Рішення

від 07.05.2021 по справі 131/900/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/900/19

Провадження № 2/131/48/2021

2021 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2021 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Олексієнка О.Ю., за участю секретаря судових засідань Курман Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Жорнище про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в якому вказала, що 19 листопада 2014 року між нею та ПАТ Жорнище підписано договір оренди № 832 належної їй земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009, яка розташована на території Жорницької сільської ради. Договір укладено терміном на 10 років.

Відповідно до п. 10 Договору оренди землі, нарахування орендної плати мала здійснюватися з урахуванням індексації.

Після підписання договору оренди відбувався постійний і значний ріст тарифів, а орендна плата, в зв`язку із цим ростом, в супереч п.13 Договору оренди землі, орендарем не піднімалася.

Крім того, відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель вже в наступний рік після підписання Договору оренди збільшився на коефіцієнт 1,249. Тому вже з 2014 року орендар повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину цього коефіцієнта.

Проте, всі вищевказані умови Договору оренди на протязі 6 років систематично не виконуються орендарем, що в свою чергу, призводить до порушення прав позивача як орендодавця.

Тому позивач просить суд достроково розірвати договір оренди землі № 832 від 19 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Жорнище , щодо оренди земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що заявлений позов підтримує в повному обсязі

Представник позивача - адвокат Кравець В.І. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити з підстав викладених в позовні заяві. При цьому, представник позивача ОСОБА_2 , який вступив у справу у ході судового розгляду, просив суд розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача - адвокат Зайцев В.Ю. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Представник відповідача ОСОБА_3 , який вступив у справу у ході судового розгляду в судове засідання не з`явився, при цьому до суду надав письмові пояснення згідно яких заперечив щодо позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Також, до суду надано відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що 19 листопада 2014 року між ОСОБА_1 і відповідачем було укладено договір оренди землі № 832 на 10 років. Згідно пункту 11 договору вказано, що орендна плата вноситься один раз на рік не пізніше 15 грудня поточного року.

В пункті 9 договору вказано, що орендна плата у грошовій формі складає 4 (чотири) % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 1609,75 грн. на рік, або в натуральній формі с/г продукцією, яка виробляється орендарем по ціні не більшою за закупівельну в регіоні.

Позовні вимоги обґрунтовані недоплатою орендної плати за період 2014-2015 років в сумі 1203,76 грн. через зміну нормативно грошової оцінки. Хоча доказів недоплати позивачем не надано і ця обставина не відповідає дійсності, однак і строки позовної давності по ній минули. Частково поза межами позовної давності заявлено позивачем підстави для позову і по не укладенню додаткових договорів і по недоплаті за шість років орендної плати.

Враховуючи пункт 11 договору, про порушення свого права на отримання орендної плати у 2014-2015 роках позивач дізналася б не пізніше 15 грудня у 2014-2015 році відповідно.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, по всіх порушеннях, які позивач вважає мали місце при сплаті орендної плати у 2014-2015 роках, моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов є 15 грудня у 2014-2015 років відповідно.

Відповідно до ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Враховуючи, що позов подано у липні 2019 року поза межами позовної давності є підстави для позову які виникли до липня 2016 року.

В зв`язку з чим, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в позові з цієї підстави.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач визнала у позовній заяві, що орендна плата могла бути у грошовій та натуральній формі, що отримувала орендну плату за весь час дії договору оренди.

Жодних скарг під час отримання орендної плати про форму, розмір, якість, ціну та інше позивач не заявляв. Отже, позивач визнав такі умови і своїми конклюдентними діями погоджувався з ними.

Позовна заява не містить суми збитків через виплату орендної плати в натуральній формі та її обґрунтування.

Під час розгляду цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, в тому числі в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог та заперечень. Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Так, судом установлено, що 19 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ Жорнище було укладено договір оренди № 832 щодо оренди земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області (а.с. 7-8).

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, що є додатком до договору оренди землі, ОСОБА_1 передала ПАТ Жорнище у строкове платне користування, належну йому на праві власності земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 9,10,11 договору оренди землі № 832 від 19 листопада 2014 року сторони обумовили, що: розмір орендної плати у рік становить 1609,75 грн, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (40243,71 грн.). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації. Орендна плата вноситься у строк до 15 грудня поточного року.

Відповідно до п. 13 даного договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пунктах 10 та 13 договору оренди землі № 832 від 19 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Жорнище , сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її індексації

Аналіз позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилається на невиплату їй орендної плати не у повному обсязі (без урахування індексу інфляції, підвищенням цін та тарифів) за 2014 та 2015 роки.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", однією із істотних умов договору про оренду землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 даного закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до постанови ВС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо.

Відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель в 2014 році збільшився на коефіцієнт 1,249. Враховуючи зазначене, керуючись п.п. 10,13 договору оренди № 832 земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009 від 19 листопада 2014 року з 2014 року нормативна грошова оцінка повинна була становити 50264,39 грн. (40243,71 Х 1,249)

В 2015 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель збільшився на коефіцієнт 1,2, тому нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0521282400030000009 повинна була становити 60317,27 грн. (50264,39 грн. Х 1,2)

При цьому, відповідачем, у ході розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів щодо спростування доводів сторони позивача з приводу несплати в 2014 та 2015 роках орендної плати в повному розмірі враховуючи п. 10 Договору оренди землі щодо нарахування орендної плати з урахуванням індексації.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні, а недоведеність заперечень - тягне за собою протилежний результат.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивачем доведено, а відповідачем в свою чергу не спростовано виплату орендної плати ПАТ Жорнище в 2014 та 2015 роках в порушення вимоги п.10,13 договору оренди №832 земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку з урахуванням її індексації, а також те, що невиконання такого обов`язку є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер, тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання. В зв`язку з цим, договір оренди землі, укладений між сторонами, слід розірвати.

Також, суд не приймає доводи сторони відповідача щодо застосування судом до спірних правовідносин щодо систематичного порушення виплати орендної плати за 2014-2015 роки позовної давності, про що заявлено ПАТ Жорнище у відзиві на позов, за наступних підстав.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079).

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами є триваючими - з 2013 року, що свідчить про те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустила позовну давність, оскільки ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та не може бути обмеженою у праві звернутися до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки.

Вимога про повернення земельної ділянки у зв`язку з порушенням умов договору оренди через систематичне невиконання його умов у частині виплати орендної плати необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав власника такої земельної ділянки.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 768,40 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору, сплаченого нею при подачі позову до суду.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача надав до суду заяву від 05 квітня 2021 року, яку підтримав у судовому засіданні і якою просив стягнути із відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., та докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, а саме: ордер серії ВН № 162813; довідку від 01 квітня 2021 року про вартість правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.; квитанцію № б/н від 01 грудня 2020 року про сплату ОСОБА_1 10000 грн.

З огляду на викладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13,15,24 ЗУ Про оренду землі , ст. 141 ЗК України, ст.ст. 611, 651, ЦК України, Постанови ВС № 293/1011/16-ц від10.10.2019, ст.ст. 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Розірвати достроково договір оренди землі № 832 від 19 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Жорнище , щодо оренди земельної ділянки площею 2,2044 га, кадастровий номер 0521282400030000009, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Жорнище на користь ОСОБА_1 748,00 (сімсот сорок вісім гривень) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Жорнище на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: