Постанова

від 14.04.2021 по справі 160/11169/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2021 року м.Дніпросправа № 160/11169/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 160/11169/20 (суддя Неклеса О.М., повний текст рішення складено 05.10.2020р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач) про відкриття виконавчого провадження № 62327618 від 12 червня 2020 року та про стягнення з боржника основної винагороди від 12 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, а тому відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження мав право на відкриття виконавчого провадження лише у разі наявності у позивача майна, місцем знаходження якого є м. Київ, або за місцезнаходженням позивача у м. Києві. У позивача відсутнє майно і вона не проживає в м. Києві, тому при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження № 62327618 від 12 червня 2020 року відповідачем допущено порушення чинного законодавства. Дії щодо відкриття виконавчого провадження поза межами свого виконавчого округу, а також дії щодо вчинення інших виконавчих дії є неправомірними. Також позивач посилалась на те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди, яка прийнята в рамках виконавчого провадження №62327618 є протиправною з огляду на протиправність самого факту відкриття виконавчого провадження №62327618.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилась позивач, нею була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження порушено ст.24 Закону України Про виконавче провадження , оскільки, приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи. Вказує, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 2011 року по 2016 рік позивач була зареєстрована у АДРЕСА_2 . На території міста Києва не працює та не має рухомого чи нерухомого майна.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що норми Закону України Про виконавче провадження не наділяють приватного виконавця повноваженнями здійснювати перевірку адреси місцезнаходження боржника, яка зазначена у виконавчому документі та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, та не зобов`язують приватного виконавця вимагати надання стягувачем доказів про місцезнаходження боржника, до відкриття виконавчого провадження. Зазначена у виконавчому документі адреса місцезнаходження боржника - позивача ОСОБА_1 , перебуває в межах виконавчого округу де здійснює свою діяльність приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., що свідчить про обґрунтованість прийнятої постанови про відкриття виконавчого провадження. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Третя особа своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 2011 року по 2016 рік позивач була зареєстрована у АДРЕСА_2 .

Працює та отримує дохід ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехеко» (ЄДРПОУ 43055058), місце реєстрації Товариства: 50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Металургійний район, вулиця Героїв АТО, будинок 81 А, офіс 102.

13.05.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованості в сумі 318 212,87 гривень. Адреса місця реєстрації боржника - АДРЕСА_3 . Місце проживання - АДРЕСА_4 .

12.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №62327618 з виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 318 212,87 гривень. Згідно постанови приватний виконавець керувався статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» .

12.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №62327618.

10 липня 2020 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно інформаційної довідки №14111120200504 від 04 травня 2020 року в Єдиному реєстрі приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Клименка Романа Васильовича є територія міста Києва.

Не погодившись з прийнятими постановою про відкриття виконавчого провадження № 62327618 від 12 червня 2020 року та постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 12 червня 2020 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з посиланням на висновки зроблені в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, вказав, що отримавши від стягувача заяву та виконавчий документ, в яких адреса реєстрації боржника зазначена в м. Дніпро, а фактичне місце проживання в м. Києві, відповідач не мав повноважень для повернення виконавчого документу з підстав його пред`явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Вказував, що Законом України «Про виконавче провадження» , Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не визначено обов`язку державного чи приватного виконавця перевіряти фактичне місцезнаходження боржника чи його майна до відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дійсно, існувала така практика суду апеляційної інстанції, яка була побудована на позиції Верховного Суду, зокрема, на постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року (справа № 460/3537/20). Верховний Суд у цій справі, за подібних обставин, за участі приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., дійшов висновку про правомірність її дій щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, в якому було вказано адресу місця фактичного проживання боржника, що знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

Проте, 31 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, за аналогічних обставин справи, ухвалив постанову у справі №380/7750/20 за позовом фізичної особи до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, де висловив протилежну позицію.

Так, у цій справі № 380/7750/20, Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій в силі, які визнали протиправною та скасували постанову про відкриття виконавчого провадження з підстав того, що, на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М. В. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника у місті Києві, оскільки стягувач не надав жодних підтверджуючих документів.

Верховний Суд зазначив, що вказана у виконавчому написі від 14 серпня 2020 року № 17489 (на час його вчинення) інформація про місце проживання позивача (боржника у виконавчому провадженні) у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації про дійсне місце проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.

Зазначаючи про відсутність протилежної позиції касаційного суду з приводу спірних правовідносин, Верховний Суд указав, що постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №460/3537/20 не може слугувати прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення.

Тобто, Верховний Суд висловив правові висновки щодо правильного застосування норм матеріального права з приводу спірних правовідносин і ці правові висновки, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковими для судів.

За таких обставин, колегія суддів повинна керуватися останньою практикою Верховного Суду, викладеною у справі № 380/7750/20, яка зводиться до такого.

Пунктом 3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1 та 2 ст.5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених ст.3 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі Закон №1403-VIII).

Згідно зі ст.1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках на приватних виконавців.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами 1 та 2 ст.25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з п.4 Розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIIІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п.5 Розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.10 Розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст.24 Закону.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як свідчать обставини справи, адреса проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), яку стягувач ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс зазначив у своїй заяві, адресованій приватному виконавцю, зазначена також і у виконавчому написі приватного нотаріуса Колейчик В.В. від 13.05.2020 року № 11937 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс .

Цей виконавчий напис приватний нотаріус вчинив на підставі відповідного звернення ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс (стягувач), який набув право вимоги за відповідним кредитним договором.

Отже, інформацію про адресу проживання ОСОБА_1 (боржника) повідомив саме стягувач ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс . Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження, то адреса проживання у цьому випадку базується виключно на словах стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі.

Водночас, суд першої інстанції повинен був звернути увагу, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).

Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Отримавши заяву ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів. Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.

Аналіз положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року № 1382-IV дозволяє зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію.

У даній справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що 10 липня 2020 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій крім адреси в м. Києві також зазначається інша адреса боржника: АДРЕСА_3 . Також зазначено, що згідно відомостями наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від ТОВ Науково-виробниче підприємство Промтехеко (код ЄДРПОУ 43055058), місце реєстрації товариства: 50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, будинок 81А, офіс 102.

Щодо адреси проживання , яку повідомив стягувач (ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс ), жодного підтвердження вірогідності цієї інформації немає. Тобто, об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що позивач проживала у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.

Отже, саме лише зазначення на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Отже, відповідачем ані суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, що у сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження № 62327618 у межах виконавчого округу міста Києва.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12 червня 2020 року ВП № 62327618, що є підставою для скасування такої постанови.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 12 червня 2020 року.

Частиною 3 статті 45 Закону України №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

В свою чергу, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон № 1403-VIII.

Частинами 1-4 статті 31 Закону України № 1403 визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 7 статті 31 Закону України № 1403).

Оскільки судом апеляційної інстанції визнано постанову про відкриття виконавчого провадження № 62327618 протиправною, то позовні вимоги в частині скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 12 червня 2020 року також підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст. 317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 160/11169/20 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 62327618 від 12 червня 2020 року та про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № № 62327618 від 12 червня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 4 204,6 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні шість копійок).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак