Постанова

від 21.04.2021 по справі 300/1839/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1839/20 пров. № А/857/2139/21 №А/857/3560/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю представника позивача Булавинець М.М.,

за участю представника відповідача Шпитального Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, прийняте суддею Остап`юк С.В. о 14 годині 59 хвилині у місті Івано - Франківську, повний текст складено 18.12.2020 року та Калуської міської ради на додаткове рішення від 29 грудня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

встановив:

ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Калуської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд №1021 від 31.08.2017 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскаржуване рішення в розумінні статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності є регуляторним актом.

Проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений у порядку, встановленому статтею 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , чим порушено права громадян на участь у самоврядуванні.

Орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений, чого зроблено не було, відтак оскаржене рішення є протиправним та нечинним..

Додатковим рішенням від 29 грудня 2020 року заяву про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Калуської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 900 грн. 00 коп.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що відображена у поданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Відповідач заперечуючи проти розподілу у справі таких витрат, та на виконання обов`язку доведення їх неспівмірності, не зазначив жодних даних та відомостей, не навів аргументів в обґрунтування наявності такої неспівмірності, та не зазначив засобів для її встановлення.

Не погодившись із судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду.

Калуська міська рада подала апеляційну скаргу на додаткове рішення.

Учасники справи вважають, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 звертає увагу на те, що законодавство пов`язує набрання чинності регуляторним актом нормативно - правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом офіційного оприлюднення.

Однак, судом першої інстанції не встановлено обставин офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення в порядку, визначеному ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності України та відповідно факту чинності та нечинності оскаржуваного рішення на момент розгляду справи.

Просить змінити рішення суду, вказавши, що рішення Калуської міської ради Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд №1021 від 31.08.2017 року є протиправним та нечинним з моменту його прийняття.

Калуська міська рада у своїй апеляційній скарзі зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Маються покликання на висновки Верховного Суду, а також Європейського суду з прав людини, де мова йде про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а розмір їх - обґрунтованим.

Враховуючи те, що справа вирішилася в одному судовому засіданні, а також те, що заявлені до відшкодування 9900 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, а стягнення їх із відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, просить скасувати додаткове рішення та прийняти постанову, якою зменшити розмір витрат на правничу допомогу, або відмовити в задоволенні заяви повністю.

ФОП ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначає, що апелянт ні у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, ні в апеляційній скарзі не наводить достатніх обґрунтувань неспівмірності стягнутих витрат на правничу допомогу.

Маються покликання на правові позиції Верховного Суду з приводу того, що витрати на правничу допомогу у зразі їх підтвердження підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки підлягають сплаті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 28.01.2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Калуської міської ради із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки площею 0, 0060 га для розміщення торгівельного павільйону АДРЕСА_1 .

Листом за № 173/02-15/38 від 14.02.2020 року, отриманим позивачем у червні 2020 року, повідомлено позивача про те, що 31.08.2017 року Калуською міською радою прийнято рішення Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд №1021, відповідно до якого власниками тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, розміщених на об`єктах комунальної власності, щодо яких закінчився строк договорів оренди земельних ділянок, за умови відповідності тимчасових споруд затвердженим архетипам, в місячний строк звернутися до Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша для укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста.

Також, вказаним листом повідомлено, що Калуська міська рада немає наміру продовжувати договір оренди на земельну ділянку площею 0, 0060 га, кадастровий номер 2610400000:10:001:0021, яка знаходиться на АДРЕСА_1 для розміщення торгівельного павільйону № НОМЕР_1 . Рекомендовано позивачу звернутися в Управління комунальної власності Калуської міської ради для укладення договору оренди окремого конструктивного елементу благоустрою міста, за умови відповідності місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення та затвердженим архетипам.

Як вбачається із апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , останній не погоджується лише з часом, з якого оскаржене рішення є нечинним.

З приводу цього, колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб`єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №521/1612/15-а.

Рішення Калуської міської ради Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд №1021 від 31.08.2017 року - є нормативно - правовим актом.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів).

Відповідно до ч.1-2 ст.265 Кодексу адміністративного суду України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, рішення Калуської міської ради Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд №1021 від 31.08.2017 року є нечинним з дати набрання рішенням суду законної сили, а не з моменту його прийняття, як зазначає позивач.

З приводу оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

У матеріалах справи наявний опис, згідно якого заявлені до розподілу витрати на професійну правничу допомогу в цій справі, що підлягали сплаті позивачем на користь адвоката на підставі договору про надання правової допомоги від 20.07.2020 року складали 9 900 гривень.

Згідно вказаного в акті детального опису робіт (наданих послуг) витрати позивача на правничу допомогу адвоката складено на підставі наступного обсягу наданих послуг і виконаних робіт з визначеною вартістю, зокрема:

- проведення консультацій 1500 гривень,

- пошук та аналіз актуальної судової практики 1000 гривень, складання позовної заяви 3500 гривень,

- юридичний аналіз відзиву і підготовка та подання відповіді на відзив 1500 гривень, участь у судових засіданнях 2400 гривень.

Участь представника позивача в судових засіданнях протягом облікованого часу підтверджується протоколами судових засідань (а.с.2-8, 33-34, 65-66, 89-90).

Враховуючи документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про їх співмірність із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та наявність підстав для їх відшкодування позивачу.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянтів, які наведені у поданих апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційних скарг дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Калуської міської ради залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та додаткове рішення від 29 грудня 2020 року у справі № 300/1839/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28.04.2021 року.