Постанова

від 29.04.2021 по справі 200/9817/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року справа №200/9817/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Череповський Є.В.) від 24 грудня 2020 року (повний текст складено 24 грудня 2020 року у м.Слов`янську) по справі №200/9817/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Геніческої районної державної адміністрації Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Геніческої районної державної адміністрації Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дії щодо не виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов`язання здійснити перерахунок та виплату як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням раніше виплачених сум).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в 2020 році у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань ; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Кабінетом Міністрів України на виконання рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р. не внесені відповідні зміни до діючого законодавства стосовно механізму перерахунку разової грошової допомоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 15.06.2017 року.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивач перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради та має право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачено 1390 грн., що є виплатою щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п`яту статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту викладено у такій редакції Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Законом України від 28.12.2014р. № 79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин (далі Закон № 79), який набув чинності 01.01.2015р., розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. N 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 3640 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. № 3-р/2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020р. у справі 1-247/2018(3393/18), відтак положення норми статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. № 367-XIV) є чинними та підлягають застосуванню відповідачем.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014р. Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005р. №5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. №23-рп/2010, від 11.10.2011р. №10-рп/2011).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання відповідача на ті обставини, що на виконання рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р. Кабінетом Міністрів України не внесені відповідні зміни до діючого законодавства стосовно механізму перерахунку разової грошової допомоги, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки викладене не позбавляє права позивача на отримання грошової допомоги у розмірі, встановленому статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі №200/9817/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року по справі №200/9817/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 29 квітня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 29 квітня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко