Постанова

від 26.07.2021 по справі 640/15279/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15279/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОРВЕЛ на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОРВЕЛ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю МОРВЕЛ звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати: рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993131/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49698/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993140/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 04.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49699/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993133/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 05.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49672/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993136/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 08.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49675/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993132/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 6 від 10.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49692/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993139/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 10 від 12.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49678/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.11.2018 № 993141/41728109, яким позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 15.10.2018; рішення Комісії з питань розгляду скарг від 10.12.2018 № 49673/41728109/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні: № 1 від 01.10.2018 на суму 290060,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 48343,33 грн; № 2 від 04.10.2018 на суму 292060,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 48676,67 грн; № 3 від 05.10.2018 на суму 363571,20 грн, в т.ч. ПДВ 20% 60595,20 грн; № 4 від 08.10.2018 на суму 454462,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 75744,00 грн; № 6 від 10.10.2018 на суму 369388,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% 61564,80 грн; № 10 від 12.10.2018 на суму 309280,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% 51546,80 грн; № 12 від 15.10.2018 на суму 321151,20 грн, в т.ч. ПДВ 20% 53525,20 грн, складені Товариством з обмеженою відповідальністю Морвел , в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її отримання, а саме: 31.10.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року у задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю Морвел Терещенка Є.Б. про поновлення строку на звернення до суду відмовлено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Морвел залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у частині обґрунтування поважності пропущення строку на звернення з позовом до адміністративного суду не надано належних та достатніх доказів, а також за відсутності інших обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза тримісячним строком відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, позов ТОВ Морвел підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що вирішуючи питання строку звернення до суду слід керуватись п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк звернення до суду, а саме 1095 днів. Вказує, що неврахування вимог чинного законодавства у частині права на звернення до суду позбавило позивача можливості належного розгляду його позовних вимог. Крім того, зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з поважних причин.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

На обґрунтування причин пропуску звернення до адміністративного суду із позовом позивач зазначив, що у штаті ТОВ Морвел відсутні юристи, а директор вказаного підприємства Терещенко Є.Б. є його єдиним працівником; директору був потрібен тривалий час для підготовки позовної заяви; внаслідок несприятливих погодних умов 27.06.2018 (гроза, зливи, шквальний вітер) частину документів ТОВ Морвел було втрачено, і позивачу знадобився тривалий час для відновлення таких документів.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Судом наголошено, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, не повідомив. При цьому в даних правовідносин застосовується саме тримісячний строк звернення до суду, а не строк у 1095 днів, як вказує позивач.

Інших підстав, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з даним позовом та могли бути визнані судом поважними, заявник не зазначив.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо необхідності застосування строку 1095 днів до заявлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних від 19.11.2018 № 993131/41728109, від 19.11.2018 № 993140/41728109, від 19.11.2018 №993133/41728109, від 19.11.2018 № 993136/41728109, від 19.11.2018 № 993132/41728109, від 19.11.2018 № 993139/41728109, від 19.11.2018 № 993141/41728109, та рішень від 10.12.2018 № 49698/41728109/2, від 10.12.2018 № 49699/41728109/2, від 10.12.2018 № 49672/41728109/2, від 10.12.2018 № 49675/41728109/2, від 10.12.2018 № 49692/41728109/2, від 10.12.2018 № 49678/41728109/2, від 10.12.2018 № 49673/41728109/2, якими скарги позивача залишено без задоволення.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20), у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною четвертою статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/3902/2020.

Враховуючи, що за результатом розгляду скарг ТОВ Морвел контролюючим органом 10.12.2018 були прийняті та вручені рішення про відмову у їх задоволенні, а позов у цій справі подано 13.08.2019 (тобто більше ніж через 8 місяців), суд першої інстанції вірно встановив порушення позивачем тримісячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.

Позивач в якості поважності причин пропущення строку на звернення до суду зазначив, що у штаті ТОВ Морвел відсутні юристи, а директор вказаного підприємства Терещенко Є.Б. є його єдиним працівником; директору був потрібен тривалий час для підготовки позовної заяви; на підставі наказу № 1-о від 03.06.2019 директор ТОВ Морвел перебував у відпустці; внаслідок несприятливих погодних умов 27.06.2018 (гроза, зливи, шквальний вітер) частину документів ТОВ Морвел було втрачено, і позивачу знадобився тривалий час для відновлення таких документів.

Разом із тим, позивачем не подано доказів на підтвердження обставин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, як-то доказів втрати та доказів відновлення позивачем фінансово-господарських документів; доказів несприятливих погодних умов та причинно-наслідкового зв`язку таких умов із втратою позивачем документів; доказів того факту, що директор є єдиним працівником ТОВ Морвел тощо.

Єдиним доказом на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, який надає позивач, є наказ № 1-о про надання відпустки від 03.06.2019, з якого вбачається, що в період з 05.06.2019 по 29.06.2019 директор ТОВ Морвел Терещенко Є.Б. перебував у щорічній основній відпустці тривалістю 24 календарних днів.

Натомість, тримісячний строк звернення позивача із адміністративним позовом до суду сплив 10.03.2019, тобто через три місяці після отримання позивачем рішень про розгляд скарг від 10.12.2018.

Тобто, вказаний строк сплив ще задовго до щорічної відпустки директора ТОВ Морвел Терещенко Є.Б.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгі ).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Більше того, поняття особа повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доводи апелянта, що правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, який було застосовано при прийнятті рішення суду першої інстанції, було висловлено після виникнення спірних правовідносин, а тому не може братися судом до уваги, є необгрунтованими, оскільки правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню до відповідних правовідносин та не мають обмежень у часі для такого застосування.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 123 КАС України встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо суд після відкриття провадження в адміністративній справі встановить факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку, будуть визнані судом неповажними.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем не наведено причин, наявність яких йому перешкоджала оскаржити дії суб`єкта владних повноважень у визначений строк.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОРВЕЛ - залишити без задоволення , а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна