Рішення

від 20.09.2007 по справі 12/1406

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1406

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/1406

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Ткаченко Д.В. - дов. №07/44 від 09.02.07р. (брав участь в судових засіданнях 03.09.07 та 10.09.07; Кошарський О.В., дов. від 08.08.07 № 07/96 (брав участь в судовому засіданні  20.09.07)

від відповідача Кучеренко Л.В. - дов. №258 від 03.09.07р. (брала участь в судовому засіданні 03.09.07); Недашківський В.В. - дов. №158 від 09.07.07р.

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" (м. Київ)  

до Комунального підприємства "Малинтеплопостач" (м. Малин)

про стягнення 88693,01 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядаєтьсяу більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні 03.09.07р., у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:00 год. 10.09.07р. та до 16:30 год. 20.09.07р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача                       88 693,01 грн. заборгованості та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували. У відзивах на позовну заяву та поясненнях (а.с.93-95, том 1; 1- 3, 40, 55-57,148-149, том 2; 1-2, том 3) викладено обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.04р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, комітент) та Комунальним підприємством "Малинтеплопостач" (відповідач, комісіонер) був укладений договір комісії №12/04-282 (далі-Договір), відповідно до п.2.1 якого відповідач зобов'язався здійснювати діяльність по продажу теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від  від свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до вказівок останнього угоди із споживачами (а.с.11-15, том 1).

Під "угодою", згідно п.1.2. Договору, сторони розуміють договір купівлі-продажу теплової енергії або договір на послуги по забезпеченню тепловою енергією відповідних категорій споживачів, який укладений комісіонером в інтересах комітента.

Згідно п. 4.3. Договору в інтересах комітента (позивача) комісіонер (відповідач) зобов'язався від свого імені укласти угоди із споживачами теплової енергії, а саме з: населенням, бюджетними установами всіх рівнів, госпрозрахунковими підприємствами.

У відповідності до п. 4.12 договору, комісіонер зобов'язався супроводжувати укладені угоди, а саме: вести: обліково-розрахункові операції щодо угод; аналітичний облік угод; абонентську інформаційну базу та інше з наданням комітенту відповідного звіту на магнітних носіях; облік заборгованості державного бюджету за пільгами та субсидіями населенню.

За п. 3.4. Договору кількість та вартість теплової енергії, фактично переданої комітентом комісіонеру в кожному місяці зазначається сторонами в акті прийому-передачі теплової енергії  за формою, наведенною в додатку №1 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору вказаним актом сторони зобов'язалися оформити факт передачі та прийняття теплової енергії.

Пунктом 4.5. Договору сторони обумовили, що загальний обсяг теплової енергії, реалізованої комісіонером споживачам згідно укладених угод, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента.

У відповідності до п.п. 4.3, 4.4. Договору, угоди, укладені комісіонером із споживачами, в обов'язковому порядку повинні передбачати обов'язок споживача здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним;  розрахунок останніх за спожиту теплову енергію  виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента, зазначений в п.5.1.Договору (а.с. 106-110).

Відповідно до п. 4.7. Договору комісіонер зобов'язався забезпечити своєчасну оплату споживачами за спожиту теплову енергію по угодах, укладених на виконання умов Договору.

За положеннями п. 4.8 Договору комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами (третіми особами) зобов'язань по угодах, укладених відповідачем та третіми особами, на виконання п. 4.3. Договору. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру згідно п.5.2. договору (0,1 % від вартості фактично реалізованої теплової енергії; додаткова винагорода, (за умови делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії).

У випадку не забезпечення комісіонером виконання п. 4.4. Договору, останній зобов'язався відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів (п.6.3. Договору).

Обов'язковою умовою виконання Договору, згідно п.4.9, є складання між комітентом та комісіонером станом на 01 число місяця, наступного за розрахунковим, акту звірки розрахунків з реалізації теплової енергії.

Строк дії вказаного договору, в частині виконання доручення визначено з 01.10.04р. по 30.09.05р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх виконання.

За даними позивача, в період з жовтня 2004 року по квітень 2005 року, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 6737,00 гігакалорій на загальну суму 700179 грн.81 коп., а відповідач прийняв обумовлену в договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Факт приймання-передачі теплової енергії на вказану суму, у вказаному періоді, відповідно до договору комісії, підтверджується Актами №10 К/282 за жовтень 2004р., №11 К/282 за листопад 2004р., №12К/282 за грудень 2004р., №01 К/282 за січень 2005р., №02 К/282 за лютий 2005р., №03 К/282 за березень 2005р., №04 К/282 за квітень 2005р. (а.с. 26-32, том 1).

Здійснення відповідачем реалізації теплової енергії кінцевим споживачам підверджується звітами комісіонера та, укладеними ним договорами на постачання теплової енергії споживачам (а.с. 33-47, том 1, а.с. 21-39, том 2).

Оскільки строк виконання зобов'язаннь комісіонера щодо проведення розрахунків за вказаним Договором не був визначений, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України та на виконання п.4.8. Договору, позивач направив відповідачу вимогу від 27.03.07р. №54/11-51901259 про погашення заборгованості за договором №12/04-282 від 01.10.04р.  Вимогою позивач повідомив відповідача про наявність боргу за поставлену теплову енергію та просив сплатити його відповідно до зобов'язань, які відповідач взяв на себе згідно умов  Договору (а.с. 67, том 1).

Відповіді на час звернення з позовом до суду від відповідача не надійшло.

На дату подачі позову, за даними позивача, заборгованість за поставлену теплову енергію згідно Договору №12/04-282 від 01.10.04р. становить 88693,01 грн. ( а с. 68-82).

Наявність заборгованості підтверджується, підписаними сторонами, звітами комісіонера (відповідача) за жовтень 2004 року - грудень  2005 року, складеними у відповідності до п.4.9 Договору, в яких зазначено суму боргу комісіонера за продаж теплової енергії (а.с. 33-47, том 1).

Заборгованість споживачів, в заявленому позивачем розмірі, підтверджується Актом звірки розрахунків, які здійснені споживачами теплової енергії за спожиту теплову енергію від 03.09.07р. (а.с.160, том 2). Як вбачається з акта, відповідач підтверджує, що споживачами теплової енергії не проведені розрахунки на суму 88693,01 грн.

Відповідач проти позову заперечує. В письмових відзивах на позовну заяву та поясненнях (а.с.93-95, том 1; а.с.148,149, том 2; а.с.1,2 том 3) стверджує, що зазначена позивачем сума боргу по Договору  №12/04-282 від 01.10.04р. не відповідає дійсності, оскільки заборгованість існує в обох сторін по Договору. Вказане пояснив тим, що:

1) вимога-повідомлення від 27.03.07р., всупереч чинному законодавству була передана по факсу (а.с.105, том 1);

2) позивач не сплачував комісіонеру комісійні згідно п.5 договору;

3) позивач не врахував договір №17/04-281 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії, укладений сторонами 01.10.04р. (а.с.118-123, том 1), який на його думку взаємопов'язаний зі спірним договором комісії та, по якому рахується заборгованість позивача перед відповідачем (за даними останнього).

Вважає, що особливу форму відповідальності - делькредере, ДП «Малинтеплопостач» не може нести, оскільки в п.6 Договору сторони її не передбачили.

Вказав, що оскільки власником переданої споживачам теплової енергії та коштів, які останні мають за неї йому сплатити є позивач, останній має право лише на відшкодування неустойки. Крім того, у відповідності до ст. 1022 ЦК України, позивач втратив право пред'явлення вимог до відповідача, оскільки в 30-денний термін не звертався із запереченнями до поданного останнім звіту.

У письмових відзивах та поясненнях (а.с 1- 3, 40, 55-57,148-149, т. 2; а.с.1-2, т. 3) відповідач зазначив, що позивач по відношенню до нього не виконав ні основного, ні додаткового зобов'язання. Вважає, що основне зобов'язання (по укладенню договорів продажу теплової енергії) ним виконано повністю, а додаткове – було нав'язане позивачем.

На думку відповідача, для покладення на нього додаткового грошового зобов'язання позивач повинен був укласти з КП «Малинтеплопостач» договір поруки. Оскільки такий договір не укладено, відповідач не несе відповідальність за невиконання грошового зобов'язання – делькредере. Крім того, стверджує, що в Договорі не встановлено конкретних умов відповідальності за делькредере (а.с.1,3, 55-57, том 2). Зазначив, що ведення позабалансового обліку реалізованої теплової енергії та оплату за неї підприємству-відповідачу також було нав'язано, тобто підприємство безкоштовно виконувало обсяг робіт за позивача (а.с.40, том 2).

Оцінивши в сукупності матеріали справи  господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення на підставі слідуючого.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3. ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння умова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладаючи договір комісії №12/04-282 від 01.10.04р. сторони дотрималися вказаних вимог та узгодили всі його пункти.

Зокрема, за спільною домовленістю в п.4.8. встановили, що комісіонер (відповідач) приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по укладених комісіонером угодах. За вказаних обставин безпідставним є твердження відповідача про те, що додаткове зобов'язання – делькредере, ведення позабалансового обліку реалізованої теплової енергії і оплати за неї підприємству-відповідачу, йому було нав'язано позивачем.

