Ухвала

від 30.04.2021 по справі 640/15279/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 квітня 2021 року м. Київ№ 640/15279/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Морвел доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві (відповідач-1); Державної податкової служби України (відповідач-2) провизнання протиправними та скасування рішень ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Морвел (надалі - позивач) звернулося із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач-1), та Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати:

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993131/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49698/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993140/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 04.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49699/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993133/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 05.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49672/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993136/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 08.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49675/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993132/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 10.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49692/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993139/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 12.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49678/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993141/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 15.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49673/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

2) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні:

№ 1 від 01.10.2018 на суму 290 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 343,33 грн.;

№ 2 від 04.10.2018 на суму 292 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 676,67 грн.;

№ 3 від 05.10.2018 на суму 363 571,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 595,20 грн.;

№ 4 від 08.10.2018 на суму 454 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 75 744,00 грн.;

№ 6 від 10.10.2018 на суму 369 388,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 61 564.80 грн.;

№ 10 від 12.10.2018 на суму 309 280,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 51 546,80 грн.;

№ 12 від 15.10.2018 на суму 321 151,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 53 525,20 грн., складені Товариством з обмеженою відповідальністю Морвел , в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її отримання, а саме: 31.10.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.10.2018 між позивачем та ТОВ Інкор ЛТД було укладено договір купівлі-продажу № 0110/1, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах договору; в рамках співробітництва за вказаним договором позивачем було реалізовано ТОВ Інкор ЛТД 21 052,24 кг бувших у використанні титанових виробів на загальну суму 2 399 973,96 грн., в т.ч. ПДВ 20% 399 995,66 грн., що підтверджується специфікаціями № 1 від 01.10.2018, № 2 від 04.10.2018, № 3 від 05.10.2018, № 4 від 08.10.2018, № 5 від 10.10.2018, № 6 від 12.10.2018, № 7 від 15.10.2018; за вказаними операціями позивачем було складено податкові накладні № 1 від 01.10.2018 на суму 290 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 343,33 грн., № 2 від 04.10.2018 на суму 292 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 676,67 грн., № 3 від 05.10.2018 на суму 363 571,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 595,20 грн., № 4 від 08.10.2018 на суму 454 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 75 744,00 грн., № 6 від 10.10.2018 на суму 369 388,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 61 564,80 грн., № 10 від 12.10.2018 на суму 309 280,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 51 546,80 грн., № 12 від 15.10.2018 на суму 321 151,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 53 525,20 грн.; вказані податкові накладні було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстрацію податкових накладних було зупинено податковим органом із посиланням на п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків; позивач не має ознак ризиковості платника податків, передбачених 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків; документи на підтвердження реальності господарських операцій було подано позивачем до контролюючого органу; втім в реєстрації податкових накладних було відмовлено, що є втручанням в господарську діяльність позивача, а також порушенням ст. 19 Конституції України, п.п. 21.1.1, 21.1.3, 21.1.4 п. 21.1. ст. 21 ПК України та ч. 5 ст. 19 ГК України.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15279/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 було здійснено заміну відповідачів, а саме: замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 39439980) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 43141267); замінено відповідача Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) правонаступником - Державною податковою службою України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393).

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. На обґрунтування причин пропуску звернення до адміністративного суду із позовом позивач зазначив, що у штаті ТОВ Морвел відсутні юристи, а директор вказаного підприємства ОСОБА_1 є його єдиним працівником; директору був потрібен тривалий час для підготовки позовної заяви; внаслідок несприятливих погодних умов 27.06.2018 (гроза, зливи, шквальний вітер) частину документів ТОВ Морвел було втрачено, і позивачу знадобився тривалий час для відновлення таких документів.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо причин пропуску строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

№ 1 від 01.10.2018 на суму 290 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 343,33 грн.,

№ 2 від 04.10.2018 на суму 292 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 676,67 грн.,

№ 3 від 05.10.2018 на суму 363 571,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 595,20 грн.,

№ 4 від 08.10.2018 на суму 454 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 75 743,67 грн.,

№ 6 від 10.10.2018 на суму 369 388,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 61 564,80 грн.,

№ 10 від 12.10.2018 на суму 309 280,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 51 546,80 грн.,

№ 12 від 15.10.2018 на суму 321 151,19 грн., в т.ч. ПДВ 20% 53 525,20 грн.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993131/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49698/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993140/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 04.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49699/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993133/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 05.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49672/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993136/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 08.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49675/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993132/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 10.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49692/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993139/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 12.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49678/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993141/41728109, позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 15.10.2018.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49673/41728109/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати:

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993131/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49698/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993140/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 04.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49699/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993133/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 05.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49672/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993136/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 08.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49675/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993132/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 10.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49692/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993139/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 12.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49678/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993141/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 15.10.2018;

- рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49673/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

2) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні:

№ 1 від 01.10.2018 на суму 290 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 343,33 грн.;

№ 2 від 04.10.2018 на суму 292 060,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48 676,67 грн.;

№ 3 від 05.10.2018 на суму 363 571,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 595,20 грн.;

№ 4 від 08.10.2018 на суму 454 462,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 75 744,00 грн.;

№ 6 від 10.10.2018 на суму 369 388,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 61 564.80 грн.;

№ 10 від 12.10.2018 на суму 309 280,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 51 546,80 грн.;

№ 12 від 15.10.2018 на суму 321 151,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% 53 525,20 грн., складені Товариством з обмеженою відповідальністю Морвел , в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її отримання, а саме: 31.10.2018.

Згідно з відміткою вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва позов ТОВ Морвел у цій справі подано 13.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вирішено відступити від висновку про застосування п. 56.18 ст. 56 ПК України у подібних правовідносинах та сформульовано новий правовий висновок.

Судом касаційної інстанції зазначено, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18 зазначено таке: Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України судова палата вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання .

Судом встановлено, що позивач для оскарження рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних від 19.11.2018 № 993131/41728109, від 19.11.2018 № 993140/41728109, від 19.11.2018 № 993133/41728109, від 19.11.2018 № 993136/41728109, від 19.11.2018 № 993132/41728109, від 19.11.2018 № 993139/41728109, від 19.11.2018 № 993141/41728109, скористався процедурою адміністративного оскарження, в результаті якої ДФС України були прийняті рішення: від 10.12.2018 № 49698/41728109/2, від 10.12.2018 № 49699/41728109/2, від 10.12.2018 № 49672/41728109/2, від 10.12.2018 № 49675/41728109/2, від 10.12.2018 № 49692/41728109/2, від 10.12.2018 № 49678/41728109/2, від 10.12.2018 № 49673/41728109/2, якими скарги позивача залишено без задоволення.

Враховуючи, що за результатом розгляду скарг ТОВ Морвел контролюючим органом 10.12.2018 були прийняті та вручені рішення про відмову у їх задоволенні, а позов у цій справі подано 13.08.2019 (тобто більше ніж через 8 місяців), суд приходить до висновку про порушення позивачем тримісячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічний правовий висновок був зроблений Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 по справі № 809/1087/17.

Позивач в якості поважності причин пропущення строку на звернення до суду зазначив, що у штаті ТОВ Морвел відсутні юристи, а директор вказаного підприємства ОСОБА_1 є його єдиним працівником; директору був потрібен тривалий час для підготовки позовної заяви; на підставі наказу № 1-о від 03.06.2019 директор ТОВ Морвел перебував у відпустці; внаслідок несприятливих погодних умов 27.06.2018 (гроза, зливи, шквальний вітер) частину документів ТОВ Морвел було втрачено, і позивачу знадобився тривалий час для відновлення таких документів.

Разом з тим суд акцентує увагу, що за приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Натомість в порушення наведених норм позивачем не подано доказів на підтвердження обставин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, як-то доказів втрати та доказів відновлення позивачем фінансово-господарських документів; доказів несприятливих погодних умов та причинно-наслідкового зв`язку таких умов із втратою позивачем документів; доказів того факту, що директор є єдиним працівником ТОВ Морвел тощо.

Єдиним доказом на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, який надає позивач, є наказ № 1-о про надання відпустки від 03.06.2019, з якого вбачається, що в період з 05.06.2019 по 29.06.2019 директор ТОВ Морвел ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці тривалістю 24 календарних днів.

Натомість, тримісячний строк звернення позивача із адміністративним позовом до суду сплив 10.03.2019, тобто через три місяці після отримання позивачем рішень про розгляд скарг від 10.12.2018. Іншими словами, вказаний строк сплив ще задовго до щорічної відпустки директора ТОВ Морвел ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд зауважує, що юридична відповідальність, як наслідок несвоєчасної реалізації прав, може також стосуватися і певних процесуальних обмежень, в тому числі обмежень щодо права особи у зверненні до суду у випадках, визначених законом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ( Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain № 11681/85).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 123 КАС України встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо суд після відкриття провадження в адміністративній справі встановить факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку, будуть визнані судом неповажними.

Враховуючи, що позивачем у частині обґрунтування поважності пропущення строку на звернення з позовом до адміністративного суду не надано належних та достатніх доказів, а також за відсутності інших обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза тримісячним строком відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, суд доходить висновку, що позов ТОВ Морвел підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю Морвел Терещенка Є.Б. про поновлення строку на звернення до суду - відмовити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Морвел залишити без розгляду.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя К.С. Пащенко