Ухвала

від 11.06.2021 по справі 520/5147/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2021 року

Київ

справа №520/5147/19

адміністративне провадження №К/9901/20065/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року

у справі № 520/5147/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області

третя особа: Міністерство внутрішніх справ України,

про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 22 квітня 2019 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (скорочення штатів) та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 квітня 2019 року за №81 о/с про його звільнення;

- поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати позивачу посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, видати наказ про призначення позивача на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення позивача на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції;

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати грошового забезпечення за час перебування в трудових відносинах незаконними;

- стягнути з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2019 року по 27 травня 2019 року в розмірі 13589,40 грн., але не менше суми на дату ухвалення остаточного рішення суду;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області на користь позивача 150228 грн. відшкодування моральної шкоди;

- допустити виконання судового рішення до негайного виконання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч.2 статті 371 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 25 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22 квітня 2019 року незаконними. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №520/5147/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано і ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, поновлення на посаді, визнання дій незаконними і зобов`язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу і моральної шкоди задоволено частково: скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 19 квітня 2019 року № 81 о/с про звільнення позивача з 22 квітня 2019 року. Поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (місто Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 23 квітня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області запропонувати позивачу посади поліцейського на виконання вимог пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 25000,00 грн. моральної шкоди. Адміністративну справу № 520/5147/19 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково: стягнуто з Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2019 року по 22 квітня 2020 року в сумі 154425,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року та прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року в розмірі 9 991,10 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року залишено без змін.

31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 520/5147/19.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 328 України КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, тобто дана справа пов`язана з проходженням позивачем публічної служби.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач перебував на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України Про запобігання корупції передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник вказує на те, що:

- дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки висновки судів у цій справі щодо розрахунок середньої заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року свідчать про невідповідність їх рішень висновкам Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №825/3399/14, від 16 січня 2018 року у справі №501/2316/15-ц та більш розширеного тлумачення положень вказаного Порядку №100 щодо його застосування в аналогічній справі Верховним Судом не було надано;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи із посиланням скаржника на те, що його було чотири рази звільнено з аналогічними підставами та висновки судів у цій справі у частині порядку розрахунку розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу можуть стати підставою для його застосування у інших справах, одна з яких перебуває на розгляді у Верховному Суді (справа №520/8684/18);

- справа має виняткове значення для скаржника з огляду на те, що з часу звільнення діями відповідачів його поставлено у невизначений стан щодо його трудової діяльності, оскільки позивач не має повноцінної можливості працювати та заробляти собі на життя, враховуючи той факт, що роботодавець не виплачує грошове забезпечення вже більше 5 років. Крім цього, позивач є батьком двох малолітніх дітей, обов`язок щодо їх утримання яких має виконуватися ним, незважаючи на будь-які обставини.

Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у касаційній скарзі доводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також, підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 із посиланням на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, в обґрунтування пункту 4 даної правової норми позивач зазначає, що ним в позовній заяві було заявлено клопотання про витребовування у Головного управління Національної поліції у Харківській області відомості про середню заробітну плату дільничного офіцера поліції за лютий, березень 2019 року та штатний розпис за 2019 рік; у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області кошторис за 2015-2019 роки, однак вказане клопотання було судом було проігноровано.

Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником та вирішення питання щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у касаційній скарзі порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.

В обґрунтування клопотань зазначено, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 22 квітня 2021 року скаржником не отримано, а про її зміст дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень (оприлюднено 05 травня 2021 року), а касаційну скаргу направлено до Верховного Суду 27 травня 2021 року (згідно поштового штемпелю на конверті).

Відповідно до вимог частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 520/5147/19.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

5. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/5147/19.

6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду