Ухвала

від 26.04.2021 по справі 752/20333/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа №752/20333/18

провадження №61-3304ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн , товариства з обмеженою відповідальністю Феар Рітейл про захист прав споживача та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн (далі - ТОВ Снек Продакшн ), товариства з обмеженою відповідальністю Феар Рітейл (далі - ТОВ Феар Рітейл ) про захист прав споживача та визнання дій протиправними. Посилався на порушення його права на участь у грі в рамках проведення рекламної акції на умовах, які були розроблені організатором та оприлюднені в засобах масової інформації з метою приваблення невизначеного кола осіб до придбання рекламного товару. Вказував, що його принижено обманом про чесну гру, позбавлено ймовірної можливості отримати встановлену організатором акції винагороду за участь в акції.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня

2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року залишено без змін.

01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в указаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків скарги, зокрема щодо уточнення прохальної частини касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не ставив питання щодо скасування судових рішень.

В уточненій касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру щодо захисту прав споживача шляхом визнання дій протиправними.

Разом з тим, вимог майнового характеру ОСОБА_1 заявлено не було.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Доводи заявника про те, що справа розглянута неналежним судом, склад якого визначений з порушенням норм права щодо відводу відхиляє, оскільки за твердженнями ОСОБА_1 неодноразові відводи він заявляв судді Мазуру Ю. Ю., а оскаржене рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року ухвалено під головуванням судді Хоменко В. С .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року було задоволено самовідвід судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю. Ю., справу № 752/20333/18 передано для вирішення питання про визначення судді для розгляду справи, в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Посилання заявника на тривалий розгляд справи не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на судові рішення у малозначній справі.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні

від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня

2015 року № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі Добріч проти Сербії , § 54).

Також, ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 2 і 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Снек Продакшн , товариства з обмеженою відповідальністю Феар Рітейл про захист прав споживача та визнання дій протиправними.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко