Ухвала

від 28.04.2021 по справі 477/1166/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1166/20

Провадження №2-з/477/24/21

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 квітня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судового засідання - Спіркіної М.Ю.,

представника заявника - ОСОБА_1

представника відповідача - Удотової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-торгівельна фірма Агро-Діло про розірвання договорів,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати:

- додаткову угоду №1 від 14 березня 2017 до договору оренди землі від 03 листопада 2012 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:07:000:0307 (запис у Державному реєстрі земель №482330004003340);

- додаткову угоду №1 від 14 березня 2017 до договору оренди землі від 03 листопада 2012, на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:07:000:0319 (запис у Державному реєстрі земель №482330004003337);

- додаткову угоду № 1 від 14 березня 2017 до договору оренди землі від 03 листопада 2012, на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:07:000:0310 (запис у Державному реєстрі земель №482330004003341);

- додаткову угоду №1 від 14 березня 2017 до договору оренди землі від 03 листопада 2012, на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380700:07:000:0306 (запис у Державному реєстрі земель №482330004003336), укладені між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Агро-торгівельна фірма Агро-Діло , у зв`язку із порушенням товариством з обмеженою відповідальністю Агро-торгівельна фірма Агро-Діло вимог по цільовому використанню переданих в оренду земельних ділянок, повернути йому зазначені земельні ділянки та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.

23 квітня 2020 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю Агро-торгівельна фірма Агро-Діло вчиняти будь-які дії із земельними ділянками з кадастровими номерами 4823380700:07:000:0307, 4823380700:07:000:0319, 4823380700:07:000:0310, 4823380700:07:000:0306, зокрема щодо їх оброблення та використання до моменту виготовлення агрохімічного паспорту глибинних шарів ґрунту.

Заява обґрунтована тим, що станом на день звернення до суду на земельні ділянки з кадастровими номерами 4823380700:07:000:0307, 4823380700:07:000:0319, 4823380700:07:000:0310, 4823380700:07:000:0306 відсутній агрохімічний паспорт, глибинного шару ґрунту, наявність агрохімічного паспорту є обов`язковою для даної категорії земель. Неоформлення агрохімічного паспорту земельних ділянок може призвести до глобальних негативних та невідворотних процесів у ґрунті, оскільки родючий шар ґрунту відповідачем може бути знятий або пошкоджений. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виготовлення агрохімічного паспорту глибинного шару ґрунту та його дослідження спеціалістами.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до частини четвертої статті 153 ЦПК України суд може призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову 26 квітня 2021 року, з урахуванням того, що підготовче судове засідання призначено на 28 квітня 2021 року, судом ухвалено рішення про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

28 квітня 2021 року у судовому засіданні представник заявника - адвокат Костоусова Я.М. заяву про забезпечення позову підтримала та просила її задовольнити.

Крім обставин, що викладені в заяві про забезпечення позову, адвокат Костоусова Я.М. указувала, що відповідачами замовлені та виготовлені агрохімічні паспорти на земельні ділянки по спірним правочинам, але з метою дослідження поверхневого (родючого) шару ґрунту, а не глибинного.

Представник відповідача - адвокат Удотова А.М. заперечувала щодо задоволення заяви про забезпечення позову, вказувала, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є фактичним втручанням в господарську діяльність відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, суд установив наступне.

Приписами статті 151 ЦПК України визначений зміст і форма заяви про забезпечення позову.

У відповідності до частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у Постановах від 08 жовтня 2018 року у справі №913/257/18, від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №752/6255/18 при розгляді скарг на ухвали про застосування заходів забезпечення позову неодноразово викладав наступні висновки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Предметом позову ОСОБА_2 є розірвання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

З огляду на те, що обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті, наявність самої по собі позовної заяви про розірвання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявник у заяві про забезпечення позову, посилається на те, що на земельні ділянки відсутній агрохімічний паспорт глибинного шару ґрунту, при цьому вказує на наявність агрохімічного паспорту родючого шару ґрунту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Указані нормативно-правові акти, в тому числі й ті, що зазначені заявником у заяві про забезпечення позову не місять визначення глибинного шару ґрунту, а також не виокремлюють агрохімічний паспорт на паспорти глибинного та родючого шару ґрунтів.

Суд звертає увагу, що для з`ясування відмінностей та особливостей агрохімічних паспортів глибинного та родючого шарів ґрунту необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Серед іншого, як убачається зі змісту позову, підставою для розірвання спірних правочинів є нецільове використання земельних ділянок, а не відсутність агрохімічного паспорту глибинного шару ґрунту на земельні ділянки.

Суд уважає, що лише саме посилання в заяві про забезпечення позову на ймовірні дії відповідача по відновленню родючого шару ґрунту, тобто відновлення якості землі, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви без належних та допустимих доказів наявності такого порушення.

Крім цього, аналізуючи позовні вимоги з вимогами, що містяться в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку про тотожність позовних вимог з заходами забезпечення позову, які пропонує позивач.

Так, у позовній заяві ОСОБА_2 просить суд розірвати чотири додаткові угоди до договорів оренди землі та повернути йому земельні ділянки, що є об`єктом цих договорів.

Отже, у разі задоволення позову договірні правовідносини між сторонами можуть бути припинені, в тому числі щодо використання земельних ділянок, що включає й обробку та використання землі.

З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає .

Керуючись статтями 149-153, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали складено 30 квітня 2021 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО