Рішення

від 06.04.2021 по справі 913/575/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021Справа № 913/575/20

За позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"</a>;

про стягнення 1 678 511,21 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від прокуратури: Колодчина Р. В., посвідчення № 058170 від 01.12.2020

Від позивача: не з`явилися.;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"</a>, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди землі від 19.01.2010 №041041900075 у сумі 1 678 511 грн. 21 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.10.2020 позовну заяву №15/1-92вих-20 від 01.10.2020 заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"</a> з усіма додатками направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для виправлення встановлених судом недоліків.

До господарського суду від керівника Луганської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі № 913/575/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 15.12.2020 року.

30.12.2020 через канцелярію суду відповідач подав відзив, в якому просив суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу № 913/575/20 до судового розгляду по суті на 09.03.2021.

Через відділ діловодства суду 09.03.2021 р. від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заперечення по справі та клопотання про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (п.п. 4-5 ст. 80 ГПК України)

Пунктом 8 ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуюче те, що клопотання про долучення документів до матеріалів справи були заявлені відповідачем вже під час розгляду справи по суті, без обґрунтування поважності причин неподання вказаних доказів під час розгляду справи в підготовчому провадженні, суд приходить до висновку про залишення клопотання від 09.03.2021 без розгляду.

У судовому засіданні 09.03.2021було оголошено перерву в слуханні справи по суті до 06.04.2021.

Прокурор в судовому засіданні 06.04.2021 р. позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач та відповідач своїх повноважних представників у судове засідання 06.04.2024 не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Крім того судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №3561 від 22.10.2009, 19.01.2010 між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор" (орендар) укладено договір оренди землі №04104190075, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №04104190075 від 12.02.2010.

Відповідно до п.1 договору, орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3561 від 22.10.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під торговий центр "Амстор"), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73.

Згідно з п. 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4014 га, у тому числі: капітальна одноповерхова- 1,0268 га, тимчасова- 0,0168 га, під спорудами - 0,0170 га, проходи, проїзди та площадки - 2,3009 га, під земельними насадженнями- 0,0399 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: торговий центр "Амстор".

Земельна ділянка передається в оренду: під торговий центр Амстор (п.14 договору).

Згідно з даними витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164539985 від 23.04.2019 право власності за ТОВ "Амстор" на зазначений об`єкт нерухомого майна 26.10.2007 зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24.10.2007.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом передачі-приймання земельної ділянки в натурі від 12.02.2010 року.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4412900000:06:043:0017 становить 10499441,52 грн.

Відповідно до п.8 договору, договір укладено на 25 років, строком по 22.10.2034р. включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та в розмірі:1 049 944,15 грн. на рік, що складає 10,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 договору).

У подальшому, згідно з даними витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №164539985 від 23.04.2019 право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - торгівельний центр "Амстор", загальною площею 11642,7 кв.м, що знаходиться за адресою проспект Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 28.12.2016 року зареєстровано за ТОВ "БС Проперті".

Таким чином, з 28.12.2016 року власником об`єкта нерухомого майна - торгівельного центру "Амстор" є товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "БС Проперті".

За змістом частини 1 статі 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За приписами ч. 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №910/14212/17 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Враховуючи вищезазначене, договір оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 не був припинений повністю 28.12.2016, а припинився лише щодо зобов`язань для ТОВ "Амстор", тому відповідно з 28.12.2016 відповідач (ТОВ "БС Проперті") фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Крім того, за змістом статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата.

В ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 року, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та в розмірі:1 049 944,15 грн. на рік, що складає 10,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

04.07.2012 року до вищезазначеного договору внесено зміни щодо нормативної грошової оцінки, яка стала складати 24 944 166,90 грн., та розміру та строків внесення орендної плати.

Так, в п.2 додаткової угоди закріпили, що орендна плата з 01.01.2015 складає 2494416,69 грн. на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки та вноситься щомісячно у розмірі 207 868,06 грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця.

Згідно даних витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки від 16.06.2017 № 393/0/195-17 та від 12.10.2018 № 1011/0/195-15 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 16.06.2017 та 30.08.2018 складала - 21 094 802,52 грн. відповідно.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2861 від 30.08.2018 передано ТОВ БС Проперті в оренду строком на 49 років з дати прийняття цього рішення земельну ділянку кадастровий номер 4412900000:06:043:0017, площею 3,4014 га, для обслуговування торгового центру Амстор , за адресою: проспект Космонавтів, 28, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, без складання документації із землеустрою (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

19.11.2018 між Сєвєродонецькою міською радою та ТОВ БС Проперті укладено договір оренди землі № 4412900000060430017, право оренди зареєстровано 14.12.2018.

Пунктом 5 даного договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 21 094 802, 52 грн, а також погоджено ставку орендної плати в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 11 вказаного договору встановлено, що орендар вносить орендну плату з 30.08.2018.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Луганській області, викладеної у листі № 2875/9/12-32-52-05-05 від 28.03.2019, ТОВ БС Проперті сплачено орендної плати за 2018 рік ( з 30.08.2018) у сумі 571,6 тис гривень.

З 01.01.2017 на території м. Сєвєродонецька застосовуються ставки орендної плати, визначені на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради № 478 від 22.06.2016 Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради .

Заступником начальника відділу земельних відносин управління землеустрою, містобудування та архітектури військово-цивільної адміністрації м. Сєвєродонецьк виконано розрахунок розміру орендної плати за договором оренди землі № 041041900075 від 19.01.2010 за період з 01.09.2017 по 29.08.2018 з урахуванням нормативної грошової оцінки - 21 094802, 52 грн та ставки орендної плати - 8 % (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Таким чином, заборгованість ТОВ БС Проперті зі сплати орендної плати за договором оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 за період з 01.09.2017 по 29.08.2018 складає 1 678 511 грн. 21 коп.

Відповідно до п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату орендної плати за землю за період оренди з 01.09.2017 по 29.08.2018 у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги прокурора щодо стягнення 1 678 511, 21 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"</a> (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5, ідентифікаційний код 40447298) на користь військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, ідентифікаційний код 43748368) заборгованість з орендної плати в розмірі 1 678 511 (один мільйон шістсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 21 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"</a> (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 1-5, ідентифікаційний код 40447298) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 27, ідентифікаційний код 02909921) витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 177 (двадцять п`ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 67 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.04.2021 р.

Суддя О.В. Мандриченко