Постанова

від 26.04.2021 по справі 308/1147/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1147/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Міца О.-Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року, постановлену суддею Крегул М.М., у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області до Управління Держпраці в Закарпатській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака про визнання протиправного та скасування відмови у проведенні повторного спеціального розслідування професійного захворювання,

встановив:

У січні 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області звернулося до суду з позовною заявою до відповідача Управління Держпраці у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство "Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака" про визнання протиправною та скасування відмови у проведенні повторного спеціального розслідування професійного захворювання із смертельним наслідком, що сталося 30.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги "Хустської районної ради Закарпатської області з ОСОБА_1 за формою Н-1/П від 24 .11.2020.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судом вимог ст. 186 ЦПК України. Зазначає, що справи про оскарження актів спеціального розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується життя і здоров`я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 Цивільного кодексу України), або виникають із трудових правовідносин. При цьому посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 27 травня 2020 року у справі №580/1780/19.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що сторони в справі є юридичними особами, а також виходячи з предмету спору та характеру спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується у цілому з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, як суб`єкт владних повноважень, оскаржило до суду відмову Управління Держпраці у Закарпатській області від 22.12.2020 року №07-01/7125 у проведенні повторного спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося 30.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги "Хустської районної ради Закарпатської області з ОСОБА_1 1974 р.н. за формою Н-1/П від 24.11.2020.

Частиною першою статті 4 Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року за № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 цього Закону №1105-XIV , виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Статтею 9 Закону №1105-XIV регламентовано основні завдання і функції Фонду та його робочих органів, що кореспондуються з розділом 2 Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08 лютого 2017 року № 12 (далі - Статут).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1105-XIV та пунктом 2.1 розділу 2 Статуту основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; профілактика нещасних випадків.

Положеннями частин першої та третьої статті 51 Закону №1105-XIV визначено, що виконання статутних функцій та обов`язків Фонду щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці, які мають право, зокрема: безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань; у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону №1105-XIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII Про охорону праці (далі - Закон № 2694-XII).

Відповідно до пункту 36 цього Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 30.11.2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками.

Згідно з пунктом 47 Порядку № 1232 за результатами спеціального розслідування складаються, зокрема акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), які підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, в позовній заяві просило визнати відмову Управління Держпраці у Закарпатській області від 22.12.2020 №07-01/7125 у проведенні повторного спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, що сталося 30.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги "Хустської районної ради Закарпатської області з ОСОБА_1 1974 р.н. за формою Н-1/П від 24.11.2020 протиправною та зобов`язати Управління Держпраці в Закарпатській області організувати та провести повторне спеціальне розслідування причин смертельного наслідку ОСОБА_1 .

Так, пунктом 54 Порядку № 1232 передбачено, що у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

З огляду на викладене робочий орган Фонду в разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку може подати відповідну скаргу на ім`я керівника Держпраці або його територіального органу, який за результатами її розгляду наділений правом, а не обов`язком, призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги Порядку № 1232. При цьому Законом №1105-XIV та Порядком № 1232 Фонду не надано право звернення до суду в разі відмови керівника Держпраці або його територіального органу призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, тоді як рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише в судовому порядку.

Ефективним способом захисту права Управління Фонду є звернення до суду з позовом до Управління Держпраці про скасування актів за формою Н-5 і Н-1.

Виходячи зі змісту вказаного Порядку, в акті (форми Н-5) розслідування нещасного випадку, що стався, зазначаються відомості про потерпілого /потерпілих/, характеристика об`єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок, обставини, за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку, висновок комісії.

В акті про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1), вказуються дані і відомості про дату і час настання нещасного випадку, найменування підприємства, працівником якого є потерпілий, про потерпілого, проведення навчання та інструктажу з охорони праці, проходження медичного огляду, обставини, за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, діагноз потерпілого, осіб, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, свідків нещасного випадку, заходів щодо усунення причин нещасного випадку.

До складу спеціальної комісії, з актами якої не погоджується Управління Фонду, входять не лише представники органів державної влади, але й інші особи. При цьому спеціальна комісія не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок зі смертельним наслідком, про що 30 червня 2020 року склала відповідний акт за формою Н-1/П, які не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді (незалежно від суб`єкта звернення до суду).

А звідси, справи про оскарження актів спеціального розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується життя і здоров`я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 Цивільного кодексу України), або виникають із трудових правовідносин.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N580/1780/19 (провадження N 11-83апп20).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі з тих підстав, що такий спір вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого помилився у визначенні юрисдикційності вирішення даного спору.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на ту обставину, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області оспорює відмову Управління Держпраці у Закарпатській області від 22.12.2020 №07-01/7125 у проведенні повторного спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) із смертельним наслідком, яку просить суд визнати протиправною та зобов`язати Управління Держпраці в Закарпатській області організувати та провести повторне спеціальне розслідування причин нещасного випадку. Але при цьому не оскаржує саме рішення Управління Держпраці у Закарпатській області, у виді акту за формою Н-5 та Н-1.

Згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому поняття спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, а саме, поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскільки чинні нормативно-правові акти з наведених правовідносин не наділяють Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області правом оскарження відмови керівника Управління Держпраці у Закарпатській області призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі. То за цих обставин, суд першої інстанції повинен перевірити чи такі заявлені позовні вимоги, взагалі то підлягають судовому розгляду.

Позаяк суд першої інстанції дані обставини не вирішував при розгляді питання щодо відкриття провадження у справі, а сам апеляційний суд не вповноважений при розгляді апеляційної скарги вирішувати питання відкриття провадження у справі, що є підставою для направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду питання стосовно того чи підлягають судовому розгляду заявлені позовні вимоги.

Відтак, на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції щодо вирішення питання стосовно того чи підлягають судовому розгляду заявлені Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області такі позовні вимоги.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379 381-384, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року, про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 30 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: