляд за нею, а вона перепише на неї будинок. Чоловік померлої ОСОБА_6 здійснювати догляд за позивачем відмовився.

В її присутності за участю представника Чорнухинської селищної ради Сагань М.Г. позивачу були передані її сімейні документи. Їх привезли від ОСОБА_10 - чоловіка померлої ОСОБА_6 . Назву документів озвучували. В технічному паспорті на будинок власником було зазначено ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_2 вона не знала, що живе не у своєму будинку, думала, що буде довічне утримання. Стаціонарним телефоном позивач користується постійно. ОСОБА_2 ставила свій підпис про отримання переданих документів.

При зверненні до суду у позовній заяві представником позивача зазначено про те, що позивач, будучи особою з інвалідністю І групи по зору, заяву про відмову від спадщини не підписувала, з державним нотаріусом не спілкувалась, відповідач ОСОБА_3 умови усного довічного утримання (догляду), фактично укладеного з його бабою, не виконував.

З огляду на предмет і підстави заявленого позову, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису у зазначеній заяві при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.

Обов`язок доказування невідповідності підпису ОСОБА_2 у заяві про відмову від прийняття спадщини процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме позивач зобов`язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи.

Представником позивача клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису на заяві про відмову від прийняття спадщини не заявлено.

Позивачем не надано доказів того, що оскаржувану заяву про відмову від спадщини вона не підписувала, тобто не довела обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог.

Посилання у позові щодо відсутності змоги у позивача ставити підпис у зв`язку зі станом здоров`я не могла підписати заяву спростовується дослідженими у справі доказами - показами свідка ОСОБА_8 , власноручно підписаним позивачем ОСОБА_2 в присутності свідка ОСОБА_8 заповітом, складеного 15 січня 2019 року, посвідчений державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області та зареєстрований у реєстрі за №34.

Відсутність у заяві про відмову від прийняття спадщини відмітки про те, що її текст зачитано уголос, не є достатньою підставою для визнання заяви недійсною, а в окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу (частина друга глави 1 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 02 лютого 2012 року № 296/5).

При цьому суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо необізнаності позивача стосовно належності спірного житлового будинку іншій особі; що спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його двоюрідна сестра ОСОБА_6 , оскільки такі обставини їм відомі безпосередньо зі слів позивача.

Під час судового провадження представником позивача як на підставу заявлених вимог надані пояснення про те, що ОСОБА_2 помилилась щодо правовідносин, які склалися між сторонами, оскільки позивач розраховувала, що її будуть доглядати спадкоємці і отримають за це спадщину, тому згідно з ст.229 ЦПК України такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також пояснила, що до ОСОБА_2 приходили чоловік з жінкою з проханням підписати документ щодо родинних відносин з ОСОБА_6 , необхідного для здійснення догляду за позивачем, і можливо в цей момент позивач підписала оскаржувану заяву про відмову від спадщини вважаючи, що заява стосується родинних відносин, а не відмови від спадщини.

Виходячи з обов`язку суду дати відповідь на аргументи сторін необхідне зазначити таке.

Твердження представника позивача, що позивач у зв`язку зі станом здоров`я не підписувала заяву про відмову від спадщини та вчинила такий правочин під впливом помилки, обману є взаємовиключними доводами.

Якщо спадкоємець заяву про відмову від спадщини не підписував, то він буде вважатися таким, що прийняв спадщину.

Визнання правочину (заяви про відмову від спадщини) недійсним з тих підстав, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, вчинила правочин під впливом обману, потребує встановлення абсолютно інших фактичних обставин, застосуванню інших норм права.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом статті 229 ЦК України, під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.

Зміна думки щодо відмови від спадщини у зв`язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною на підставі статті 229 ЦК України.

Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв`язку з обставинами, що виникли пізніше.

З позовом позивач звернулась після смерті ОСОБА_6 , яка здійснювала за нею догляд, тобто набагато пізніше після подання заяви про відмову від спадщини і фактичні підстави звернення позивача до суду не є підставою для визнання відмови від спадщини недійсною.

Представником позивача у позові не зазначено обставин щодо складення заяви про відмову від спадщини під впливом помилки та на виконання загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, процесуального обов`язку щодо подання доказів та доведеності перед судом їх переконливості, не надано суду належних і допустимих доказів того, що заява позивачем про відмову від прийняття спадщини була складена нею внаслідок помилки щодо природи вказаного правочину.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю .

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Представником позивача не зазначено обставин, щодо яких під час складання заяви про відмову від спадщини позивача було третіми особами введено в оману та не надано належних та допустимих доказів того, що мав місце обман, що нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

З огляду на викладене позов грунтується на припущенннях, підстави для його задоволення відсутні.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Чорнухинська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Чорнухинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 28.04.2021.

Суддя С.І.Крєпкий