Рішення

від 19.04.2021 по справі 380/7527/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 380/7527/20

19 квітня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача-відповідача Піддубної Х.Г.

представника відповідача-позивача Філь А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Золочівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії зустрічним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золочівської міської ради, Золочівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №1330 від 13.07.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Золочівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.03.2020 року Відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної адміністрації Львівської області видав гр. ОСОБА_1 будівельний паспорт № 8-20 - Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 .

На підставі вищезгаданого будівельного паспорта № 8-20 відповідач розпочала реконструкцію з розширенням належного їй на праві приватної власності житлового будинку. Під час обстеження земельної ділянки комісією було встановлено порушення містобудівного законодавства у сфері благоустрою.

В межах, наданих законом повноважень, 13.07.2020 року виконавчий комітет Золочівської міської ради Львівської області прийняв рішення № 1330, яким зобов`язав гр. ОСОБА_1 (Відповідачку) демонтувати незаконно встановлену огорожу по АДРЕСА_1 .

Золочівською міською радою було здійснено заходи зі самоврядного контролю, встановлено факт порушень державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм України, Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві. Виконавчим комітетом Золочівської міської ради прийнято рішення про усунення вище перелічених порушень, зобов`язано Відповідачку - гр. ОСОБА_1 демонтувати огорожу на АДРЕСА_1 .

24.11.2020 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду, представником відповідача у справі подано зустрічну позовну заяву, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України .

Так, в обґрунтування спірного рішення Відповідачі посилаються на наявність, на їх думку, порушень державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм, що, в свою чергу, є порушенням п. 3.9.1. Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві, затверджених рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області № 152 від 29.04.2011 року.

При цьому зазначено, що будь-які порушення з боку ОСОБА_1 при зведенні огорожі архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил відсутні.

Згідно п.14 ч.І ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення .

Разом із тим, в порушення зазначених норм, червона лінія по АДРЕСА_1 проходить по західній стороні земельної ділянки АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності Відповідачці, на віддалі 2,63 - 2,78 метри від її межи, що і зазначено в позовній заяві.

Зазначена червона лінія проходить не лише по земельній ділянці, але й по будинку Відповідача, що був збудований за багато років до встановлення червоної лінії , а також по земельним ділянкам та будинкам сусідів, що підтверджує Схема забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Відповідачами не надано жодного доказу щодо наявності обмежень чи-то обтяжень в користуванні земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, внаслідок чого вимоги в цій частині є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також, зазначено, що відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Огорожа на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, відповідає вимогам п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , оскільки, навіть за інформацією Відповідачів, зі сторони суміжного землекористувача висота огорожі становить 1,7-1,8 метра, на межах з вулицею - 2,0-2, 5 метри.

Також судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте виконавчим комітетом Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України на підставі Акту комісії, створеної з посадових осіб Золочівської міської ради; позовна заява № 1105 від 07.09.2020 року до ОСОБА_1 про демонтаж незаконно встановленої огорожі подана Золочівською міською радою; враховуючи підзвітність та підконтрольність виконавчого комітету відповідній раді, а також компетенцію Золочівської міської ради щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, то суд вважає, що Відповідачами у публічно-правовому, що виник з приводу рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 13.07.2020 року № 1330 мають бути виконавчий комітет Золочівської міської ради та Золочівська міська рада.

Також представником Шаховал О.В. на адресу суду було надіслано відзив на позовну заяву Золочівської міської ради.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Золочівської міської ради, Золочівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 13.07.2020 № 1330 до спільного розгляду з позовом Золочівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом (№ П/500/4288/20) в одне провадження з первісним позовом (№ П/380/7718/20).

17 грудня 2020 року ухвалою суду було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2021.

Представником Золочівської міської ради на електронну адресу суду було надіслано відзив на зустрічний позов, де зазначено наступне.

Незрозумілим і безпідставним є посилання Позивачки на положення ст. 376 Цивільного кодексу України, як неправомірну підставу вимоги виконавчого комітету Золочівської міської ради демонтажу огорожі на АДРЕСА_1 . Оскільки, в оскаржуваному рішенні виконавчого комітету Золочівської міської ради № 1330 від 13.07.2020 року ст. 376 Цивільного кодексу України не згадується взагалі. Дана стаття не застосовувалась і не могла бути застосована при прийнятті рішення щодо огорожі, яка є елементом об`єкта благоустрою, оскільки предметом регулювання її положень є об`єкти самочинного будівництва.

Не відповідають дійсності твердження про те, що Позивачці не було надіслано рішення про зобов`язання її демонтувати огорожу на АДРЕСА_1 , у зв`язку із її встановленням всупереч державним будівельним нормам та будівельному паспорту. Оскільки, копію рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради № 1330 від 13.07.2020 року неодноразово було надіслано Позивачці, про що свідчать копії листів, долучених до первісного позову міської ради № 853 від 13.07.2020 року. № 878 від 20.07.2020 року. № 922 віл. 28.07.2020 року.

Твердження Позивачки про те, що порушення п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 наявне лише за наявності виступу огорожі за межі червоної лінії та за межі ділянки є нічим іншим як самовільним тлумаченням державних будівельних норм, без жодного на те обґрунтування.

Факт порушення гр. ОСОБА_2 п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 є - огорожу встановлено за червоною лінією АДРЕСА_1 на віддалі 2,63 - 2.78 метри. І у вказаному пункті державних будівельних норм немає жодних додаткових умов, які б мали передувати порушенню чи існувати одночасно з ним.

Щодо дозвільних документів для встановлення огорожі на прибудинковій території житлового будинку садибного типу, то таким є будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , саме будівельний паспорт визначає вимоги до розміщення і будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою (в тому числі огорожі).

Позивач стверджує, що відповідно до Наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 14.01.2014 року № СН 441-72* не застосовуються на території України з 01.07.2014 року.

На підставі викладеного, представник Золочівської міської ради Львівської області просив в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.01.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 25.01.2021 о 11:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

25.01.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача-відповідача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

А також, 25.01.2021 представник відповідача-позивача ОСОБА_1 адвокат Пильгун М.В. через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подав відповідь на відзив на зустрічний позов.

Ухвалою суду від 25.01.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 02.03.2021 о 11:30 год.

02 березня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2021 року о 11:30 год. та зобов`язано надати додаткові докази представника ОСОБА_4

16 березня 2021 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням головуючої судді в іншому судовому засіданні. Судове засідання відкладено на 19.04.2021 о 11:30 год.

19.04.2021 в судовому засіданні представник позивача-відповідача Золочівської міської ради Львівської області позовні вимоги за первісним позовом підтримала повністю та просила задовольнити, в зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 адвокат Філь А.О. в судовому засіданні 19.04.2021 заперечив проти задоволення позову про демонтаж незаконно встановленої огорожі та просив задовольнити зустрічний позов про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України .

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177512134 та №177509916, на праві приватної власності належать земельна ділянка та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно Відповідачка набула у власність 14.08.2019 року на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Золочівського нотаріального округу Львівської області Швець Ольгою Володимирівною.

23.03.2020 року Відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово- комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної адміністрації Львівської області видав гр. ОСОБА_1 будівельний паспорт № 8-20 - Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 .23.03.2020 року Відділ містобудування, архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства та захисту довкілля Золочівської районної адміністрації Львівської області видав гр. ОСОБА_1 будівельний паспорт № 8-20 - Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 .

На підставі вищезгаданого будівельного паспорта № 8-20 відповідач розпочала реконструкцію з розширенням належного їй на праві приватної власності житлового будинку. Під час обстеження земельної ділянки комісією було встановлено порушення містобудівного законодавства у сфері благоустрою, а саме : огорожа, встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм - пп.6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій - частина огорожі виступає за червону лінію АДРЕСА_1; огорожа встановлена без жодних дозвільних документів та всупереч будівельному паспорту на Реконструкцію з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 , положеннями якого встановлення огорожі не передбачено взагалі.

13.07.2020 року Розпорядженням міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 року Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на підставі ст.20 Закону України Про охорону земель , ст.ст.187,189 Земельного кодексу України, ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року створено комісію по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 у складі посадових осіб міської ради.

Тобто, з урахуванням змісту ст.20 Закону України Про охорону земель , ст. 189 Земельного кодексу України, Міським головою м. Золочева було створено комісію для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, який відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Того ж дня, зазначеною комісією проведено обстеження земельної ділянки та складено Акт обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , згідно висновків якого встановлено, що Огорожа на АДРЕСА_1 встановлена з порушенням вимог державних будівельних норм, а саме: п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 року № 104. Дана огорожа встановлена та всупереч будівельному паспорту № 8-20 Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) на АДРЕСА_1 , виданим 23.03.2020 року, влаштування елементів благоустрою, в тому числі огорожі, не передбачено .

Тобто, зазначена комісія, здійснюючи заходи самоврядного контролю за використанням та охороною земель, з незрозумілих причин перевіряла не додержання земельного законодавства України, а, в порушення Розпорядження міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 року Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 , виходячи за межі своїх повноважень, перевірило відповідність забудови на земельній ділянці державним будівельним нормам та стандартам, фактично здійснивши заходи архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Вочевидь, комісія з посадових осіб Золочівської міської Ради, створена Розпорядженням міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 року Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 до виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад не відноситься, не має відповідної компетенції та спеціальних знань, внаслідок чого висновки цієї комісії є помилковими та необґрунтованими.

Того ж дня, а саме 13.07.2020 року, виконавчим комітетом Золочівської міської ради Львівської області винесене оскаржуване рішення від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України , яким встановлено факт нібито порушення містобудівного законодавства в частині порушення державних будівельних норм та стандартів, нібито самочинного, без отримання дозволу зведення огорожі, що є порушенням Правил благоустрою та ОСОБА_1 надано термін на демонтаж огорожі - до 18.00 години 14.07.2020.

Суд звертає увагу на те, що протягом одного робочого дня - 13.07.2020 року видано розпорядження міського голови, створено комісію з перевірки додержання законодавства з охорони земель, комісією проведено обстеження дотримання будівельних норм та стандартів та складено відповідний акт, на підставі зазначеного акта виконкомом винесено рішення, яким встановлено строк його виконання - до 18.00 години наступного дня.

Всі зазначені дії провадились без участі та без повідомлення власника земельної ділянки, що унеможливило для ОСОБА_1 надати свої міркування, заяви та клопотання, та призвело до винесення неправомірного рішення від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України .

Відповідно до ст. 53 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Щодо оскаржуваного рішення на сайті Золочівської міської ради в розділі Засідання виконавчого комітету (режим доступу: https://zlmr.gov.ua/index.php/2018-03-20-09-55-15/2018-03-20- 10-00-07) відсутня інформація про проведення засідання 13.07.2020 року, що унеможливлює перевірити правомочність вказаного рішення: чи прийняте воно на засіданні виконавчого комітету, чи було правомочним зазначене засідання, кількість членів виконкому, які голосували за чи проти оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що на підставі Розпорядження міського голови м. Золочева № 2 від 13.07.2020 року Про створення комісії по обстеженню земельної ділянки на АДРЕСА_1 про здійснення заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, не уповноваженими на те посадовими особами Золочівської міської ради проведено захід архітектурно-будівельного контролю, складено акт з помилковими висновками, а Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України на виконання повноважень в сфері благоустрою, винесений припис в сфері регулювання містобудівної діяльності, без врахування норм чинного законодавства щодо правомочності та порядку винесення такого рішення.

Також суд зазначає, що виконавчим комітетом Золочівської міської ради при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що огорожа встановлена ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а проведення робіт зі встановлення паркану не потребує документів, що дають право на їх використання, та після закінчення будівельних робіт паркан (огорожа) не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Оскільки паркан не належить до об`єктів самочинного будівництва, застосування до нього норм самочинного будівництва та вирішення питання про його знесення, як самочинно збудованого нерухомого майна є неможливим.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення фактично є приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, який винесений не уповноваженою особою, у відношенні неналежного об`єкта без врахування вимог чинного законодавства.

Так, в обґрунтування спірного рішення Відповідач посилається на наявність порушень державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм, що, в свою чергу, є порушенням п. 3.9.1. Правил благоустрою та утримання територій у м. Золочеві, затверджених рішенням сесії Золочівської міської ради Львівської області № 152 від 29.04.2011 року.

Зазначеними порушеннями, на думку Відповідачів, є: 1) встановлення огорожі за червоною лінією АДРЕСА_1 , що є порушенням п.п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій , затвердженого Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року; 2) порушення ДСТУ-Н Б В.2.6.-188:2013 та СН 441-72 СН 441-72* Указанни по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений щодо порушення висоти огорожі; 3) встановлення огорожі без дозвільних документів та всупереч Будівельному паспорту № 8- 20 Реконструкція з розширенням садибного будинку (індивідуального будинку) .

Вказане не може бути розглянуте як порушення державних будівельних норм, державних стандартів та санітарних норм, оскільки висновки щодо наявності порушень зроблені Відповідачем через помилкове тлумачення норм діючого законодавства України та не відповідають дійсності, що обґрунтовується наступним.

Згідно п.14 ч.І ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення .

У відповідності до ч.2 ст. 18 Закону України Про автомобільні дороги від 8 вересня 2005 року № 2862-IV Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається. .

З урахуванням цих визначень, вбачається, що червона лінія позначає землі загального користування, які призначені для прокладки інженерних і транспортних комунікацій, пішохідних зв`язків, впорядкування, озеленення й освітлення, тощо, й відмежовує такі землі від територій іншого призначення. Червоні лінії забудови засвідчують відстань та межі, які відокремлюють проїзди та вулиці від території, яка передбачена для реалізації будівельного процесу. Червоні лінії доріг - це спеціальні позначки, які фіксують умовні межі, які відокремлюють дорогу від території з іншим цільовим призначенням. Червоні лінії вулиць є призначеними для відокремлення вулиці та території, де буде здійснюватися будівництво.

Землі загального користування, які відмежовуються червоними лініями, згідно положень Земельного кодексу України, не можуть бути передані у приватну власність. Так, згідно до п. 4 ст. 83 Земельного кодексу України До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) .

Разом із тим, в порушення зазначених норм, АДРЕСА_1 проходить по західній стороні земельної ділянки АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності Відповідачці, на віддалі 2,63 - 2,78 метри від її межи, що і зазначено в позовній заяві.

Суд вказує на те, що зазначена червона лінія проходить не лише по земельній ділянці, але й по будинку Відповідача, що був збудований за багато років до встановлення червоної лінії , а також по земельним ділянкам та будинкам сусідів, що підтверджує Схема забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч.І ст. 78, ч.І ст. 90 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками Власники земельних ділянок мають право, в тому числі споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З урахуванням викладеного, вбачається, що наявність зазначеної червоної лінії з урахуванням вимог первісної позовної заяви обмежує право власності Відповідача щодо вільного користування власного майна, а саме - земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Порядок обмеження прав на землю передбачений Главою 18 Земельного кодексу України Згідно із частинами 1, 3-4 ст. 111 цього Кодексу 1. Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. 3. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. 4. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно- правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. .

Відповідачами не надано жодного доказу щодо наявності обмежень чи-то обтяжень в користуванні земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, внаслідок чого вимоги в цій частині є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

До того ж, згідно п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій , затвердженого Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно вимог ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки. .

суд звертає увагу на те, що, порушення п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 передбачає наявність двох складових: 1) виступ огорожі за межі червоної лінії та 2) виступ огорожі за межі ділянки.

Але огорожа на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, що належить ОСОБА_1 , розташована в межах ділянки, що є приватною власністю Відповідача, у зв`язку із чим порушення норм ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій відсутнє.

З урахуванням викладеного, вбачається, що власник правомірно та відповідно до призначення користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02-.005:0026, площею 0,0853 га, а вимоги позивача не є обґрунтованими та порушують права та законні інтереси власника щодо правомірного використання власного нерухомого майна.

Щодо порушення Відповідачем ДСТУ-Н Б В.2.6.-188:2003 та СН 441-72 суд зазначає, що висота огорожі не може розглядатись як порушення діючих норм та правил, оскільки вимоги щодо висоти огорожі встановлюються не вказаними нормами, а ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту.

Так, згідно п. 6.1.34 ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій , затвердженого Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року; присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно вимог ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту....

Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Огорожа на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, відповідає вимогам п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , оскільки, навіть за інформацією Відповідачів, зі сторони суміжного землекористувача висота огорожі становить 1,7-1,8 метра, на межах з вулицею - 2,0-2, 5 метри.

До того ж, пунктом 2 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 січня 2014 року N 4 Про прийняття національного стандарту визнано СН 441-72* "Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений" таким, що не застосовується на території України з 01 липня 2014 року.

З урахуванням, викладеного вбачається, що порушення стосовно висоти огорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621810100:02:005:0026, площею 0,0853 га, відсутні.

Отже, ознайомившись із первісною позовною заявою Золочівської міської ради Львівської області № 1105 від 07.09.2020 року про демонтаж огорожі , ОСОБА_1 не погодилася з жодною обставиною, викладеною в позові, з їх правовою оцінкою, наданою Золочівською міською радою, та вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення виконкому Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330 Про усунення порушень державних будівельних норм України , що прийняте у відношенні Позивача, порушує її права та законні інтереси, є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із зустрічним адміністративним позовом до виконавчого комітету Золочівської міської Ради (далі - Відповідач 1), Золочівської міської Ради (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Золочівської міської Ради від 13.07.2020 року № 1330.

Визначаючись щодо спірних правовідносин судом враховано таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1-2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 1 пункту б) ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, у тому числі: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Аналізуючи наведені норми законодавство та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами представника третьої особи, що оскільки в складі Золочівської міської ради виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю не утворені, у зв`язку з цим, посадові особи Золочівської міської ради при проведенні дій щодо здійснення контролю за реконструкцією будинку, що належить ОСОБА_1 , діяли не як виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, а на виконання власних (самоврядних) повноважень у сфері благоустрою, передбачених підпунктом 7 пункту а) ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Також слід зазначити, що в судовому засіданні на вимогу суду представником позивача не було надано жодних доказів звернення мешканців м. Золочева щодо проведення перевірки здійснення ОСОБА_1 реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, суд зазначає, що повноваження здійснювати заходи архітектурно-будівельного нагляду не є компетенцією міської ради, а здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки серед іншого є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері і містобудівної діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань І державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 3 статті 41-1 цього Закону з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Частиною 4 статті 41-1 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про - звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

З урахуванням положень п.п. 6 ч. 4 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що звернення до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є виключною компетенцією посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб`єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об`єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/2243/17.

Таким чином, оскільки державний архітектурно-будівельний контроль у вигляді перевірки, а також архітектурно-будівельний нагляд уповноваженими посадовими особами фактично не здійснювався, відсутні підстави стверджувати про наявність порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з боку відповідачів та третьої особи, й, вочевидь, припущення позивача, які є результатом перевищення власних повноважень, не можуть бути належним обґрунтуванням позовних вимог.

Недотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, унеможливлює скасування повідомлення про початок будівельних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 826/4151/16, в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/15443/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після падання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, будівельний паспорт є документом, який містить дані містобудівних та архітектурних вимог індивідуального будівництва, на підставі якого у визначених законодавством випадках здійснюється будівництво. Разом з цим, будівельний паспорт не надає замовнику право на виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, оскільки право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт набувається на підставі поданого до уповноваженого органу повідомлення.

З огляду на задоволення позовних вимог зустрічного позову, у задоволенні первісного позову Золочівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити повністю.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Суд зазначає, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".

При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач-відповідач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві та зустрічній позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 13 липня 2020 року №1330 "Про усунення порушень державних будівельних норм України", та, відповідно, відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати огорожу, встановлену на АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської міської ради Львівської області підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.1913714044.1 від 20.11.2020.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Золочівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про демонтаж незаконно встановленої огорожі - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золочівської міської ради, Золочівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 13 липня 2020 року №1330 "Про усунення порушень державних будівельних норм України" - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської міської ради Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Золочівська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. ім. М.Шашкевича, 22,м.Золочів,Львівська область,80700, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04055908);

відповідач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.