Рішення

від 26.04.2021 по справі 496/3637/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3637/20

Провадження № 2/496/327/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Дигуляр А.С.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Раздорожного Г.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Усатівської сільської ради Усатівського центру первинної медико-санітарної допомоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Усатівської сільської ради Усатівський центр первинної медико - санітарної допомоги (далі КНП УСР Усатівський ЦПМСД ), в якому просила суд:

-поновити її на роботі в амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Усатове Комунального некомерційного підприємства Біляївської районної ради Біляївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги (далі КНП БРР Біляївський РЦПМСД ), яка б згідно з висновками МСЕК не була б протипоказана їй за станом здоров`я;

-стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2020 року по день поновлення на роботі з урахуванням виплаченої їй вихідної допомоги.

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 01.10.2012 року її прийнято на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Усатове КЗ Біляївська ЦРЛ , що підтверджується записом №15 в трудовій книжці НОМЕР_1 . 10.03.2013 року КЗ Біляївська ЦРЛ реорганізовано в КЗ Біляївська ЦРЛ та КЗ Біляївський РЦПМСД . У зв`язку з реорганізацією її було звільнено за переведенням на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове КЗ Біляївський РЦПМСД . 01.06.2018 року останнього знову реорганізовано у КНП БРР Біляївський РЦПМСД , 02.01.2020 року назва посади було замінено на посаду завідувач господарства на підставі штатного розпису, оскільки на її думку, посада завідувач господарства перейшла з амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове в самостійну структурну одиницю завідувача господарства КНП БРР Біляївський РЦПМСД . Підставою для такої зміни слугував Наказ №5-ос від 02.01.2020 року, про існування якого ОСОБА_1 не знала і з Наказом не була ознайомлена. 31.01.2020 року Наказом № 36-ос її звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посад. Трудові обов`язки завжди виконувала сумлінно і вчасно, будь-яких зауважень, попереджень, дисциплінарних стягнень стосовно мене не застосовувалося. З 19.06.2020 року позивачу встановлено інвалідність III групи, що підтверджено довідкою МСЕК серії 12АА6 №241389. Причина інвалідності - загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, але, працювати її не заборонено, що підтверджено індивідуальною програмою реабілітації інваліда (копія додається). Відомості про інвалідність та копію довідки МСЕК в амбулаторію надано.

На початку грудня 2019 року весь колектив амбулаторії був попереджений про скорочення посад. Під тиском старшої медичної сестри ОСОБА_3 , позивачем було проставлено підпис в попередженні про звільнення, дату ознайомлення не проставляла. В попередженні було зазначено про наступне її звільнення 31.01.2020 року. Всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України відповідачем не запропоновано їй жодної посади в установі.

Згідно графіку відпусток, ОСОБА_1 надано з 30.12.2019 року щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів та додаткову відпустку, як особі з інвалідністю III групи, тривалістю 5 календарних днів. Всього тривалість відпустки склала 33 календарних дні (з урахуванням 2 святкових днів). Згідно Наказу від 12.12.2019 року №283 Про відпустки медпрацівників передбачено стати до роботи 01.02.2020 року, ставши до роботи 03.02.2020 року (наступний робочий день після закінчення відпустки) ОСОБА_1 повідомили, що вона звільнена з займаної посади. Ознайомлення з Наказом про звільнення та вручення трудової книжки відбулось тільки 04.03.2020 року.

Позивач зверталася на урядову гарячу лінію, до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці з проханням здійснення перевірки установи щодо незаконного звільнення з посади.

Жодної вакантної посади на підприємстві позивачу не пропонувалось, хоча роботодавець був зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Крім того, вона була єдиною особою в сім`ї із самостійним заробітком та мала гарантії, передбачені ч.2 ст. 42 КЗпП України, що не було враховано відповідачем при звільненні. Відповідачем грубо порушено зазначену норму та звільнено її з посади в період відпустки, вручення трудової книжки відбулось тільки 04.03.2020 року з її власної ініціативи. Разом з тим, враховуючи вимоги ч.2 ст. 235 КЗпП України, п.6 пп.4.1 п.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2020 року по день поновлення на роботі з урахуванням виплаченої їй вихідної допомоги, оскільки згідно довідки форми ОК-5 заробітна плата за жовтень-листопад 2019 року (враховуючи, шо в грудні 2019 року перебувала у щорічній відпустці, а в січні 2020 року її звільнили), що передували звільненню отримала заробітну плату: 4 942,22 + 4 173 грн.=9 115,22 грн.(середня заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 9 115,22 грн.: 43 роб. днів в жовтні, листопаді 2019 року = 211,98 грн. за робочий день).

Враховуючи викладене, позивач вважає своє звільнення незаконним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.03.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про заміну відповідача у справи задоволено. Замінено відповідача у справі КНП БРР Біляївський РЦПМСД на КНП УСР Усатівський ЦПМСД .

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, а також надали заперечення на відзив відповідача, в яких зазначили, що Законом України Про основи захищеності інвалідів в України встановлені певні обов`язки роботодавців при прийомі на роботу та звільнення з роботи осіб з інвалідністю.

Представник відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надавши до суду відзив, в якому посилається на те, що в зв`язку із зміною системи фінансування закладів охорони здоров`я, на підставі результатів аналізу діяльності структурних підрозділів КНП Біляївський РЦПМСД та на підставі протоколу засідання профспілкового комітету №5 від 19.11.2019 року було прийнято рішення про скорочення посад на підприємстві. Так, внесення змін до штатного розпису є виключною компетенцією підприємства і є складовою на управління діяльністю на підприємстві. При цьому, представник відповідача вказував, що при звільненні ОСОБА_1 були дотримані всі норми законодавства, а саме попередження працівника у визначений строк та у зв`язку з тим, що на підприємстві відсутні вакантна посада, яку б могла займати позивач, враховуючи індивідуальну програму реабілітації інвалідів №889 від 19.06.2019 року та не пов`язаною з роботу з технічними реагентами.

Крім того, стороною позивача не підтверджено, що під час скорочення штату вивільнялись в тому числі і вакансії, що підходили ОСОБА_1 . Разом з тим, ч.1 ст. 42 КЗпП України, встановлений перелік осіб, які при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці мають переважне право на залишення на роботі. Так переважне право на залишення на роботі під час звільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право передбачено виключно для певних категорій інвалідів - інвалід війни, працівники що отримали на підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 вбачається, що 01.10.2012 року її прийнято на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове комунального закладу Біляївська ЦРЛ , що підтверджується записом №15 в трудовій книжці НОМЕР_1 .

10.03.2013 року комунальний заклад Біляївська ЦРЛ реорганізовано в КЗ Біляївська ЦРЛ та КЗ Біляївський РЦПМСД , у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 було звільнено (Наказ № 196-ос від 10.03.2013 року).

11.03.2013 року прийнята на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове КЗ Біляївський РЦПМСД у зв`язку з переведенням з КЗ Біляївська центральна районна лікарня (Наказ №21-ос від 11.03.2013 року).

01.06.2018 року КЗ Біляївський РЦПМСД реорганізовано шляхом перетворення у КНП Біляївської районної ради Біляївський РЦПМСД .

02.01.2020 року назву посади замінено на завідувач господарством згідно штатного розпису (Наказ №5-ос від 02.01.2020 року).

31.01.2020 року наказом № 36-ос її звільнено з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посад ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, в ході розгляду справи, судом було досліджено датоване 18.11.2019 року попередження ОСОБА_1 про те, що в зв`язку із зміною системи фінансування закладів охорони здоров`я, на підставі результатів аналізу діяльності структурних підрозділів КНП Біляївський РЦПМСД та на підставі Наказу №482-ос від 26.11.2019 року Про скорочення посад про звільнення з займаної посади завідувача господарством амбулаторії с. Усатове за п.1 ст. 40 КЗпП України 31.01.2020 року у зв`язку зі скороченням посад.

Вказане попередження, копія якого була надана до суду з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , не містить зазначення дати та підпису позивача щодо її ознайомлення з зазначеними обставинами. Разом з тим, копія попередження була надана також відповідачем разом з відзивом (а.с.95), де була наявна підпис позивача та зазначена дата отримання попередження - 28.11.2019 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що це її підпис на попередженні та вона була ознайомлена та отримала його саме 28.11.2019 року.

Згідно з виписки із засідання профспілкового комітету Біляївської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України Протокол №5 від 19.11.2019 року ухвалено скоротити посади в амбулаторії ЗПСМ с. Усатове - 1 штатна одиниця.

Разом з тим, позивач після попередження про наступне вивільнення з роботи звернувся з заявою про надання відпустки. Наказом КНП Біляївський РЦПМСД №283-кв від 12.12.2019 року Про відпустки медпрацівників надано ОСОБА_1 , завідувачу господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове, інваліду III групи, щорічну відпустку на 26 календарних днів та додаткову відпустку на 5 календарних днів з 30.12.2019 року по 31.01.2020 року за період роботи з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року (з урахуванням того, що 25.12.2019 року та 01 та 07 січня 2020 року святкові та неробочі дні).

До роботи стати 01.02.2020 року. Підстава: графік відпусток, заява ОСОБА_1 від 12.12.2019 року, копія інвалід. посвідчення.

Наказом КНП Біляївський РЦПМСД №36-0с від 27.01.2020 року Про звільнення працівників на підставі Наказу №482 від 26.11.2019 року Про скорочення посад звільнено працівників, у зв`язку зі скороченням посад, зокрема ОСОБА_1 31.01.2020 року з посади завідувача господарства амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Усатове, виплачена компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.10.2019 року по 31.01.2020 року в кількості 11 календарних днів та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.

ОСОБА_1 з вказаним Наказом КНП Біляївський РЦПМСД №36-0с від 27.01.2020 року Про звільнення працівників ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис.

Листами від 22.01.2020 року №15-13-05/0313-756 та від 18.03.2020 року №15-13-378/03-13-2651 ГУ Держпраці в Одеський області повідомило ОСОБА_1 , що остаточне вирішення спірних питань по суті має бути вирішено виключно у судовому порядку.

Згідно штатного розпису КНП Біляївський РЦПМСД на 01.01.2019 року встановлено - господарчий персонал амбулаторії с. Усатове - завідуючий господарством - 1 штатна одиниця.

Згідно штатного розпису КНП Біляївський РЦПМСД на 01.01.2020 року встановлено - господарчий персонал амбулаторії с. Усатове - завідуючий господарством - 1 штатна одиниця.

Відповідно до змін до штатного розпису по КНП Біляївський РЦПМСД на 2020 рік з 03.02.2020 року виведено господарчий персонал структурних підрозділів - завідувач господарства амбулаторії ЗПСМ с. Усатове.

Наказом КНП Біляївський РЦПМСД від 26.11.2019 року Про скорочення посад , в зв`язку із зміною системи фінансування закладів охорони здоров`я, на підставі результатів аналізу діяльності структурних підрозділів КНП Біляївський РЦПМСД та на підставі протоколу засідання профспілкового комітету №5 від 19.11.2019 року, наказано скоротити наступні посади - амбулаторія ЗПСМ с. Усатове - завідувач господарством - 1 штатна одиниця.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що при звільненні позивача з посади у підприємства була відсутня робота за відповідною професією чи спеціальністю, оскільки не залишилося штатних одиниць, так у підприємства не було працівників, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу, тому й не було кола працівників, серед яких можна було визначати осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівників, які не мають таких переваг. На час скорочення посади, інші посади у підприємстві вакантними не були. Крім того, вважав, що позивачем пропущений строк на звернення із позовною заявою до суду.

Щодо строку на звернення із позовною заявою до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 234 КЗпПУ у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Разом з тим, позивачем наведені поважні причини пропуску строку звернення до суду, а тому підлягають поновленню. Так, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц, від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16).

З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка ОСОБА_1 вручена 04.03.2020 року, з позовом до суду звернулася 09.09.2020 року. Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX доповнено КЗпП України главою XIX такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу (щодо строку звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки), продовжуються на строк дії такого карантину".

Враховуючи викладене та те, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутнє зневажливе ставлення до питання про захист своїх прав, остання фактично відразу почала вживати відповідні дії, зверталась до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, але за станом здоров`я, відсутності достатніх правових знань щодо порядку зверненню до суду пропустила строк, встановлений ст. 233 КЗпП України з причини, яка, на думку суду, є поважною.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Між тим, трудовим законодавством України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання за власною ініціативою трудового договору з робітником.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в п.п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року (з наступними змінами) №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Скорочення штату відбувається шляхом затвердження нового штатного розпису, про що має бути виданий керівником відповідний Наказ, або шляхом прийняття Наказу про внесення змін до діючого штатного розпису.

Нормами трудового законодавства України передбачено, що суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення, але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

При звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, серед інших, є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст. 40 КЗпП України).

Частиною 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства (ч. 2 ст. 65 ГК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01.10.2012 року прийнято на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове комунального закладу Біляївська ЦРЛ , що підтверджується записом №15 в трудовій книжці НОМЕР_1 .

У подальшому, 10.03.2013 року комунальний заклад Біляївська центральна районна лікарня реорганізовано в КЗ Біляївська ЦРЛ та КЗ Біляївський РЦПМСД , у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 було звільнено (Наказ № 196-ос від 10.03.2013 року), 11.03.2013 року прийнята на посаду завідувача господарством амбулаторії загальної практики-сімейної медицини с. Усатове КЗ Біляївський РЦПМСД у зв`язку з переведенням з КЗ Біляївська центральна районна лікарня (Наказ №21-ос від 11.03.2013 року). 01.06.2018 року КЗ Біляївський РЦПМСД реорганізовано шляхом перетворення у КНП Біляївської районної ради Біляївський РЦПМСД , 02.01.2020 року назву посади замінено на завідувач господарством згідно штатного розпису (Наказ №5-ос від 02.01.2020 року). 31.01.2020 року Наказом № 36-ос ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посад ч.1 ст. 40 КЗпП України.

18.11.2019 року ОСОБА_1 була попереджена про те, що в зв`язку із зміною системи фінансування закладів охорони здоров`я, на підставі результатів аналізу діяльності структурних підрозділів КНП Біляївський РЦПМСД та на підставі наказу по КНП Біляївський РЦПМСД № 482-ос від 26.11.2019 року Про скорочення посад , про звільнення з займаної посади завідувача господарством амбулаторії с. Усатове за п.1 ст. 40 КЗпП України 31.01.2020 року у зв`язку зі скороченням посад, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

При цьому, підставою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідно до Наказу КНП Біляївський РЦПМСД №36-0с від 27.01.2020 року Про звільнення працівників був Наказ №482 від 26.11.2019 року Про скорочення посад звільнено працівників, у зв`язку зі скороченням посад, яким з 03.02.2020 року виведено із штатного розпису по КНП Біляївський РЦПМСД , зокрема посаду - господарчий персонал структурних підрозділів - завідувач господарства амбулаторії ЗПСМ с. Усатове.

Щодо доводів позивача про її звільнення у період відпустки, суд зазначає, що Наказом КНП Біляївський РЦПМСД №283-кв від 12.12.2019 року Про відпустки медпрацівників надано ОСОБА_1 , щорічну відпустку на 26 календарних днів та додаткову відпустку на 5 календарних днів з 30.12.2019 року по 31.01.2020 року за період роботи з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року (з урахуванням того, що 25.12.2019 року та 01 та 07 січня 2020 року святкові та неробочі дні). До роботи стати 01.02.2020 року, підстава: графік відпусток, заява ОСОБА_1 від 12.12.2019 року, копія посвідчення.

Таким чином, датою звільнення працівника буде останній день відпустки, а саме 31.01.2020 року.

Посилання позивача на те, що вона є інвалідом 3-ї групи не впливає на законність звільнення проведеного за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Як розяснено у абз. 4 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року №9 роботодавець має право в межах однорідних професій проводити перестановку і переводити більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочено, з їхньої згоди, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфікованих працівників. Якщо це право роботодавцем небуде використане, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки.

Оскільки підприємством не було використано його право проводити перестановку і переводити більш кваліфікованих працівників посади яких скорочено, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфікованих працівників, суд не вправі обговорювати питання про доцільність такої перестановки щодо ОСОБА_1 .

Крім того, прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є виключною компетенцією відповідача та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Суд зазначає, що належним способом захисту трудового права позивача ОСОБА_1 є оскарження саме Наказу КНП Біляївський РЦПМСД №36-ос від 27.01.2020 року Про звільнення працівників , в частині звільнення ОСОБА_1 , однак таких вимог в позовній заяві не заявлено, в зв`язку з чим, в даному судовому процесі не підлягають з`ясуванню обставини щодо прийняття зазначеного Наказу.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі та стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними та не підлягають задоволенню в зв`язку з їх безпідставністю, оскільки вищевказаний Наказ КНП Біляївський РЦПМСД №36-ос від 27.01.2020 року Про звільнення працівників з займаних посад 31.01.2020 року, зокрема про звільнення ОСОБА_1 , на теперішній час є чинним та позивачем, в частині її звільнення, не оскаржувався.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до положень ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст. 21, п.1 ст. 40, ч.1 ст. 42, ст. 49-2, ч.1 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Усатівської сільської ради Усатівського центру первинної медико - санітарної допомоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 30.04.2021 року.

Суддя М.Л. Пасечник