Постанова

від 28.04.2021 по справі 910/18493/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа№ 910/18493/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника скаржника згідно з протоколом судового засідання від 28.04.2021

у закритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гастел Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (повний текст складено 10.08.2020)

у справі №910/18493/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гастел Груп

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Берсоль

про визнання договору поруки недійсним,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" (надалі - ТОВ "Гастел Груп", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним договору поруки №4Б13301И/П від 17.11.2016 на підставі статей 97, 203, 207, 215, 230 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір поруки був укладений внаслідок введення його в обману відповідачем, а саме при укладенні спірного договору ТОВ "Гастел Груп" мало намір отримати прибуток від укладення спірного договору у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитними договорами. Натомість, ТОВ "Гастел Груп" прибутку (майна) не отримало, що свідчить про введення його в оману при укладенні договору поруки №4Б13301И/П від 17.11.2016 року, а тому вважає, що цей договір є недійсним на підставі статті 230 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Гастел Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження та строк на подання клопотання про витребування доказів. Скаржник просив витребувати у відповідача кредитні договори з додатками; копії документів на переказ коштів за кредитними договорами, у тому числі, але не обмежуючись, копії меморіальних ордерів; довідку (інформацію) по вказаним кредитним договорам про всі нараховані сплачені кошти; довідку (інформацію) про наявність або відсутність заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 17.11.2016, на 29.07.2020 з зазначенням, яка саме заборгованість наявна (з повернення кредиту, відсотків, пені, неустойки та інше); у разі наявності заборгованості за вказаними договорами надати розрахунок заборгованості станом на 29.07.2020 року; інформацію про бухгалтерський облік за вказаними кредитними договорами станом на 17.11.2016, на 29.07.2020 року; інформацію, чи наявна за вказаними кредитними договорами заборгованість із сплати винагороди за користування кредитом, розрахована за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США; у разі наявності за вказаними кредитними договорами заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом, розрахованої за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США - надати розрахунок заборгованості за кожним вказаним кредитним договором, станом на 29.07.2020; копію рішення кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" відносно винагороди за відносно винагороди за користування кредитом, розрахованої за формулою, визначеною в договорі, у відповідності до курсу гривні відносно долару США; інформацію чи подавав АТ КБ "Приватбанк" позови про визнання вказаних кредитних договорів недійсним повністю або в частині, коли саме, результати розгляду справ; належним чином посвідчену копію рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 касаційну скаргу ТВО "Гастел Груп" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману при вчиненні спірного правочину, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману та не надано доказів на їх підтвердження. Таким чином, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного договору недійсним.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Після надходження справи з Верховного Суду, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Кропивна Л.В.

У зв`язку з перебуванням судді Кропивна Л.В. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/18493/19 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Призначено до розгляду апеляційну скаргу. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 15.03.2021.

Так, під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було встановлено, що скаржником (позивачем) в суді першої інстанції було заявлено клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та безпосередньо саме клопотання про витребування доказів. У клопотанні заявник просив витребувати кредитні договори з додатками, копії документів на переказ за кредитними договорами, інформацію по кредитних договорах, інформацію про наявність або відсутність заборгованості за кредитними договорами, розрахунок заборгованості у разі його наявності, інформацію про бухгалтерський облік за кредитними договорами, копію рішення кредитного комітету АТ КБ "Приватбанк" від 30.11.2016 відносно винагороди за користування кредитом, інформацію, чи подав АТ КБ "Приватбанк" позови про визнання вказаних кредитних договорів недійсними повністю або в частині, коли саме, результати розгляду справ, копію рішення правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ.

Усними ухвалами із занесенням до протоколів судових засідань 17.02.2020 та від 02.03.2020 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів. Постановляючи указані ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено обставин, які можуть бути підтверджені, зокрема, рішенням правління Національного Банку України від 05.10.2016 №323/БТ. Стосовно інших доказів суд вказав, що стороною не вказано, чому заявник не може самостійно отримати такі докази.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявником також було заявлено клопотання про витребування доказів.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у даній справі, якою скасовано судовий акт Північного апеляційного господарського суду та направлено справу на новий розгляд, зокрема, зазначено, що суд апеляційної інстанції таке клопотання ТОВ "Гастел Груп" не розглянув, в постанові суду апеляційної інстанції відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, частково задоволено наведене клопотання, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк копію рішення правління Національного Банку України від 05.10.2016 № 323/БТ. В разі неможливості запропоновано надати пояснення. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Гастел Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 на 12.04.2021.

06.04.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від АТ "КБ "Приватбанк" надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, до якого долучено копію рішення правління Національного Банку України №323/БТ від 05.10.2016 (3 аркуша). Клопотання мотивовано тим, що рішення правління Національного Банку України № 323 від 05.10.2016 містить гриф "Банківська таємниця", а тому з метою нерозголошення банківської таємниці справу слід розглядати в закритому судовому засіданні.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Суліма В.В., який входив до складу суду, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято справу № 910/18493/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Задоволено клопотання Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про розгляд справи в закритому судовому засіданні. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/18493/19 ухвалено проводити у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 на 28.04.2021. Зобов`язано ПАТ "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001), її Дніпропетровську дирекцію (просп. Дмитра Яворницького, 62, м. Дніпро, 49000) невідкладно, але не пізніше п`яти днів з дня вручення даної ухвали надати суду інформацію щодо обставин невручення поштового відправлення суду на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Гоголя, 15 кімната 416 та 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, кімната 444 (трек-номери 0411634202560, 0411634202579) з підтверджуючими її висновки доказами. Вручено дану ухвалу позивачу.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., який входив до складу суду, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. (суддя Сулім В.В. вже входив до складу суду, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 прийнято справу № 910/18493/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

У закрите судове засідання, що відбулось 28.04.02.2021, з`явилвся ліше представник відповідача. Представники позивача та третьої особи до судового засідання не з`явились. ТОВ "Гастел Груп" повідомлено про час та дату судового засідання належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення штрих-код №04116 3426928 4. ТОВ "Берсоль" повідомлялась судом апеляційної інстанції за двома адресами, повідомлення направлене за адресою вказаному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Челюскіна 8) повернута до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою , повідомлення направлене за адресою 49064, м. Дніпро, вул. Гомельська, 59, кв. 16, повернута до суду апеляційної інстанції з відміткою не розискано почтового користувача .

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ Приватбанк , ініційованої Національним банком України, ввело в оману ТОВ Гастел Груп про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями Боржника - ТОВ Берсоль у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало ТОВ Гастел Груп до укладення з Банком пов`язаних між собою кредитного договору №4Г16121Г від 17.11.2016 та договору поруки № 4Б13301И/П вiд 17.11.2016.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відсутність вищевказаних документів мала істотне значення при укладанні кредитного договору та договору поруки і підтверджує факт обману ТОВ Гастел Груп , адже якщо б ТОВ Гастел Груп , на момент укладання кредитного договору та договору поруки знало про відсутність даних забезпечень, воно не вчинило б оспорюванні правочини, а саме не укладало б кредитний договір та договір поруки з Банком.

5. Узагальнені доводи пояснень щодо апеляційної скарги

03.03.2021 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду, в яких сторона заперечувала проти вимог апеляційної скарги та вказувала, що витребуване рішення НБУ №323/БТ може підтвердити укладення договору поруки в рамках "трансформації" кредитного портфелю Банку. однак, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували його твердження, що договір поруки укладався саме з метою "трансформації" кредитного портфелю, більш того, у договорі поруки, як і в кредитному договорі, укладеному Банком з позивачем відсутні зазначення щодо "трансформації" кредитного портфелю.

Відповідач у своїх поясненнях також зазначає, що позивач помилково та навмисно стверджує про мету укладення ним Кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 ЦК України. Таким чином, твердження позивача про те, що укладення договору поруки було направлено на отримання прибутку, на думку відповідача, не відповідає дійсності та додатково спростовується його письмовими поясненнями.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

11.11.2016 ТОВ "Гастел Груп" звернулось до АТ КБ "Приватбанк" із заявкою на отримання кредиту. Цільове призначення позики: фінансування поточної діяльності підприємства.

Згідно з техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів сума кредиту 3 750 000 000,00 грн (п. 2), мета кредитування: фінансування поточної діяльності (п. 5).

17.11.2016 АТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ "Гастел Груп" (позичальник) уклали кредитний договір №4Г16121Г (далі - кредитний договір).

Пунктом А.1. кредитного договору сторони визначили вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

Згідно з умовами п. А.2. кредитного договору, ліміт цього кредитного договору: 3 750 000 000,00 (три мільярди сімсот п`ятдесят мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. У разі виникнення заборгованості позичальника перед банком з відшкодування витрат згідно з п. 2.2.13. ліміт цього договору збільшується на відповідну суму заборгованості, на цілі з відшкодування витрат згідно з п. 2.1.5. договору.

Пунктом А.3. кредитного договору сторони встановили термін повернення кредиту 10 листопада 2026.

Виконання зобов`язань позичальника забезпечуються договором застави.

17.11.2016 АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ТОВ "Гастел Груп" (поручитель) уклали договір поруки №4Б13301И/П відповідно до предмету якого, поручитель надав поруку перед кредитором за виконання ТОВ "Берсоль" своїх зобов`язань за:

- кредитним договором від 15.05.2013 року №4Б13301И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору І;

- кредитним договором від 11.11.2013 року №4Б13719И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- кредитним договором від 13.11.2013 року №4В13735И (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3;

- кредитним договором від 20.11.2014 року №4Б14346И (далі - кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 4.

Згідно з п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 3 договору поруки).

Умовами п. 4 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п. 5 договору поруки).

За умов п. 6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).

Згідно з п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором (п. 9 договору поруки).

Умовами п. 10 договору поруки сторони визначили, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором. Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.п. 11, 14 договору поруки).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися договірні правовідносини щодо кредитування та забезпечення виконання зобов`язання шляхом укладення договору поруки. Спір у справі стосується питання наявності підстав для визнання недійсним договору поруки укладеного на забезпечення зобов`язання третьої особи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гастел Груп" звернулось до АТ КБ "Приватбанк" із заявкою на отримання кредиту, згідно з якою цільове призначення позики: фінансування поточної діяльності підприємства.

Крім того, техніко-економічне обґрунтування від 11.11.2016, що були надані ТОВ "Гастел Груп" на адресу банку свідчить, що метою кредитування самим ТОВ "Гастел Груп" зазначено фінансування поточної діяльності підприємства.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за "старими" кредитами вказані документи не містять, так само, як не містять і посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки певної вигоди.

Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі, а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних ТОВ "Гастел Груп" договорів поруки та про інші обставини, якими останній обґрунтовує позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ст. 558 Цивільного кодексу України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Товариство помилково стверджує про мету укладення ним оспорюваного кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки. Водночас всі докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки (який є предметом спору) були спрямовані на отримання вигоди, не відповідають матеріалам справи та спростовуються наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 - 233 Цивільного кодексу України слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №910/17404/18.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статей 13, 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

При цьому обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Посилання скаржника на не витребування судом першої інстанції доказів на підтвердження його доводів відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Однак, як вбачається з поданого заявником клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, стороною взагалі не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, а міститься загальне посилання на те, що такі докази підтверджують доводи сторони (які саме, яку обставину, тощо не зазначено). Заявник просив витребувати кредитні договори та операції по ним, яким забезпечувалася порука. Про цьому, яку саме обставину підтвердять такі докази в контексті заявлених підстав позову (введення сторони в оману) стороною не зазначено. Відповідно, суд першої інтонації дійшов правомірного висновку про відмову позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів. До того ж, судом апеляційної інстанції було витребувано рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ. Однак, такий доказ не спростував наведених вище висновків суду.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Дії скаржника, який уклав спірний договір поруки, та в подальшому заявив позов про визнання вказаного правочину недійсним, суперечать його попередній поведінці (укладенню договору) та є недобросовісними.

Отже, ТОВ "Гастел Груп" не довело умислу Банку щодо введення його в оману при укладенні спірного правочину, а також обставин, які не відповідають дійсності, але є істотними для вчиненого ними правочину, у зв`язку з чим суди першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 910/18185/19 від 02.12.2020, №910/1500/20 від 26.04.2021 та 910/18845/19 від 26.04.2021, і в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів врахована судом апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки з огляду на недоведеність відповідних обставин.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гастел Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/18493/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/18493/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29.04.2021.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич