Постанова

від 22.04.2021 по справі 520/5147/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 р.Справа № 520/5147/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідачів: Биковченко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 23.12.20 року по справі № 520/5147/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Головного управління Національної поліції в Харківській області

третя особа: Міністерство внутрішніх справ України

про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом також - відповідачі), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-131385/ з 22.04.2019 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (скорочення штатів) та скасувати наказ про його звільнення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19.04.2019 за № 81 о/с;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ, видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції;

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) щодо невиплати грошового забезпечення за час перебування в трудових відносинах незаконними;

- стягнути з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2019 року по 27 травня 2019 року в розмірі 13589,40 грн, але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) на користь ОСОБА_1 150228 грн відшкодування моральної шкоди;

- допустити виконання судового рішення до негайного виконання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 25 листопада 2019, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 - незаконними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 520/5147/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасовано і ухвалено в цій частині нову постанову. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, поновлення на посаді, визнання дій незаконними і зобов`язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 квітня 2019 року № 81 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 22 квітня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 23 квітня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 25000,00 грн моральної шкоди.

Адміністративну справу № 520/5147/19 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Щодо вимоги касаційної скарги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2019 року до 27 травня 2019 року в розмірі 13589,40 грн, але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду, Верховний Суд зазначив, що внаслідок скасування судом касаційної інстанції наказу про звільнення позивача та задоволення позовної вимоги про поновленні на роботі належить також задовольнити позовну вимогу про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Зазначено, що оскільки Верховний Суд обмежений у праві збирання або розгляду нових доказів, що передбачено частиною другою статті 341 КАС України, то з метою встановлення дійсних фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2019 по 22.04.2020 в сумі 154425,00 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць звернуто до негайного виконання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визначення періоду стягнення середнього заробітку, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку, а саме за період з 22 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року в сумі 104391,30 грн, але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду, та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року в розмірі 104391,30 грн, але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду; зазначити в постанові суду апеляційної інстанції про звернення до негайного виконання судового рішення про стягнення всієї суми грошового забезпечення в порядку ч. 2 ст. 371 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в частині щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року, але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду, в сумі 104391,30 грн, суд першої інстанції не застосував абзац 2 пункту 24 Положення № 114, яким визначено, що якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, що також кореспондується із нормами ст. 235 КЗпП України.

У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, представник відповідачів наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідачів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом від 19 квітня 2019 року № 81 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 22 квітня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що за час вимушеного прогулу, а саме, за період з 23.04.2019 (з першого дня вимушеного прогулу) по 22.04.2020 (згідно з вимогами абз. 1 п. 24 Положення № 114), з урахуванням відомостей згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області (250 днів вимушеного прогулу), з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути середнє грошове забезпечення в загальній сумі 617,70 грн х 250 днів, що дорівнює 154 425,00 грн.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 23.12.2020, суд першої інстанції зазначив, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки приписами пункту 24 Положення № 114 визначено, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає виплаті, але не більш як за один рік, що також кореспондується із нормами ст. 235 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 4 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положення Закону України Про Національну поліцію визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.п. 8-10 розд. ХІ Прикінцевих та перехідних положення Закону України Про національну поліцію з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з пп. г п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 за № 114 (далі за текстом - Положення № 114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок № 100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Так, згідно зі ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Пунктом 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за № 260 (далі за текстом - Порядок № 260) встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 8 Постанови № 100 також встановлено можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних, а не робочих, днів, у випадках прямо передбачених законодавством.

За матеріалами справи позивач з 02.04.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 23.12.2014 по 27.11.2015 перебував у відпустці по догляду за дитиною; 06.11.2015 звільнений зі служби в органах міліції; наказом від 07.06.2016 поновлено на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділ (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 06.11.2015; 17.08.2018 звільнено з займаної посади.

Так, ОСОБА_1 направлено витяг з наказу ГУ МВС України в Харківській області від 17 серпня 2018 року № 73 о/с, відповідно до якого його звільнено у запас Збройних Сил України з 17 серпня 2018 року. Підстава: наказ МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року позивача поновлено на посаді з 17 серпня 2018 року згідно з Наказом № 79 о/с від 11 лютого 2019 року.

Листом від 12 лютого 2019 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області повідомило позивача, що вирішення питання стосовно проходження служби в ГУ НП в Харківській області відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" здійснювалося у проміжок часу з 6 серпня до 6 листопада 2015 року, а тому станом на день формування цього листа неможливо вирішити питання щодо проходження служби позивачем відповідно до вказаних норм. У зв`язку з викладеним, після повної ліквідації ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_1 буде звільнено через скорочення штату відповідно до статті 49-2 КЗпП України та Положення № 114.

Вказаний лист позивач отримав 22 лютого 2019 року.

Листом від 25 березня 2019 року позивачу запропоновано прибути до ліквідаційної комісії у найкоротший термін для вирішення питання трудових відносин та ознайомлення з вакансіями наданими центром зайнятості, про що повідомити ліквідаційну комісію до 8 квітня 2019 року.

Зазначений лист отримано позивачем 1 квітня 2019 року.

Листом від 22 квітня 2019 року позивача поінформовано, що Наказом від 19 квітня 2019 року № 81 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 22 квітня 2019 року (а.с. 42).

Судом першої інстанції розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме, за період з 23.04.2019 (з першого дня вимушеного прогулу) по 22.04.2020 (згідно з вимогами абз. 1 п. 24 Положення № 114), здійснено згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області за 250 днів вимушеного прогулу та стягнуто з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, відповідно, 154 425,00 грн.

З огляду на приписи пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині стягнення з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь позивача середнього заробітку за один місяць в сумі звернуто судом першої інстанції до негайного виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено міркувань щодо правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині, а іншими учасниками справи рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Відповідно до приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 23.12.2020 задоволенню не підлягає, колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 24 Положення № 114 визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на неправомірність дій відповідачів щодо звільнення позивача з публічної служби та відсутність вини позивача у тривалому розгляді заяви про поновлення на службі, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення, відповідно до приписів статті 235 КЗпП України та п. 24 Положення № 114, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу по день прийняття рішення суду у цій справі.

За матеріалами справи за період з 28.11.2015 по 22.04.2019 грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось, оскільки відповідно до положень Закону України Про Національну поліцію , Постанови КМУ від 16.09.2015 за № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , з 06.11.2015 міліція припинила своє існування.

Остання довідка, яка містить інформацію стосовно виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці служби, надана відповідачем за 2014 рік.

З поданої ліквідаційною комісією ГУМВСУ в Харківській області довідки про грошове забезпечення позивача вбачається, що середньоденний заробіток позивача складає 40,78 грн.

Оскільки судом першої інстанцій рішення в частині стягнення середнього заробітку ухвалене 23 грудня 2020 року, то на користь ОСОБА_1 належить стягнути середнє грошове забезпечення за період з 23.04.2020 по 23.12.2020 в загальній сумі 9991,10 грн (40,78 грн (середньоденний заробіток) х 245 календарних днів).

Отже, застосований судом першої інстанції період розрахунку суми стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.04.2019 по 22.04.2020 (за один рік вимушеного прогулу) є неправомірним, оскільки не відповідає приписам статті 235 КЗпП України та п. 24 Положення № 114, якими визначено, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для розрахунку стягнення грошового забезпечення за правилами Порядку № 100, виходячи з відомостей органів статистики про середню заробітну плату поліцейського по Харківській області, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме - наявною в матеріалах справи довідкою про грошове забезпечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги про звернення до негайного виконання судового рішення про стягнення всієї суми грошового забезпечення, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 371 КАС України щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць, задоволенню не підлягають.

Оскільки на час ухвалення судового рішення Другим апеляційним судом Харківський РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, який мав статус самостійної юридичної особи та знаходився в стані припинення, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинений 04.02.2021, середнє грошове забезпечення за період з 23.04.2020 по 23.12.2020 в загальній сумі 9991,10 грн підлягає стягненню з ГУМВС України в Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, у тому числі і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В Законі України Про Національну поліцію , Постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.07.2019 у справі № 815/6557/16.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, що є підставою для його скасування в цій частині з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 520/5147/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 23.12.2020.

Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по 23.12.2020 в розмірі 9 991, 10 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 10 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 520/5147/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 28.04.2021 року