Постанова
від 08.04.2021 по справі 280/3624/20
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3624/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)

в адміністративній справі №280/3624/20 за позовом Приватного підприємства "Вера Кучина" до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватного підприємства "Вера Кучина", звернувся 01.06.2020 до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив (а.с. 130-131):

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 7529/648/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року, винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу в розмірі 94460 грн. за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю, а саме допущення до роботи без укладення трудового договору двох осіб.

Також позивачем було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (вх.№42363 від 14.09.2020).

Позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, порушено право об`єкта відвідування на надання пояснень та зауважень та захист своїх прав, що є суттєвим процесуальним порушенням діючого законодавства та порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Крім того, постанова про накладення штрафу винесена на підставі хибних висновків про допущення до роботи без оформлення трудових відносин двох неоформлених осіб, зазначених в Акті. Вказує, що в приміщенні ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 здійснюють господарську діяльність окремо один від одного на підставі укладених договорів оренди два суб`єкти господарювання - Приватне підприємство Вера Кучина та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Приміщення має один єдиний вхід, який використовується відвідувачами та обома суб`єктами, що здійснюють діяльність в орендованому приміщенні. Діяльність обох суб`єктів господарювання пов`язана з обслуговуванням відвідувачів в ресторані. Приватне підприємство ТЕРРО ГРУП надає персонал в розпорядження позивачу на підставі укладеного договору аутстаффінгу на підставі затверджених двома сторонами графіків та заявок на надання персоналу. ФОП ОСОБА_1 , який веде діяльність за тією ж адресою, що і позивач, також отримує персонал на умовах договору аутстаффінгу від ПП ТЕРРО ГРУП . Вказує, що ПП ВЕРА КУЧИНА 18 лютого 2020 року не отримувало від ПП ТЕРРО ГРУП в розпорядження на умовах договору аутстаффінгу адміністратора ОСОБА_2 . ПП ТЕРРО ГРУП за заявкою від 31 січня 2020 року направлено до ПП ВЕРА КУЧИНА двох адміністраторів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Даний факт підтверджується поясненнями позивача від 19 лютого 2020 року, та графіком роботи на лютий 2020 року де ОСОБА_5 відсутня. Також вказує, що ОСОБА_6 є оформленим працівником ПП ТЕРРО ГРУП (прийнята на посаду офіціанта, працює на підставі посадової інструкції (копія додається), та направлена ПП ТЕРРО ГРУП для виконання обов`язків на ПП ВЕРА КУЧИНА . Це підтверджується документами, що додаються: копією наказу про прийняття на роботу №ТГ78-к/тр від 25 квітня 2019 року, копією посадової інструкції, договором аутстаффінгу, заявкою на надання персоналу, графіком роботи на лютий 2020 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №ЗП 7529/648/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року, винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу у сумі 94 460,00 грн. - стягнуто на користь Приватного підприємства «ВЕРА КУЧИНА» (69065, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, буд. 18, кв. 516, ЄДРПОУ 43309955) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, будинок 25, ЄДРПОУ: 39833546) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач, приймаючи цю постанову та притягуючи позивача до відповідальності, не встановив необхідних обставин для кваліфікації дій позивача як правопорушення, не надав таким обставинам належної правової оцінки, чим порушив вимоги Конституції України, КЗПП України, відтак оскаржувана постанова відповідача №ЗП 7529/648/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року є безпідставною і не ґрунтується на законі, а тому є протиправною. Крім цього, враховуючи фактичний об`єм наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат відповідно до категорії справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що витрати на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 6000 грн. є співмірними, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що претензії позивача є абсолютно необґрунтованими, адже усі законодавчі вимоги щодо процедури проведення інспекційного відвідування, документального оформлення результатів його здійснення, а також порядок накладення штрафу на позивача за виявлені порушення ним трудового законодавства були дотримані відповідачем у повному обсязі. Зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність винесеної постанови про накладення штрафу. Вважає, що надав належні та допустимі докази, пояснення стосовно прийнятих субЙ'єктом владних повноважень рішень та діяв в законному порядку з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками на позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення. Крім цього, вказує, що вважає помилковим рішення суду в частині присудженого на користь позивача розміру судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у сумі 6000грн., оскільки в Акті виконаних робіт не вказано дату судового засідання, в якому адвокат приймав участь, а реальна тривалість судового засідання склала менше години.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України О.Гончарука від 22 січня 2020 року №2313/0/1-20 про вжиття заходів щодо детінізації зайнятості у сфері торгівлі товарами та послугами, відповідно до підпункту 3 та пункту 8 пункту 5 Порядку №823, керівництвом Головного управління прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування Позивача та видано наказ від 07 лютого 2020 року №248 про проведення заходу державного нагляду (контролю) ПП ОСОБА_7 .

На підставі наказу оформлено направлення від 07 лютого 2020 року №218 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

З 12 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування ПП ВЕРА КУЧИНА , за результатами проведення перевірки порядку оформлення трудових відносин за 2019 рік, 21 лютого 2020 року складено Акт №ЗП529/648/АВ.

У Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що Приватним підприємством «ВЕРА КУЧИНА» порушено частину 1 статті 21, частину 1 статті 24, частину 3 статті 24 КЗпП.

03 березня 2020 року позивачем подано заперечення вих.№3 до Акту інспекційного відвідування №ЗП529/648/АВ від 21 лютого 2020 року.

За результатами розгляду заперечень позивача Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області надано лист №08/03.4-06/2336 від 05 травня 2020 року, яким заперечення позивача до уваги не прийняті.

На підставі Акту інспекційного відвідування №ЗП7529/648/АВ від 21 лютого 2019 року винесена Постанова про накладення штрафу №ЗП7529/648/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року, якою накладено штраф у сумі 94 460грн. за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю, а саме допущення до роботи без укладення трудового договору двох осіб. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України Про зайнятість населення , КЗПП.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін .

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням віповідача до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗПП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

В силу частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, для вирішення питання про відповідальність особи на підставі частини 2 статті 265 КЗПП України, уповноважена посадова особа Держпраці та її територіальних органів повинна за загальним правилом встановити суть правопорушення, обставини його вчинення та докази, які це підтверджують.

Така сукупність дій включає і установлення обставин, чи взагалі мало місце правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення відповідача прийнято на підставі акту інспекційного відвідування №ЗП529/648/АВ від 21 лютого 2020 року згідно якого відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 21, частини 1 статті 24, частини 3 статті 24 КЗпП.

Це порушення, на думку інспектора, полягало у тому, що на час здійснення інспекційного відвідування за адресою фактичного здійснення позивачем господарської діяльності на робочих місцях знаходилось два працівники, однак жодного документа, що підтверджує укладення з ними трудових договорів не надано, тому відповідачем зроблено висновок, що позивачем ці працівники допущені до роботи без укладення трудового договору.

Згідно частини 3 статті 24 КЗПП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 24 та статтею 21 КЗПП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже, передбачену статтею 265 КЗПП України відповідальність за порушення приписів статті 24 цього ж Кодексу має нести роботодавець, тобто особа, безпосередньо з якою у працівника виникли трудові правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення інспекційного відвідування на робочих місцях знаходились, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

Під час інспекційного відвідування представником ПП ОСОБА_7 надано договір надання послуг аутстаффінгу персоналу №АУ-ТГ-ВК від 18 листопада 2019 року.

При цьому, в ході розгляду справи зясовано, що в приміщенні ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 здійснюють господарську діяльність окремо один від одного на підставі укладених договорів оренди нежитлового приміщення (а.с.49) два суб`єкти господарювання - Приватне підприємство Вера Кучина та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Також підтверджено, що приміщення має один єдиний вхід, який використовується обома суб`єктами господарювання, що здійснюють діяльність в орендованому приміщенні.

В свою чергу діяльність обох суб`єктів господарювання пов`язана з обслуговуванням відвідувачів в ресторані.

Зокрема, Приватне підприємство ТЕРРО ГРУП надає персонал в розпорядження позивачу на підставі укладеного договору аутстаффінгу на підставі затверджених двома сторонами графіків та заявок на надання персоналу.

Водночас, при проведенні інспекційного відвідування посадовій особі відповідача було повідомлено про виконання двома особами певних функцій на підставі договору аутстаффінгу, яке позивачем розцінюється як оренда персоналу, натомість відповідач ті самі дії розцінює як допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

Матеріали справи містять договір аутстаффінгу №АУ-ТГ-ВК від 18 листопада 2019 року, укладений між Приватним підприємством ТЕРРО ГРУП , як виконавцем та Приватним підприємством ВЕРА КУЧИНА , як клієнт , судом встановлено, що його предметом є: надання Виконавцем Клієнту за плату послуг з надання персоналу, відповідно до якої Виконавець направляє у розпорядження Клієнта одну або декількох фізичних осіб для участі в господарському процесі Клієнта, а саме функцій пов`язаних з реалізацією товарів та послуг (підпункт 1.1 пункту 1 договір аутстаффінгу №АУ-ТГ-ВК від 18 листопада 2019 рок).

Відповідно до пункту 4 договору №АУ-ТГ-ВК визначено, що виконавець, виконуючи умови цього Договору, зобов`язаний:

- виконувати пошук та підбір персоналу;

- зараховувати кандидатів до свого штату та оформлювати їх згідно вимог трудового законодавства України;

- нараховувати та виплачувати заробітну плату та компенсації співробітникам, а також утримувати податки та збори, передбачені діючим українським законодавством;

- вести кадровий облік та заповнювати кадрову документацію особисті справи, трудові книжки співробітників та інше.

Отже, за умовами договору Приватне підприємство ТЕРРО ГРУП зобов`язане вести кадровий облік та заповнювати кадрову документацію особисті справи, трудові книжки співробітників, тобто є роботодавцем відповідних працівників .

Матеріали справи містять: заявку, акт про виконання робіт, графік роботи, наказ Приватного підприємства ТЕРРО ГРУП №ТГО19-к/тр від 30 січня 2020 року про прийняття ОСОБА_5 на посаду адміністратора, наказ Приватного підприємства ТЕРРО ГРУП №ТГО78-к/тр від 25 квітня 2019 року про прийняття ОСОБА_9 на посаду офіціанта.

На адвокатський запит від 12 травня 2020 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повідомлено про те, що ОСОБА_10 надає послуги ФОП ОСОБА_1 на підставі №АУ-ТГ-ДК надання послуг аутстаффінгу персоналу.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що 19 лютого 2020 року позивач надав документи та пояснення на вимогу №ЗП7529/648/АВ від 18 лютого 2020 року, в якій зазначив, що адміністратор ОСОБА_11 не направлялася до ПП ВЕРА КУЧИНА за договором №АУ-ТГ-ВК надання послуг аутстаффінгу персоналу від 18 листопада 2019 року, що укладений з Приватним підприємством ТЕРРО ГРУП . Валерія знаходиться в приміщенні ресторану за заявкою іншого суб`єкта господарювання, а саме ФОП ОСОБА_1 .

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку, що по суті відповідачем не надано до суду доказів які б спростовували той факт що ОСОБА_10 виконувала трудові обов`язків без працевлаштування на ПП ВЕРА КУЧИНА .

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_9 є працівником ПП ТЕРРО ГРУП , та направлена ПП ТЕРРО ГРУП для виконання обов`язків на ПП ВЕРА КУЧИНА (наказ про прийняття на роботу №ТГ78-к/тр від 25 квітня 2019 року).

Також необхідно звернути увагу на те, що 20 лютого 2020 року від ПП ВЕРА КУЧИНА на адресу ПП ТЕРРО ГРУП направлено лист/заявку вих.№2 відповідно до якого зазначено, що у зв`язку з форс-мажорною ситуацією, а саме поганим самопочуттям ОСОБА_3 , яка згідно графіку роботи на лютий 2020 року надає послуги адміністратора ПП Вера Кучина , заявник просить надати одну особу для виконання обов`язків адміністратора 20 лютого 2020 року.

До матеріалів справи надано довідку КНП Територіальне медичне об`єднання Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Запорізької обласної ради про те, що ОСОБА_3 19 лютого 2020 року надавалася екстрена медична допомога.

У зв`язку з цим суд першої інстанції правильно зазначив, що аутстаффінг (англ. out - "поза" + англ. Staff - "штат") передбачає надання підприємства-провайдера в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.

В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості №181, ухваленою 19 червня 1997 року, що не ратифікована Україною.

Визначення поняття "аутстаффінг" відсутнє в законодавстві України.

Утім, правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є аналогічним природі договору аутстаффінга, врегульовані статтями 36, 37, 39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VІ (далі - Закон №5067-VІ).

Крім того, підпункт 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону України Про зайнятість населення №5067-VІ визначено, що діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Згідно із статтею 39 Закону України Про зайнятість населення №5067-VІ діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані: укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника; виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи; забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника; не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

Забороняється діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу.

Суб`єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у фізичних осіб на підставі укладеного договору між суб`єктом господарювання та фізичною особою про надання послуг.

Суб`єкту господарювання заборонено направляти працівників на робочі місця до роботодавця, в якого: протягом року скорочено чисельність (штат) працівників; не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва; залучаються працівники для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №359 затверджено Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що вона набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Відповідних законодавчих змін на час виникнення спірних правовідносин не внесено, а постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №359 не набрала чинності.

При цьому суд першої інстанції правильно враховував, що правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів встановлені Законом України від 06 вересня 2005 року №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Статтею 2 цього Закону визначна сфера його дії та відносини, на які його дія не поширюється.

Згідно статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Статтею 1 Закону України від 19 травня 2011 року №3392-VI "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" встановлено заборону вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Документи дозвільного характеру, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим Законом Переліку, видаються відповідно до міжнародних договорів.

Видача документів дозвільного характеру у сферах державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції та використання ядерної енергії здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері.

Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (тобто щодо документів дозвільного характеру, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

На підставі викладеного, установлена статтею 39 Закону України Про зайнятість населення №5067-VІ обов`язкова умова здійснення діяльності суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а саме наявність дозволу, набуває властивостей імперативного припису з моменту внесення відповідного дозвільного документу до Переліку, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Аналіз обставин справи та норм законодавства, що регулюють дані правовідносини дають підстави для висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано прийшовши до висновку про винуватість позивача у вчиненні порушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу верховенства права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.04.2021
Оприлюднено05.05.2021
Номер документу96681561
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —280/3624/20

Ухвала від 14.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Постанова від 08.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 04.02.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 04.02.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 30.12.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 30.12.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 30.11.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Рішення від 14.09.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Татаринов Дмитро Вікторович

Ухвала від 24.09.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Татаринов Дмитро Вікторович

Рішення від 14.09.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Татаринов Дмитро Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні