Постанова

від 20.04.2021 по справі 914/812/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа №914/812/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача : Вакула А.Я.-представник;

від відповідача 1 : Поронюк І.Б.-представник,

від відповідача 2 : Басюр Л.М.-представник

від третіх осіб : не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Західводбуд» б/н б/д (Вх. № ЗАГС 01-05/506/21 від 04.02.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 (суддя Петрашко М.М., повний текст складено 02.11.2020)

у справі №914/812/20

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд»

до відповідача - 1 Дочірнього підприємства «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд»

до відповідача - 2 Приватного підприємства «Фірма «Західводбуд»

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Львівводбуд» до відповідача-1 Дочірнього підприємства «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд» та відповідача-2 Приватного підприємства «Фірма «Західводбуд» , за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору №12 про надання послуг будівельних робіт від 01.04.2016, що укладений між Дочірним підприємством «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд» та Приватним підприємством «Фірма «Західводбуд» .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при укладенні договору від 01.04.2016 на суму 686 700,00 грн, підписанні актів виконаних робіт на вказану суму та акту звірки взаєморозрахунків на суму 686 500,00 грн, ОСОБА_1 діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки Положення про порядок укладення та виконання договорів ВАТ «Львівводбуд» , рішення про укладення договорів товариством та дочірніми підприємствами ВАТ «Львівводбуд» приймає генеральний директор ВАТ «Львівводбуд» у випадках коли сума договору складає більше 50 000,00 грн., а з 12.04.2018 був відсторонений від виконання обов`язків начальника Дрогобицької ПМК-72 ВАТ «Львівводбуд» .

Також, позивач посилається на те, що сторони оспорюваного договору не мали наміру виконувати його умови - здійснювати оплату та фактично надавати послуги. Оспорюваний правочин було вчинено з метою створення штучного боргу перед контрагентом (ПП «Фірма «Західводбуд» ) з метою незаконного виведення коштів з власності підпиємства ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» та введення в оману єдиного його власника та засновника вказаного підприємства - ВАТ «Львівводбуд» .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/812/20 позов задоволено. Визнано недійсним договір №12 про надання послуг будівельних механізмів від 01.04.2016р., що укладений між Дочірнім підприємством «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Пилипа Орлика, будинок 20, ідентифікаційний код 01037011) та Приватним підприємством «Фірма «Західводбуд» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Пилипа Орлика, будинок 20, ідентифікаційний код 34454276).

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає наявними основні ознаки фіктивності оспорюваного правочину, такі як: введення в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Отже, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та без необхідного обсягу цивільної дієздатності є порушенням частин першої, другої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скари та відзиву на апеляційну скаргу

Приватним підприємством «Фірма «Західводбуд» подано апеляційну скаргу б/н б/д (Вх. № ЗАГС 01-05/506/21 від 04.02.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/812/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ «Львівводбуд» відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, судом неповно з`ясовано дійсні обставини справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що ОСОБА_3 на час підписання оспорюваного позивачем договору, актів виконаних робіт діяла від імені ПП «Фірма «Західводбуд» на підставі довіреності, виданої 18.01.2016, копія довіреності до матеріалів справи не долучалась, а в 2017 році була прийнята на роботу і на час підписання акту звірки ОСОБА_3 була працівником підприємства.

Також, скаржник зазначає, що не є забороною підписання між юридичними особами господарських договорів, керівниками яких є одна і та ж особа, оскільки ДП Дрогобицька пересувна механізована колона-72 ВАТ Львівводбуд і ПП Фірма Західводбуд є юридичними особами приватного права.

Скаржник вважає, що судом зроблено невірний висновок, що ПП Фірма Західводбуд не володіло зазначеною в договорі будівельною технікою.

На думку скаржника, висновок суду про недійсність договору зроблено без аналізу самого факту виконання робіт, визначених у договорів від 01.04.2016.

Скаржник зазначає, що основними ознаками фіктивного правочину є : введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Судом не зазначено, яке право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено внаслідок укладення оспорюваного правочину.

Сторонами та третіми особами відзиву на апеляційну скаргу суду не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 справу №914/812/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/812/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Фірма Західводбуд , апеляційну скаргу призначено до розгляду на 02.03.2021.

02.03.2021 розгляд вищевказаної справи не відбувся, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 30.03.2021.

Представники сторін в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату розгляду скарги.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка третіх осіб судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснити перевірку рішення в апеляційному порядку за відсутності третіх осіб.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.04.2016 між Дочірнім підприємством «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» (замовник) в особі начальника Кривича Романа Васильовича, який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони та ПП «Фірма «Західводбуд» (виконавець) в особі директора ОСОБА_3 , що діяла на підставі Статуту, з другої сторони укладено договір №12 про надання послуг будівельних механізмів.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець на підставі та у відповідності до замовлення надає замовнику послуги будівельних механізмів (надалі - послуги), на об`єктах будівництва (надалі - об`єкти): послуги екскаватора Едер 0.9 м.куб; послуги крана КТА 18.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору складає 686 700,00 грн, в тому числі ПДВ 114 450,00 грн.

Згідно із пунктом 7.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2016. У будь-якому випадку цей договір діє до повного виконання своїх обов`язків сторонами.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі, якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону за 20 (двадцять) календарних днів до дати закінчення дії договору про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Відповідно до пункту 10.5 договору сторони підтверджують, що на момент укладення даного договору, вони є особами відповідно до діючого законодавства України, мають необхідні ліцензії, квоти, або інші документи, необхідні для здійснення, передбачуваної за умовами даного договору. Фізичні особи, що підписали даний договір і зазначені в преамбулі, мають необхідні повноваження й не мають обмежень прав по підписанню й виконанню даного договору.

Вказаний договір №12 про надання послуг будівельних механізмів від 01.04.2016 зі сторони ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» підписано начальником Кривич Романом Васильовичем, а зі сторони ПП «Фірма «Західводбуд» директор Куликом Оксаною Іванівною.

На виконання вказаного договору між його сторонами (директором Кривич Р.В. та директором Кулик О.І.) підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень-липень 2016 року на загальну суму 686 700,00грн, згідно яких у сторін відсутні претензії до виконаних робіт (а.с.46-49).

01.05.2018 між сторонами договору підписано акт звірки взаєморозрахунків, у відповідності до якого станом на 01.05.2018 заборгованість відповідача-1 перед відповідачем-2 становить 686 500,00 грн (а.с.50).

Вказаний акт звірки взаєморозрахунків також від ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» (замовник) підписано начальником Кривич Р.В., а від ПП «Фірма «Західводбуд» (виконавець) - директором Кулик О.І..

Позивач зазначив, що відповідно до наказу генерального директора ВАТ «Львівводбуд» від 12.04.2018 №04/12-1-к Кривич Р.В. був відсторонений від виконання обов`язків начальника Дрогобицької ПМК-72 ВАТ «Львівводбуд» з 12.04.2018 (а.с.41).

Відповідно до п.1.2 Статуту Дрогобицької ПМК-72 ВАТ Львівводбуд , затвердженого загальними зборами ВАТ Львівводбуд (протокол №2 від 07.08.1997) та зареєстрованого Дрогобицькою райдержадміністрацією реєстраційний №424 від 22.09.2000, єдиним засновником і власником підприємства є ВАТ Львівводбуд . Дрогобицька ПМК-72ВАТ Львівводбуд є дочірнім підприємством ВАТ Львівводбуд .

Підприємство входить у структуру Товариства, здійснює частину основних господарських функцій ВАТ Львівводбуд і проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Статуту ВАТ Львівводбуд , внутрішніх нормативних актів Товариства, рішень загальних зборів акціонерів, Спостережної Ради, наказів та розпоряджень генерального директора (Голови правління) Товариства, а також даного Статуту. Товариство має право давати Підприємству вказівки та розпорядження, що є обов`язковими для виконання останнім (п.3.2 Статуту).

Згідно з п.3.4 Статуту підприємство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати угоди, сума яких, в кожному окремому випадку, не повинна перевищувати встановленого виконавчим органом Товариства граничного рівня; набувати, відчужувати за згодою виконавчого органу Товариства майно, майнові та особисті немайнові права та обов`язки. Воно має право бути позивачем та відповідачем у судах, самостійно вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.

Така діяльність Підприємства здійснюється з додержанням принципу забезпечення пріоритетності прав та інтересів власника, яким є Товариство.

Відповідно до п.3.7 Статуту Товариство спільно з Підприємством несе солідарну відповідальність по угодах, укладених за його розпорядженням.

Пунктом 4.1 Статуту передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, які є власністю Товариства і вартість яких відображається на окремому балансі Підприємства. При цьому основні фонди, передані в оперативне управління Підприємства, відображаються на позабалансових рахунках Товариства.

У п.4.3 Статуту зазначено, що майно, яке є власністю Товариства, закріплене за Підприємством, належить йому на праві оперативного управління.

Здійснюючи право оперативного управління, Підприємство користується зазначеним майном. Підприємство має право розпоряджатись закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у власності Товариства і належить до основних фондів Підприємства, лише з дозволу виконавчого органу Товариства.

Відчуження від Товариства засобів виробництва (продаж, списання, безоплатна передача, обмін, дарування тощо), що є власністю Товариства і закріплені за підприємством, здійснюється у порядку, що визначається виконавчим органом Товариства та з його дозволу.

Згідно з п.5.1 Статуту, Товариство здійснює права по управлінню Підприємства безпосередньо або через свої органи управління.

До повноважень виконавчого органу Товариства входить, зокрема, призначення та відкликання начальника Підприємства, укладання з ним контракту; погодження проектів договорів Підприємства у випадках, коли сума договору або взаємопов`язаних договорів перевищує визначену виконавчим органом Товариства.

Рішення Товариства в особі органів його управління, видані в межах його компетенції, є обов`язковими до виконання для начальника Підприємства та підпорядкованого йому персоналу (п.5.6 Статуту).

Пунктом 5.7 Статуту передбачено, що Підприємство очолює керівник, найняття (призначення, обрання) та звільнення з посади якого є правом Товариства власника Підприємства і реалізується безпосередньо генеральним директором.

Отже, наведеними вище положеннями Статуту підтверджується те, що власником Дрогобицької ПМК-72ВАТ Львівводбуд`є ВАТ Львівводбуд і укладення Дрогобицькою ПМК-72 ВАТ Львівводбуд договорів, сума яких або взаємопов`язаних договорів перевищує суму, визначену виконавчим органом Товариства, стосується прав та законних інтересів Товариства, оскільки такі договори повинні укладатись лише з дозволу виконавчого органу Товариства.

Згідно з Положенням про порядок укладення та виконання договорів ВАТ Львівводбуд , затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ Львівводбуд (протокол №2 від 07.08.1997) (п.п.2.1.2, 2.1.7), рішення про укладення договорів дочірніми підприємствами ВАТ Львівводбуд приймає генеральний директор ВАТ Львівводбуд у випадках, коли сума договору складає більше 50 000 грн. Дозвіл на укладення таких договорів оформляється розпорядженням генерального директора на право підпису договору керівнику дочірнього підприємства.

Якщо сума договору не перевищує граничної суми в розмірі 50 000 грн., такий договір може бути укладений керівником дочірнього підприємства ВАТ Львівводбуд .

Згідно з п.2.1.12 Положення, укладені договори, стороною в яких виступають дочірні підприємства, гранична вартість яких перевищує суму, зазначену в п.п.2.1.2, 2.1.7 цього Положення, реєструються в обов`язковому порядку, також в окремому журналі обліку договорів Товариства.

Отже, з урахуванням наведених вище вимог Статуту і Положення, для укладення вказаного договору №12 про надання послуг будівельних механізмів від 01.04.2016 на суму 686700 грн. необхідний був дозвіл (погодження) виконавчого органу ВАТ Львівводбуд , однак, такий дозвіл відсутній.

На думку позивача, при укладенні договору від 01.04.2016 на суму 686 700,00 грн, підписанні актів виконаних робіт на вказану суму та акту звірки взаєморозрахунків на суму 686 500,00 грн, ОСОБА_1 діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки Положення про порядок укладення та виконання договорів ВАТ «Львівводбуд» , рішення про укладення договорів товариством та дочірніми підприємствами ВАТ «Львівводбуд» приймає генеральний директор ВАТ «Львівводбуд» у випадках коли сума договору складає більше 50 000,00 грн, а з 12.04.2018 ОСОБА_1 був відсторонений від виконання обов`язків начальника Дрогобицької ПМК-72 ВАТ «Львівводбуд» . Позивач, як уповноважений орган - ВАТ «Львівводбуд» жодних дій щодо схвалення оспорюваного правочину, укладеного ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» не вчиняв.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.05.2018 між ПП «Фірма «Західводбуд» в особі директора Кулик О.І. (первісний кредитор) та громадянкою ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає право вимоги новому кредитору за договором №12 про надання послуг будівельних механізмів від 01.04.2016 та набуває право вимагати оплати заборгованості в розмірі 686 500,00 грн. від ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» ВАТ «Львівводбуд» (боржник) (а.с.51-52).

04.05.2018 ПП «Фірма «Західводбуд» в особі директора Кулик О.І. скеровано начальнику ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» Кривичу Р.В. повідомлення про відступлення права вимоги на суму 686 500,00 грн за вищезазначеним договором. Вказане повідомлення про відступлення права вимоги отримане начальником ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» ВАТ «Львівводбуд» 04.05.2018 (а.с.53).

08.05.2018 новим кредитором за договором про відступлення права вимоги від 03.05.2018 ( ОСОБА_2 ) на адресу ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» ВАТ «Львівводбуд» (місто Дрогобич, вулиця Пилипа Орлика, 20) було скеровано лист із вимогою про сплату 686 500,00 грн. Вказаний лист ОСОБА_1 отримав 08.05.2018 (а.с.54).

У відповідь на вказаний лист Дочірнім підприємством «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» в особі начальника Кривича Романа Васильовича на адресу ОСОБА_2 надіслано лист №34 від 14.06.2018р. із переліком майна підприємства, в якому зазначено, що претензія про сплату коштів не може бути задоволена (а.с.55).

03.12.2018 ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» в особі начальника Кривича Р.В. була видана довіреність Кулик Оксані Івнівній з правом представляти інтереси ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» ВАТ «Львівводбуд» у Дрогобицькому міськрайонному суді у справі за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької пересувної механізованої колони-72» Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд» заборгованості в розмірі 686 500,00 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 08.02.2019 у справі №442/4606/18 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Дрогобицької пересувної механізованої колони-72 ВАТ «Львівводбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 686 500,00 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарськогоь суду Львівської області про визнання недійсним договору №12 про надання послуг будівельних механізмів від 01.04.2016, оскільки зазначений договір є фіктивним та укладений внаслідок зловмисної домовленості сторін даного правочину.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у справі про визнання договору недійсним з підстави його фіктивності.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 та 3 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Матеріалами справи підтверджуться, що 01.04.2016 між Дочірнім підприємством «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» (замовник) в особі начальника Кривича Р.В., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ПП «Фірма «Західводбуд» (виконавець) в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, з другої сторони укладено договір №12 про надання послуг будівельних механізмів.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2016, тобто сформованого станом на дату підписання оспорюваного договору, єдиним засновником, керівником та підписантом ПП «Фірма «Західводбуд» є ОСОБА_1 (а.с.66-70).

З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2020, засновником та підписантом ПП «Фірма «Західводбуд» є ОСОБА_3 , а керівником вказаного підприємства є ОСОБА_1 , а також з реєстраційних дій, зазначених у витягу, вбачається, що з моменту утворення юридичної особи (30.05.2006) до 03.04.2018 зміни до складу засновників, керівника та підписантів не проводились (а.с.60-65).

Отже, вищенаведеними документами підтверджується, що ОСОБА_3 , підписуючи 01.04.2016 договір №12 про надання послуг будівельних механізмів, а також Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за квітень, травень, червень, липень 2016 року, в яких остання зазначена як директор, не була уповноважена на вчинення таких дій від імені ПП «Фірма «Західводбуд.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника, що ОСОБА_3 на час підписання оспорюваного позивачем договору, актів виконаних робіт діяла від імені ПП «Фірма «Західводбуд» на підставі довіреності, виданої 18.01.2016, а в 2017 році була прийнята на роботу і на час підписання акту звірки ОСОБА_3 була працівником підприємства, оскільки зазначені обставини не підтверджені відповідачем -2 належними та допустими доказами.

З огляду на вищенаведені обставини судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку в силу припису ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності оспорюваного правочину є недодержання стороною вимог, встановлених частиною 2 статті 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину ОСОБА_3 не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 903/439/18).

Як вказано у п.3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Отже, на дату укладення оспорюваного правочину відповідачу-1 та відповідачу-2 було відомомо про правові наслідки такого правочину, а також про те, що такий правочин вже на дату його укладення мав ознаки фіктивного (оманливого), оскільки керівником обох сторін даного правочину був ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, 01.05.2018 між сторонами оспорюваного договору було підписано акт звірки взаєморозрахунків, у відповідності до якого станом на 01.05.2018 заборгованість відповідача-1 перед відповідачем-2 становить 686 500,00 грн. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків від ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» (замовник) підписав директор ОСОБА_1 , а від ПП «Фірма «Західводбуд» (виконавець) - директор ОСОБА_3 , яка на дату підписання акту звірки вже була засновником цього приватного підриємства та діяла від його імені як підписант, що вбачається з витягу з ЄДР.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату укладення договору від 01.04.2016 та станом на дату підписання акту звірки взаєморозрахунків, ОСОБА_1 був керівником ДП «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» та ПП «Фірма «Західводбуд» .

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, пунктом 2.3. договору № 12 від 01.04.2016 сторони узгодили, що замовник зобов`язується в п`ятиденний термін після підписання договору перерахувати виконавцю в формі авансу 30% вартості робіт по договірній ціні. А у пункті 2.2. договору зазначено, що оплата проводиться на підставі щомісячного виконання робіт по акту виконаних робіт.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на виконання умов договору в частині оплати за надані послуги, а відповідачем 2 щодо витребування у відповідача-1 коштів за виконані роботи.

Окрім того, після підписання 01.05.2018 акту звірки, 03.05.2018 ПП «Фірма «Західводбуд» відступило право вимоги третій особі-2 ОСОБА_2 за оспорюваним договором, яка скерувала на адресу відповідача-1 повідомлення про відступлення права вимоги.

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Дрогобицького міькрайонного суду про стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором про відступлення права вимоги, а Дочірнє підприємство «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» видає довіреність ОСОБА_3 (яка є засновником та підписантом ПП «Фірма «Західводбуд» ) на право представляти інтереси відповідача-1 у Дрогобицькому міськрайонному суді у справі №442/4606/18 за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» .

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець на підставі та у відповідності до замовлення надає змовнику послуги будівельних механізмів (надалі - послуги), на об`єктах будівництва (надалі - об`єкти): послуги екскаватора Едер 0.9 м.куб.; послуги крана КТА 18.

З Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за квітень-липень 2016 року, вбачається надання послуг екскаватора на загальну суму 325 000,00 грн та послуги крана на загальну суму 361 700,00 грн.

З відповіді Головного управління держпраці у Львівській області № 10256/1/09-09 від 30.07.2020 на адвокатський запит №30-07/20 від 30.07.2020 вбачається, що у Головному управлінні не здійснювались реєстраційні дії щодо вказаних транспортних засобів (екскаватор Едер 0.9 та крана КТА 18) (а.с.137).

Відповідно до відповіді Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 13/5235 від 19.08.2020 на адвокатський запит від 31.07.2020 № 31-07/20, 05.03.2009 в Інспекції державного технічного нагляду Львівської ОДА зареєстровано екскаватор ЕДЕР М825В. Вищезазначений екскаватор було знято з обліку 14.06.2016 в Державній інспекції сільського господарства у Львівській області. Інші реєстраційні дії згідно електронної бази даних машин, за ПП «Фірма «Західводбуд» в Держпродспоживслужбі на території Львівської області не проводились (а.с.167).

Отже, в матеріалах справи відсутні та такі не надані сторонами докази наявності крана КТА 18 у ПП «Фірма «Західводбуд» як до так і після укладення оспорюваного договору, тобто протягом квітня-липня 2016р. Водночас, доказів наявності у відповідача-2 екскаватора у липні 2016р. суду також не представлено.

Окрім того, як вбачається із листа ПП «Фірма Західводбуд» № 4 від 17.03.2020 ПП «Фірма «Західводбуд» володіло екскаватором ЕDЕМ М825В, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був придбаний в 2009 році (транспортний засіб відчуджено, копію Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 - долучено) та автомобільним краном КТА-18, який був переобладнаний в 2010 році на Дрогобицькому автокрановому заводі, на базі автомобіля КРАЗ, придбаного в 2009 році в .Кременчузі (транспортний засіб відчуджено, копія Свідоцтва про реєстрацію не збереглась).

Вищенавдені докази спростовують твердження скаржника, що судом зроблено невірний висновок, що ПП Фірма Західводбуд не володіло зазначеною в договорі будівельною технікою.

Окрім того, жодна із сторін договору не надала доказів відображення у бухгалтерському обліку відповідної господарської операції, пов`язаної з наданням послуг будівельних механізмів, чи доказів наявності у квітні-липні 2016 року на балансі ПП Фірма Західводбуд названої вище техніки.

З огляду на вищенаведені обставини, судова колегія прийшла до висновку, що вчиняючи вказаний правочин, його сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаним, а мали інші цілі, ніж ті, що передбачені договором, зокрема, створення штучного боргу перед контрагентом (ПП Фірма Західводбуд ).

В матеріалах справи відстуні докази та не надані такі відповідачами, що уповноважений орган - Відкрите акціонерне товариство «Львівводбуд» вчиняв дії щодо схвалення оспорюваного правочину та надав дозвіл на його укладення.

Посилання відповідача-2, що у статуті Дочірнього підприємства «Дрогобицька пересувна механізована колона-72» не міститься обмеження на укладення договорів на суму не більше 50000,00 грн., про які стверджує позивач, спростовується вимогами п.2.1.2 Положення про порядок укладення та виконання договорів ВАТ «Львівводбуд» , відповідно до яких, рішення про укладення договорів товариством та дочірніми підприємствами ВАТ «Львівводбуд» приймає генеральний директор ВАТ «Львівводбуд» у випадках коли сума договору складає більше 50 000,00 грн. Керівники дочірніх підприємств ВАТ «Львівводбуд» приймають рішення про укладення договорів коли сума договору не перевищує граничної суми в розмірі 50 000,00 грн.

Доказів схвалення оспорюваного правочину позивачем чи погодження на його укладення зі сторони позивача, матеріали справи не містять, а відтак такий правочин вважається таким, що укладений особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу положень статуту.

Отже, судова колегія прийшла до висновку, що укладення договору за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки встановленими обставинами підтверджується наявність основних ознак фіктивності, а саме: введення в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочин. Спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та був вчинений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням частин першої, другої та п`ятої статті 203 ЦК України і за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/812/20 винесене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, слід покласти на скаржника.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.129, 269 , 270 , 273 , 275 , 276, 281 , 282- 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Західводбуд» б/н б/д (Вх. № ЗАГС 01-05/506/21 від 04.02.2021) залишити без задоволення.

2 . Рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/812/20 залишити без змін.

3 .Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.04.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.