Згідно ст.1011 ЦК України за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За положеннями ч.3 ст.1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом  за  невиконання третьою  особою  договору,  укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Тобто делькредере є видом поруки, додатковим зобов'язанням комісіонера перед комітентом за третю особу по укладеному договору комісії. Наявність делькредере в договорі означає, що комісіонер за особливу винагороду бере на себе поруку за виконання договору третьою особою і несе матеріальну відповідальність за невиконання останнім зобов'язань. Тобто, при наявності в договорі умови делькредере комітент має право вимагати від комісіонера відшкодування збитків, які йому завдано невиконанням умов договору комісії третьою особою. Поняття поруки та делькредере не можна ототожнювати, оскільки вони різняться досить суттєвими відмінностями.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено укладення договору делькредере у вигляді окремого документу, навпаки зі ст. 1016 ЦК України вбачається, що це окреме зобов'язання по договору комісії.

Отже, щоб вважати таке зобов'язання прийнятим, сторонам достатньо вказати про нього у договорі комісії. Чинним законодавством не передбачено і вимоги до змісту умов делькредере.

Зокрема, про прийняття комісіонером делькредере вказано в п.4.8. Договору.

Як вбачається зі спірного договору комісії сторони обумовили, що забезпеченням поруки (п.4.8, 5.2 Договору) є сума винагороди комісіонеру.

У п.6.3. Договору сторони вказали, що у випадку незабезпечення комісіонером виконання п.4.4. Договору, останній зобов'язується відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів.

Зазначеним спростовується позиція відповідача стосовно того, що особливу форму відповідальності – делькредере ДП «Малинтеплопостач» не може нести, оскільки в п.6 Договору сторони її не передбачили, не встановлено конкретних умов відповідальності за делькредере та твердження відповідача, що позивач має право лише на відшкодування неустойки.

З вищевказаного вбачається, що за волею сторін в договір комісії №12/04-282 від 01.10.04р. було включено істотні умови і по договору комісії і по делькредере.

Враховуючи викладене, безпідставними також є твердження відповідача стосовно того, що для покладення на нього виконання додаткового грошового зобов'язання за третю особу, потрібно було укласти з КП "Малинтеплопостач" договір поруки.

Строк проведення розрахунків сторонами не було визначено в договорі, тому у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що  позивач направив відповідачу вимогу від 27.03.07р. №54/11-51901259 про погашення заборгованості за договором №12/04-282 від 01.10.04р.  і останній отримав її 04.04.07р. (а.с.105), розрахунки повинні були бути проведеними до 11.04.07р. (04.04.07р. + 7 днів ).

Оскільки, ні у вказаний строк, ні на день звернення до суду заборгованність не було погашено відповідачем, додаткові кошти від споживачів за укладеними ним угодами на рахунок позивача не надходили, останній правомірно просить стягнути з відповідача заборгованність по договору комісії в сумі 88693,01 грн., що не суречить вимогам чинного законодавства та відповідає умовам договору.

Слід також  зазначити, що безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що вимога-повідомлення від 27.03.07р. була передана по факсу (а.с.105, т. 1) всупереч чинному законодавству, оскільки останнім не передбачено обмежень щодо способу її пред'явлення.

Також відповідач безпідставно вважає, що позивач втратив право пред'явлення вимог до відповідача, в зв'язку з тим, що  в 30-денний термін не звертався із запереченнями до поданного ним звіту, обгрунтовуючи зазначене ст. 1022 ЦК України. Зі змісту вказанної статті вбачається, що неподача вказаних заперечень є підставою вважати звіт комісіонера прийнятим, що в жодному разі не обмежує право комітента на пред'явлення до комісіонера вимоги щодо проведення розрахунків за договором комісії.

Суд не може погодитись з відповідачем стосовно того, що при здійсненні розрахунку заборгованості, позивач мав врахувати договір №17/04-281 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії, укладеного сторонами 01.10.04р. (а.с.118-123, том 1), який, на думку відповідача, взаємопов'язаний зі спірним договором комісії та, по якому рахується заборгованість позивача перед відповідачем (за даними останнього).  

Зазначений висновок суду грунтується на тому, що умовами договору комісії не передбачається погашення заборгованості за реалізовану відповідачем теплову енергію шляхом заліку заборгованості позивача по договору №17/04-281 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енегії.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд,   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.  34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи і  підлягає задоволенню в сумі 88693,01 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

 На підставі ст.ст. 525, 526, 1016, 1022 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплопостач", Житомирська обл., м. Малин., вул. В.Стуса - 23, 4-а, код 32277172

на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код 32587579,

- 88693,01 грн. боргу;

- 886,93 грн. - витрат по сплаті держмита;

- 118,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам