Рішення

від 05.05.2021 по справі 522/1905/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1905/17

Провадження № 2/522/5380/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого-судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 120 000 грн., 3% річних у розмірі 8 100 грн. та інфляційних втрат у розмірі 89 760 грн.,

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам (далі - ТОВ Ізокерам ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 у період з 25 червня 2014 року по 04 березня 2015 року обіймав посаду директора ТОВ Ізокерам . Рішенням господарського суду Одеської області від 12 листопада 2014 року в справі № 916/3494/14 призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства визнано недійсним з 25 червня 2014 року, тобто з самого призначення, тому ОСОБА_2 незаконно обіймав посаду директора та вчиняв дії від імені товариства. 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ТОВ Ізокерам , в особі директора ОСОБА_2 , уклали договір № 1 про надання безпроцентної позики на суму 120 000 грн. 12 серпня 2014 року з рахунку ТОВ Ізокерам на картку відповідачки було перераховано грошові кошти у сумі - 120 000 грн. волевиявлення позивача (позикодавця) не було вільним при вчиненні вищевказаного договору, оскільки з боку ТОВ Ізокерам уповноважена особа вказаний договір не підписувала і не погоджувала його умови.

Позивач вказував, що кошти згідно договору № 1 про надання безпроцентної позики ОСОБА_1 отримала без належної на те правової підстави. Датою безпідставного набуття коштів є 12 серпня 2014 року, а тому за період з дати укладення спірного договору по 12 грудня 2016 року просили стягнути з відповідачів 3% річних у розмірі 8 100 грн та інфляційні втрати у розмірі 89 760 грн.

06 вересня 2018 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" (код ЄДРПОУ 32970934, місцезнаходження: м. Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Ілічанка, вул. Молодіжна, буд. 13-б) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, судового збору - задоволено частково. Визнано Договір №1 про надання безпроцентної позики від 12 серпня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - недійсним. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" (код ЄДРПОУ 32970934, місцезнаходження: м. Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Ілічанка, вул. Молодіжна, буд. 13-б) судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" (код ЄДРПОУ 32970934, місцезнаходження: м. Одеська обл.., Комінтернівський р-н, с. Ілічанка, вул. Молодіжна, буд. 13-б) судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог ТОВ "Ізокерам" про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як безпідставно набуті кошти у розмірі 120 000 грн., 3% річних та інфляційних збитків, судового збору у розмірі 3 146,41 грн. - відмовлено.

05 вересня 2019 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам , подану представником - адвокатом Хоменко Яною Іванівною, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року - залишено без змін.

22 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам адвоката Хоменко Я.І. подану на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року.

13 січня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам , яка підписана представником Хоменко Яною Іванівною, задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 120 000 грн, 3% річних у розмірі 8 100 грн та інфляційних втрат у розмірі 89 760 грн скасовано. Передано справу № 522/1905/17 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 120 000 грн, 3% річних у розмірі 8 100 грн та інфляційних втрат у розмірі 89 760 грн на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також зазначено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу.

28 січня 2021 року вказана справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження у справі та встановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

22 лютого 2021 року представником відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом Чорним Г.Г. подано відзив на позовну заяву ТОВ Ізокерам , в якому відповідачі не визнають позовні вимоги, через їх необґрунтованість та безпідставність та сформованість на неповній і недостовірній інформації.

01 березня 2021 року представником ТОВ Ізокерам адвокатом Король М.В. подано до суду письмові пояснення, в яких представник просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Ізокерам грошові кошти в загальній сумі 142062,40 грн.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 24.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" були проведені загальні збори, на яких вирішувались питання про звільнення з посади директора ОСОБА_3 та призначення на посаду директора ТОВ "Ізокерам" ОСОБА_2 .

Згідно протоколу загальних зборів від 24.06.2014р. №2/2014 на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" були прийняті наступні рішення:

- про звільнення з посади директора ОСОБА_3 , видалення з ЄДР запису про нього, як про керівника та про особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори;

- про призначення з 25.06.2014р. на посаду директора ТОВ "Ізокерам" ОСОБА_2 , внесення до ЄДР відповідних змін про нього, як про керівника та особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори.

Отже, на підставі вказаного протоколу товариства ОСОБА_2 був призначений на посаду керівника товариства.

Між тим, 12.08.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ізокерам в особі директора ОСОБА_2 було укладено Договір №1 про надання безпроцентної позики, предметом якого є передання у власність позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на безпроцентній основі у розмірі 120 000 грн.

Згідно п.6 Договору строк повернення позики складає 5 років, тобто до 12.08.2019 року.

12.08.2014 року з рахунку ТОВ Ізокерам на картку відповідачки було перераховано грошові кошти у сумі 120 000 грн.

В подальшому, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2014 року (справа №916/3494/14) за позовом ТОВ Ізокерам було визнано недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" від 24.06.2014р. про звільнення з посади директора ОСОБА_3 , видалення з ЄДР запису про нього, як про керівника та про особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори та призначення з 25.06.2014р. на посаду директора ТОВ "Ізокерам" ОСОБА_2 , внесення до ЄДР відповідних змін про нього, як про керівника та особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори, оформленого протоколом № 2/2014 загальних зборів учасників ТОВ "Ізокерам", проведених за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ „Кераміт", в особі представника Майданського О.С. (Т. 1, а.с.148-151).

Вказане рішення суду набрало законної сили 29.01.2015 року та було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 29.01.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року (Т.1, а.с.152-160).

Таким чином, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2014 року призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства було визнано недійсним з 25.06.2014 року, тобто з самого призначення.

В зв`язку з чим, Договір №1 про надання безпроцентної позики від 12 серпня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано недійсним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року перевірено судами вищої інстанції та залишено без змін.

В свою чергу, враховуючи, що грошові кошти за Договором №1 про надання безпроцентної позики від 12 серпня 2014 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізокерам" в особі директора ОСОБА_2 були отримані ОСОБА_1 , постало питання в їх поверненні, як безпідставно отриманих.

Як вже зазначалось, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 року в частині позовних вимог ТОВ "Ізокерам" про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як безпідставно набуті кошти у розмірі 120 000 грн., 3% річних та інфляційних збитків, судового збору у розмірі 3 146,41 грн. відмовлено.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Ізокерам та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно бухгалтерської довідки ТОВ Ізокерам № 1/0409 від 04 вересня 2018 року за випискою з банківського рахунку ТОВ Ізокерам ОСОБА_1 було повернуто грошові кошти: 08 вересня 2014 року - 5 360 грн, 10 вересня 2014 року - 1 500 грн, 29 вересня 2014 року - 1 600 грн, 03 листопада 2014 року - 9 800 грн, 13 листопада 2014 року - 200 грн, 13 листопада 2014 року - 1 700 грн, 15 грудня 2014 року - 12 000 грн, 18 січня 2015 року - 9 600 грн. Таким протягом 2014-2015 років відповідач перерахувала на рахунок товариства кошти у сумі 41 760 грн.

При цьому, в судовому засіданні 29 серпня 2018 року представником позивача було визнано факт часткового погашення боргу відповідачкою ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року оголошено перерву для надання оригіналів щодо перерахування коштів від ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 262-264).

У протоколі судового засідання від 29 серпня 2018 року зазначено, що згідно протокольної ухвали від 27 листопада 2017 року прийнято уточнений позов (Т. 1, а. с. 262-264).

ТОВ Ізокерам надано довідку від 04 вересня 2018 року № 1/0409 про те, що ОСОБА_1 було повернуто грошові кошти у розмірі 41 760 грн. Також вказано, що інша частина суми у розмірі 78 240 грн. на рахунок ТОВ Ізокерам не надходила (Т. 2, а. с. 1).

Водночас, як слідує з матеріалів, залишок у сумі 78 240 грн. були повернуті відповідачем готівкою через касу товариства, що підтверджується копіями квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ Ізокерам , а саме: квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 19 від 04 вересня 2014 року повернуто 6 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 23 від 10 вересня 2014 р. повернуто 1 100 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 25 від 11 вересня 2014 року повернуто 4 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 28 від 30 вересня 2014 року повернуто 300 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 29 від 01 жовтня 2014 року повернуто 7 900 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 30 від 13 листопада 2014 року повернуто 7 500 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 31 від 14 листопада 2014 року повернуто 8 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 32 від 17 листопада 2014 року повернуто 4 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 33 від 15 грудня 2014 року повернуто 7 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 34 від 16 грудня 2014 року повернуто 8 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 35 від 17 грудня 2014 року повернуто 4 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 36 від 19 грудня 2014 року повернуто 6 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 1 від 05 січня 2015 року повернуто 700 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 2 від 13 січня 2015 року повернуто 500 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 3 від 19 січня 2015 року повернуто 8 000 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 4 від 20 січня 2015 року повернуто 3 340 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ Ізокерам № 6 від 29 січня 2015 року повернуто 4 700 грн.

Згідно частин першої, третьої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини сьома, восьма статті 83 ЦПК України).

У пункті 1 частини першої статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі N 760/16979/15-ц (провадження N 61-4848св19) вказано, що:

"учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзивом на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Принципи змагальності сторін та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом є складовими основних засад цивільного судочинства. Зокрема принцип змагальності сторін покладає на кожну із них обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд лише сприяє їм у реалізації процесуальних прав.

Принцип диспозитивності полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

у судовому засіданні 29 серпня 2018 року представником позивача було визнано факт часткового погашення боргу відповідачем, що підтверджується звукозаписом судового засідання 29 серпня 2018 року;

протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2018 року оголошено перерву для надання оригіналів щодо перерахування коштів від ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 262-264);

у протоколі судового засідання від 29 серпня 2018 року зазначено, що згідно протокольної ухвали від 27 листопада 2017 року прийнято уточнений позов (Т. 1, а. с. 262-264);

ТОВ "Ізокерам" надано довідку від 04 вересня 2018 року N 1/0409 про те, що ОСОБА_1 було повернуто грошові кошти у розмірі 41 760 грн. Інша частина суми у розмірі 78 240 грн на рахунок ТОВ "Ізокерам" не надходила (Т. 2, а. с. 1);

ТОВ "Ізокерам" 06 вересня 2018 року звернулося із клопотанням про відмову у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів (Т. 2, а. с. 2, 3);

ОСОБА_1 06 вересня 2018 року надано розрахунок із додатками копій квитанцій до прибуткових касових ордерів (Т. 2, а. с. 5-11);

Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2018 року згідно статей 83, 222 ЦПК України задоволено клопотання ОСОБА_1 про долучення до справи копій квитанцій до прибуткових касових ордерів разом із розрахунком та відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо неприйняття доказів у зв`язку із порушенням строків, оскільки суд враховую, що тільки у минулому судовому засідання факт часткового погашення боргу був визнаний позивачем (Т. 2, а. с. 15-17).

Згідно частин першої-третьої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином визнання представником позивача у судовому засіданні 29 серпня 2018 року факту часткового погашення боргу відповідачем не є зміною предмета або підстав позову у розумінні частини третьої статті 49 ЦПК України, тому до спірних відносин не підлягає застосуванню частини сьома статті 83 ЦПК України.

За таких обставин Верховний суд скасовуючи рішення Приморського суду м. Одеси у цій справі прийшов до висновку, що суд першої інстанції прийнявши від відповідача ОСОБА_1 , нові докази, не обговорив причини пропуску строку для їх подачі, не навів мотивів для поновлення строку для їх подачі.

Під час нового розгляду у суді першої інстанції відповідач надав відзив, позивач пояснення.

Проте жодних доказів поважності пропуску строку на подання доказів, а саме квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 78240,00 та відповідно клопотань щодо прийняття їх судом не надійшло.

Позивач наполягає на тому, що кошти у розмірі 78240,00 підприємство не отримувало.

Згідно п. 48 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ №148 від 29.12.2017 установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках відповідно до таких вимог:

1)для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки - щодня [у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас.

У суду відсутні докази на підтвердження того, що кошти у розмірі 78240 грн. були зараховані на рахунки ТОВ Ізокерам .

Згідно з нормами ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що відповідачі не виконували свої зобов`язання щодо повернення коштів, позивач звернувся за захистом свого права.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, в розумінні ст. 610 Цивільного Кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У зв`язку з тим, що зобов`язання не виконане, позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України має право на отримання суми три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Сума інфляційних збитків, право на які має позивач здійснюється за розрахунком:

(сума боргу х індекс інфляції за відповідний період : 100%) - сума боргу - інфляційні збитки, що становить:

(78 240 х 174.8% : 100% ) - 78 240 = 58 523, 20 грн.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні збитки в розмірі 58 523,20 грн.

Розрахунок суми 3 % річних за період з 12 серпня 2014 року по 12 грудня 2016 року, відповідно до ст.625 ЦК України.

Строк нарахування 3% річних за цей період складає 824 дні.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума боргу х 3% х строк прострочки : 365 днів = сума 3% річних

78 240 х 3 % х 824 : 365 = 5298,88 грн.

Отже, сума 3 % річних становить - 5 298,88 грн.

Загалом, сума позову складається з 120 000 (позика) - 41 760 (повернуті кошти) + 58 523,20 (інфляційні збитки) + 5 298,88 (3% річних) = 142 062, 40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 120 000 грн., 3% річних у розмірі 8 100 грн. та інфляційних втрат у розмірі 89 760 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам (код ЄДРПОУ 32970934, 65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 5 / місцезнаходження: м. Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Ілічанка, вул. Молодіжна, буд. 13-б) суму заборгованості у розмірі 142 062, 08 (сто сорок дві тисячі шістдесят дві) гривні 08 копійок, яка складається з:

заборгованості у розмірі 78 240 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок;

3% річних у розмірі 5298,88 (п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 88 копійок;

інфляційні витрати у розмірі 58523,20 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 5 травня 2021 року.

Суддя Косіцина В.В.